Розрахунок илоуплотнителя.

Розрахунок илоуплотнителя ведеться на max вартовий витрата мулу .

, м³/година , де

до- коефіцієнт добової нерівномірності (СНиП) ;

Q- кількість надлишкового мулу , м³/доба .

Q;

Q_СУТ - добова витрата стічних вод , м³/доба ;

Р_i - приріст активного мулу .

P_i = 0,8

C_cdp - концентрація зважених речовин у стічній воді , що надходить в аэротенк .

, мг/л ;

Э - ефект очищення в первинних відстійниках ;

- коефіцієнт приросту (СНиП стор. 37) ;

L- БПК_ПОЛН вступників в аэротенк стічних вод з урахуванням зниження

(зниження 15%) ; ;

15 мг/л - винос зважених речовин із вторинних відстійників ;

СИЛА - концентрація активного мулу у вторинних відстійниках (СНиП табл. 58) .

Визначаємо обсяг илоуплотнителей .

W_ИЛОУПЛ = , м³ , де

- max обсяг відокремлюваної в процесі ущільнення рідини , м³/година ;

- тривалість ущільнення , година (СНиП табл. 58) .

, м³/година , де

Р₁ - вологість вступника мулу ;

Р₂ - вологість ущільненого мулу , СНиП табл. 58 .

По довіднику проектувальника , виходячи із продуктивності вибираємо типовий илоуплотнитель (вертикальний або радіальний вторинний відстійник ) ;

Визначаємо обсяг одного илоуплотнителя .

W¹ = , де

d- діаметр илоуплотнителя , м ;

h - глибина илоуплотнителя , м.

Знаходимо кількість илоуплотнителей .

.

Перевіряємо швидкість руху рідини у відстійній частині .

, де ;.

Швидкість повинна бути не більше швидкості , зазначеної в Снип табл. 58 . Якщо швидкість виявиться більше , те необхідно збільшити число илоуплотнителей .

Визначаємо кількість ущільненого мулу .

м³/доба .

Стабілізація осаду.

Розкладання органічних речовин у кислому середовищі - процеси гниття опадів стічних вод супроводжуються виділенням неприємних заходів , утворенням колоїдних і мелкодисперсных часток , і отже , погіршенням водоотдающих властивостей .

Стабілізація- запобігання загнивання опадів засноване на зміні физико - хімічних характеристик опадів , що супроводжується придушенням життєдіяльності гнильних бактерій .

Стабілізація буває аеробна й анаэробная . Може здійснюватися свободноплавающими й прикріпленими мікроорганізмами .

Переваги стабілізації свободноплавающими мікроорганізмами - простота конструкції , але при цьому більші витрати електроенергії для здійснення необхідного массообмена .

Для стабілізації за допомогою прикріплених мікроорганізмів спорудження мають більше складну конструкцію , але экономичнее .

Прикріплення мікроорганізмів здійснюється , щоб тримати більшу біомасу за рахунок адгезії зважених речовин , для запобігання роз'єднання мікроорганізмів . На йоржах виникає просторова сукцесія мікроорганізмів /бактерії (дріжджі , сульфат що редукують ) , найпростіші (інфузорії) , дрібні тварини (коловертки) / , що впливає на процес стабілізації стічних вод . Крім того , при використанні прикріплених мікроорганізмів процес стабілізації йде глибше . При стабілізації , мікроорганізм повинен наздогнати свою жертву , що при вільно плаваючому біоценозі складно , тому що мало їхню концентрацію . При стабілізації прикріпленими мікроорганізмами процес розпаду збільшується в 2...3 рази . При аеробній стабілізації илов губиться 1/3 органічної речовини ,при використанні прикріплених мікроорганізмів - 2/3 .

При анаэробной стабілізації - губиться 45% сухої речовини , при прикріпленні мікроорганізмів- до 60% . Більше глибокий розпад не досягти тому що частина сухої речовини йде на приріст біомаси мікроорганізмів . Перевагою прикріплення мікроорганізмів також є те, що насадка не вимивається.