Перелік номенклатур з обліку праці та її оплати

Назва показників	Призначення показників	Носії інформації
Прізвище, ім'я та по-батькові працівника, ідентифікаційний но­мер, назва структурно­го підрозділу, посада, робоча професія, роз­ряд	Для обліку відпрацьо­ваного, часу. Для обліку виробітку Для нарахування за­робітної плати Для узагальнення за­робітної плати за її ви­дами, формами та ка­тегоріями працюючих Для виплати заробіт­ної плати	Особова картка праців­ника, відомість обліку працівників підрозді­лу. Табель обліку відпра­цьованого робочого часу. Наряд на відряд­ну роботу. Маршрут­ний лист. Розрахунково-платіжна відомість працівника. Розрахун­ково-платіжна відо­мість зведена.
Кількість відпрацьова­них днів (годин), обсяг виробітку
Посадовий оклад, та­рифна ставка, відрядна розцінка, нормативи доплат за їх видами, нормативи утримань за їх видами

Для нарахування заробітної плати кожному працівнику та про­ведення розрахунків за нею на документах потрібно вказувати усі показники, необхідні для одержання підсумків у людино/годинах, людино/днях і заробітної плати у розрізі категорій працюючих, видах робіт, видах продукції, місцях та центрах виникнення ви­трат. Організація руху документів повинна охоплювати час і шлях від першого запису у документі до його здачі до архіву (наприклад, від відкриття наряду до його здачі у бухгалтерію). Організація пер­винного, аналітичного і синтетичного обліку повинні бути послі­довними складовими єдиної системи обліку.

Особливістю організації обліку праці та її оплати є необхідність суворого дотримання термінів виплати заробітної плати, перед­бачених Колективним договором. Усі документи з обліку відпра­цьованого робочого часу та виробітку складаються у виробничих підрозділах, тобто поза межами бухгалтерії, тому необхідно забез­печити їх своєчасне надходження до бухгалтерії. Для цього роз­робляють графіки документообігу та впроваджують певні органі­заційні заходи, ідо забезпечують неухильне дотримання усіма виконавцями зазначених у них термінів, у тому числі і матеріальна відповідальність.

2.Організація обліку відпрацьованого робочого часу

Організація обліку відпрацьованого робочого часу вклю­чає: вибір системи і форми табельного обліку, розробку інструкції з ведення табельного обліку, вибір форм документів з обліку від­працьованого робочого часу, встановлення порядку їх складання та обробки, контроль за дотриманням правил внутрішнього роз­порядку та табельного обліку. Організація обліку відпрацьовано­го робочого часу, які і організація обліку виробітку здійснюється спільно відділом кадрів, відділом організації праці і заробітної пла­ти та бухгалтерією підприємства, між яким необхідно встановити тісні зв'язки.

Для організації табельного обліку необхідно розробити інструк­цію, якою регламентувати систему і форму табельного обліку (цен­тралізована або децентралізована), методику побудови табельних номерів, вибрати форму табелю та інших документів, розробити порядок ведення табелів та графік їх представлення до бухгалтерії, визначити обов'язки табельників, форму й порядок проведення внутрішнього контролю за табельним обліком.

Правила внутрішнього розпорядку розробляються на основі Типових правил, затверджених міністерством праці та соціально­го захисту населення. Система табельного обліку вибирається з числа встановлених нормативними документами (жетонна, карт­кова, із застосуванням контрольних годинників, пропускна, рапортно-відомча, автоматизована) або її варіанти розробляються підприємством залежно від особливостей організації виробництва та наявної організаційно-обчислювальної техніки. Оптимальною є автоматизована система табельного обліку, що здійснюється без участі людини із використанням сучасних технічних засобів.

Кожному працюючому при оформленні його на роботу присво­юється табельний номер. Його включають у «Відомість особового складу» того підрозділу підприємства, до якого цього працівника зараховано на роботу. Контролює ведення «Відомості особового складу» у структурних підрозділах підприємства (відділеннях, це­хах, бригадах, майстернях) та слідкує за правильним присвоєнням табельних номерів начальник відділу кадрів (у великому за розмірами підприємстві) або один із працівників бухгалтерії (у невеликому підприємстві).

Для розробки табельних номерів можна використовувати один з двох методів:

1) виходячи з шифру (номера) структурного підрозділу та по­рядкового номера правника у відомості обліку особового складу цього підрозділу;

2) виділенні кожному структурному підрозділу серії табельних номерів залежно від спискової чисельності працівників та запасу для заново прийнятих на роботу. Наприклад, при чисельності апарату управління у 100 осіб йому виділяють номери від 1 до 150, цеху № 1 при чисельності 400 осіб но­мера від 151 до 600, цеху № 2 при його чисельності у 300 осіб від 601 до 1000, тощо.

Перевагами першого методу є безпосередній взаємозв'язок та­бельних номерів із шифром структурного підрозділу, що дозволяє одразу групувати заробітну плату за об'єктами обліку витрат та ка­тегоріями персоналу. Порядок розробки табельних номерів із вико­ристанням шифру структурного підрозділу наведений у табл. 5.3.

Таблиця 5.3