Тема 8. Оптимізація розподілу інвестицій за декількома проектами в умовах дефіциту фінансових ресурсів

8.1. Просторова оптимізація інвестиційних проектів

У цілому під просторовою оптимізацією розуміють необхідність формування такого інвестиційного портфеля, щоб максимізувався сумарний можливий приріст капіталу від реалізації декількох не пов'язаних між собою інвестиційних проектів, які у сукупності потребують інвестицій більше, ніж потенційно є у підприємства (інвестора) фінансових ресурсів, котрі можуть бути використані для реалізації таких проектів.

Коли йде мова про просторову оптимізацію проектів, що піддаються подрібненню, мається на увазі можливість реалізації кожного конкретного проекту як у загальному обсязі необхідних для нього інвестицій, так і будь-якої окремої їх частини. Для вирішення цієї проблеми береться відповідна частка інвестицій та грошових надходжень від реалізації конкретного інвестиційного проекту з тією умовою, щоб загальний обсяг ресурсів, спрямованих на реалізацію проектів, не перевищував встановленого ліміту на цілі реального інвестування.

Логіку послідовності дій при розв'язанні цього завдання можна подати так. 1. Для кожного проекту спочатку необхідно розрахувати індекс прибутковості (рентабельності) інвестицій — ІП. 2. Рентабельні проекти (з ІП > 1) ранжуються в міру зменшення показника ІП. 3. До інвестиційного портфеля підприємства послідовно включаються проекти в порядку зменшення їх показника ІП до того моменту, поки їхня сукупна вартість не перевищує ліміту обсягів інвестицій, що можуть бути профінансовані підприємством. 4.  Якщо перелік привабливих проектів не вичерпано і наявний залишок інвестиційних ресурсів, то наступний (за критерієм зменшення ІП) проект беремо до реалізації не в повному обсязі, а лише в тій частині, яка може бути реально профінансована підприємством.

Звернемо вашу увагу, що за основу в цій методиці взято показник рентабельності інвестицій, оскільки саме він показує реальну віддачу кожної вкладеної у проект грошової одиниці. І справді, на практиці дуже легко можна пересвідчитися, що будь-який інший критерій відбору проектів до реального інвестиційного портфеля обов'язково зменшить сумарні результати просторової оптимізації проектів.

Просторова оптимізація у випадку, коли передбачається, що проекти не піддаються подрібненню, тобто вони вимагають цільових інвестицій у повному обсязі, оптимальний портфель визначається шляхом послідовного перегляду усіх можливих комбінацій пропонованих проектів і розрахунком їх сумарної ЧТВ. Оптимальним вважається такий варіант комбінацій проектів, що забезпечує максимально можливе значення сумарного ЧТВ.

8.2. Часова оптимізація проектів, що піддаються подрібненню

Якщо перед інвестиційним аналітиком стоїть завдання розподілити обмежені за роками фінансові ресурси за декількома інвестиційно привабливими проектами, тобто передбачається, що всі вони не можуть бути одночасно реалізовані підприємством у плановому році в повному обсязі, але проекти, що залишилися, або їх частини можуть бути реалізовані в наступних роках, то в такому разі йдеться про часову оптимізацію інвестицій.

В основу методики часової оптимізації портфеля реальних інвестицій покладено таку послідовність дій щодо розв'язання поставленого завдання. 1. За кожним запропонованим до розгляду інвестиційним проектом необхідно розрахувати індекс відносних втрат ЧТВ у випадку, якщо реалізацію проекту буде відстрочено на певний період. Зазначений індекс доцільно розрахувати за такою формулою:                      2. Реалізація інвестиційних проектів, що мають найменшу величину індексу можливих втрат ЧТВ, переноситься на наступний рік.