- •1. Передмова
- •2. Клінічна термінологія і класифікація фібрилляції та тріпотіння передсердь
- •3. Обстеження пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь
- •4. Ведення хворих з фібриляцією передсердь
- •4.1. Стратегія лікування фібриляції передсердь
- •4.2. Стратифікація ризику тромбоемболічних ускладнень і антитромботична терапія
- •4.3. Тактика ведення хворих з пароксизмом фібрилляції передсердь
- •4.4. Контроль частоти серцевих скорочень під час підготовки до відновлення синусового ритму
- •4.5. Відновлення синусового ритму
- •4.6. Електроімпульсна терапія
- •4.7. Підтримуюча антиаритмічна терапія
- •4.8. Організація надання допомоги хворим з фп
- •4.9. Контроль частоти серцевих скорочень при постійній формі фібриляції передсердь
- •4.10. Немедикаментозне лікування фп
- •4.11. Хірургічне лікування фп
- •5. Тріпотіння передсердь
- •5.1. Особливості патофізіології
- •5.2. Клінічні прояви
- •5.3. Діагноз
- •5.4. Лікування
- •5.5. Профілактична антиаритмічна терапія
- •5.6. Антикоагулянтна терапія
- •5.7. Радіочастотна катетерна абляція
- •6. Ведення хворих з фп за наявності супутніх захворювань і синдромів
- •6.1. Ведення хворих з фп при гострому інфаркті міокарда
- •6.2. Ведення хворих з фп на фоні гіпертрофічної чи дилятаційної кардіоміопатії
- •6.3. Ведення хворих з фп при дисфункції щитовидної залози
- •6.4. Ведення хворих з поєднанням фп і передчасного збудження шлуночків
- •6.5. Ведення хворих з фп і легеневими захворюваннями
- •6.6. Рекомендації з профілактики післяопераційної фп
- •6.7. Ведення хворих з фп під час вагітності
- •7. Висновки
4.5. Відновлення синусового ритму
Співвідношення ефективності та безпеки застосування різних антиаритмічних засобів для відновлення синусового ритму серця значною мірою залежить від наявності та типу структурного захворювання серця. В таблиці 4 наведені дози препаратів, які найчастіше використовуються для відновлення синусового ритму. Крім того, існують значні відмінності швидкості відновлення синусового ритму залежно від обраного препарату та способу його введення. Зокрема, ефективність пропафенону при застосуванні внутрішньовенної форми препарату становить в середньому до 90% протягом 1 години, пероральної форми – 70% протягом 8 годин. Препарати ІІІ-го класу рідко дозволяють швидко відновлювати синусовий ритм, а ефективність соталолу для припинення ФП є дуже низькою також і при тривалому застосуванні. З іншого боку, протягом 24 годин після внутрішньовенного введення аміодарону, подібно до перорального прийому хінідину, ритм відновлюється більш ніж у 80% пацієнтів з пароксизмальною ФП. Перевага аміодарону порівняно з препаратами І-го класу полягає у сповільненні частоти скорочень шлуночків, що дозволяє уникнути небезпеки переходу ФП в тріпотіння передсердь з проведенням 1:1 або 2:1 з вираженою тахікардією. Аміодарон є також оптимальним засобом вибору за наявності порушень гемодинаміки, зважаючи на те, що цей препарат має менш виражену негативну інотропну (а також аритмогенну) дію порівняно з препаратами І-го класу. Дігоксин, β-адреноблокатори і недигідропіридинові антагоністи кальцію неефективні для швидкого відновлення синусового ритму, але корисні для сповільнення ЧСС до здійснення медикаментозної кардіоверсії. Втім, існує певна імовірність спонтанного відновлення синусового ритму після зменшення тахікардії, наприклад, після введення дігоксину пацієнтам з серцевою недостатністю.
Якщо ФП виникає у пацієнтів без виражених ознак структурного ураження серця, на яких припадає до 30% усіх пацієнтів з ФП, перевагу надають пропафенону, дизопіраміду, хінідину. При їх неефективності для припинення пароксизму можна внутрішньовенно застосувати новокаїнамід або аміодарон. У випадку застійної серцевої недостатності і/або дисфункції лівого шлуночка спочатку вводять серцеві глікозиди для зменшення частоти серцевих скорочень. Найбільш безпечний засіб припинення пароксизмів у цієї категорії пацієнтів – аміодарон.
Аміодарон, пропафенон, дизопірамід і хінідин дозволяють відновлювати синусовий ритм приблизно у 50% пацієнтів з персистуючою ФП. Зазначимо, що ефект препаратів І-го класу досягається швидше і кількість пацієнтів, в яких досягають відновлення синусового ритму, досягає максимального рівня через 2 тижні після початку лікування, тоді як при застосуванні аміодарону у багатьох пацієнтів ритм може відновлюватися в амбулаторних умовах навіть через 4 тижні і більше. Втім, хінідин, дизопірамід і пропафенон можуть істотно збільшувати частоту серцевих скорочень. Крім того, хронічне застосування антиаритмічних засобів І-го і ІІІ-го класів (крім аміодарону) в амбулаторних умовах може бути небезпечним через зростання ризику пірует-тахікардії та інших проявів аритмогенної дії після відновлення синусового ритму. Самостійне припинення пароксизму можливе при незначній тривалості за умови клінічно стабільного стану та попереднього досвіду застосування відповідного антиаритмічного препарату.
Таблиця 4. Антиаритмічні засоби, які найчастіше застосовуються для відновлення синусового ритму у пацієнтів з ФП.
Препарат |
Насичуюча доза |
Підтримуюча |
Зауваження |
Аміодарон |
150 мг в/в (болюс) протягом 10-30 хв. |
в/в (крапельно) спочат. зі швид. 1 мг/хв протягом 6 год, далі зі швид. 0,5 мг/хв протягом 12 год. |
В/в форма: гіпотензія, брадикардія, взаємодія з препаратами (варфарин, дігоксин, новокаїнамід, хінідин). |
Пропафенон |
2 мг/кг в/в (болюс) протягом 10 хв або 150-300 мг п/о 3 рази на день. |
450-900 мг на добу п/о у трьох розділених дозах |
Шлунково-кишкові побічні ефекти (закреп), брадикардія, аритмогенна дія. |
Новокаїнамід |
5-15 мг/кг (до 1 г) – в/в (болюс) протягом 10-15 хв або в/в (крап.) зі швидкістю 0,2-0,4 мг/(кгхв). |
0,5-1,0 г за введення (до 4 г на добу) – спочат. в/в (крап.) зі швид. 2-6 мг/хв, далі в/м 4-6 раз на добу |
Шлунково-кишкові побічні ефекти (нудота), гіпотензія, брадикардія, асистолія, блокади. |
Хінідину сульфат |
300-600 мг п/о одноразово
|
200-400 мг кожні 6 годин (до 20 мг/кг на добу) |
Шлунково-кишкові побічні ефекти (діарея), взаємодія з препаратами (дігоксин, варфарин, β-адреноблокатори, аміодарон, циметидин), пірует-тахікардія. |
____________________
Примітки.
В/в – внутрішньовенно, в/м – внутрішньом’язово, п/о – перорально.