4. Спеціальні фонди сша

Важливе місце в системі державних фінансів належить спеціальним фондам США, які функціонують відокремлено як самостійні фінансово-кредитні установи. Вони являють собою сукупність грошових ресурсів, що мають цільове призначення. Доходи цих фондів формуються за рахунок податкових і не податкових надходжень, також за рахунок коштів федерального бюджету.

Найбільш значними є фонди соціального страхування. До основних загальнонаціональним систем (фондів) соціального страхування і забезпечення відносяться страхування по старості, у зв'язку з втратою годувальника та страхування здоров'я. Крім того, існує страхування по безробіттю, по тимчасовій непрацездатності і, нарешті, система державної допомоги престарілим, інвалідам і нужденним. На додаток до цього є досить урізані системи родинних допомог, які частково фінансуються федерацією, але перебувають у віданні влади штатів і місцевих органів.

Право на отримання пенсії по старості в США в повній сумі виникає лише в осіб, що досягли 65 років і які мають необхідний стаж страхування. Посібники зі страхування здоров'я виплачуються особам по досягненні 65 років. Фонд допомоги з безробіття формується за рахунок внесків підприємців (у розмірі незначного відсотка до фонду заробітної плати).

Також у США в залежності від цілей використання виділяють наступні спеціальні фонди:

економічні фонди, призначені для регулювання господарського життя. До них належать інвестиційні, кон'юнктурні, фонд перебудови і розвитку і т. д. Кошти цих фондів спрямовуються на фінансування чесних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо в періоди циклічних криз. Допомога надається у формі безоплатних субсидій та пільгових кредитів;

- науково - дослідницькі фонди, що використовуються для фінансової підтримки наукових досліджень в промисловості, будівництві, а також утримання державних наукових центрів, що здійснюють розробку фундаментальних досліджень;

- військово-політичні фонди - резерви, що знаходяться головним чином в розпорядженні президента США, за рахунок яких фінансуються додаткові цільові заходи мають особливу важливість. У США до них відносяться конфіденційні (секретні) фонди федерального бюджету. З них фінансують секретні великомасштабні науково - технічні проекти;

- інші фонди.

Таким чином, спеціальні фонди США мають цільовий характер і формуються за рахунок податкових і неподаткових надходжень і за рахунок коштів федерального бюджету.

5. Державний борг сша

Станом на 31 грудня 2009 року зовнішній борг США брутто становив 13767867 мільйонів доларів.

Левову частку цього боргу складають цінні папери США. На червень 2008-го року вартість цінних паперів США в руках у іноземців становила $ 10,3 трлн., Як в державних облігаціях США ($ 3,6 трлн.), Так і корпоративних акціях ($ 3 трлн.) Та облігаціях ($ 2,8) .

Для порівняння, в грудні 2007-го року американці володіли іноземними цінними паперами на $ 7,2 трлн.

Основними джерелами зовнішнього боргу є:

• Борги приватного сектора

• Дефіцит державного бюджету

• Негативне сальдо торгового балансу (з 1985 року обсяг імпорту істотно перевищує обсяг експорту).

• Процентні нарахування на раніше видані кошти

Борг федерального уряду на 1 вересня 2009 року склав $ 11,8 трлн., Або близько 83% від американського ВВП. Приблизно 60% цього боргу знаходиться на руках у інвесторів, у вигляді державних облігацій. Інші 40% є внутрішньоурядових боргом (значною мірою вони тримаються фондом соціального страхування).

Значна частина держборгу (приблизно $ 3,6 трлн., Як зазначено вище) знаходиться на руках у іноземців, особливо у центральних банків інших країн. Основними іноземними власниками держборгу США є Японія ($ 769 млрд.) і Китай ($ 755 млрд. на березень 2010-го). Росія займає восьме місце в рейтингу утримувачів державного боргу США. На 1 липня 2009 року частка американського державного боргу перед Росією становила 118.0 млрд. доларів, або 3,8%.

Держборг США виріс на $ 470 млрд. в 2007-му році і (оціночно) на $ 1017 млрд. у 2008-му.

США мають регулярний дефіцит бюджету (уряд витрачає більше грошей, ніж отримує).

Кредиторів можна розділити за інституційному ознакою:

• Банки (споживчі кредити і цінні папери);

• Інвестиційні фонди (цінні папери, довгострокові позики);

• Держави, а точніше Центробанки (облігації, високонадійні цінні папери, валютні резерви в доларах);

• Компанії, що здійснюють прямі цільові інвестиції шляхом покупки активів або акцій компаній США.

Основними країнами-кредиторами є Китай і Японія. (Відповідно до звіту казначейства США про країни-власників казначейських облігацій.) Японія, за рахунок активного розвитку економіки в період після Другої світової війни, накопичила значні фінансові кошти, які надає під дуже низький відсоток (близько 0%). Це дозволяє здійснювати запозичення «Carry trade» (кредит береться в ієнах, конвертується і видається в доларах, що дозволяє заробити на різниці процентних ставок).

Китай за рахунок більш ніж двократного перевищення обсягу експорту над обсягом імпорту у торговому балансі з США (близько 233 млрд. дол в 2006 році) отримує великий обсяг доларових платежів, який накопичує в золотовалютних резервах (ЗВР).

Оскільки більша частина надійшли в ЗВР доларових коштів не витрачається, а переводиться в казначейські облігації США - це призводить до значного зростання ЗВР Китаю (+43%, до 1,5 трлн. Дол за 2007 рік) і Японії.

Тут наведено і інші іноземні кредитори США на липень 2009р.

Країна/фін.центри	Млрд$	%	Країна/ фін.центри	Млрд $	%
Китай	800,5	23,35	Швейцарія	68,1	1,99
Японія	724,5	21,13	Німеччина	56,3	1,64
Британія	220,0	6,42	Сингапур	42,4	1,24
Карибські банківські центри	193,2	5,64	Індію	38,9	1,13
Бразилія	138,1	4,03	Ірландія	38,6	1,13
Гонконг	115,3	3,36	Республіка Корея	37,6	1,1
Люксембург	92,2	2,69	Таїланд	31,4	0,92
Тайвань	77,4	2,26	Норвегія	28,9	0,84

Проте останнім часом, через напруженості в політичній обстановці, що виникла між США і Китаєм, останній, для диверсифікації своїх валютних вкладів у грудні 2009 р. продав пакет державних казначейських облігацій США на суму 34,2 млрд. дол. У результаті провідним держателем американських боргових розписок стала Японія.

Граничний розмір федерального боргу США затверджується Конгресом. Такий закон був прийнятий в 1917 році. З тих пір розмір максимального боргу збільшувався досить регулярно через зміну закону. Верхня планка державного боргу США з 1940 року піднімалася близько ста разів.

За оцінками деяких аналітиків, загроза економічної кризи в країні на початок 2006 року була досить велика. Перевищення державного боргу повинні були компенсувати кошти пенсійного фонду. Про це йшлося в листі, направленому в конгрес главою міністерства фінансів США Джоном Сноу (John Snow). Крім того було відзначено, що вже до 20 березня 2006 можливе перевищення встановленого раніше стелі в $ 8,2 трильйона. У зв'язку з цим Сноу звернувся до законодавців з проханням негайно підвищити цей поріг.

Міністром фінансів США Тімоті Гайтнером був направлений в конгрес офіційний запит на збільшення законодавчого межі федерального боргу Сполучених Штатів понад чинного на той момент значення в 12,1 трлн. дол Т. Гайтнер прогнозував, що держборг США міг упертися в "стелю" вже в середині жовтня 2009р.

17 грудня 2009 Конгрес підвищив планку держборгу на 290 млрд. дол - до 12,4 трлн. дол для фінансування витрат уряду США протягом ще шести тижнів. Дане підвищення дозволить уникнути дефолту за зобов'язаннями США в найближчому майбутньому.

21 січня 2010 сенатори від Демократичної партії внесли законопроект про підвищення планки державного боргу США на 1,9 трлн. дол - до 14,3 трлн. дол

Ось невелика статистика держборгу США:

Рік	Держборг США млрд. $	% ВВП	Рік	Держборг США млрд.$	% ВВП
2001	5769,9	57,4	2008	9985,8	70,2
2002	6198,4	59,7	2009	12311,4	86,1
2003	6760,0	62,5	2010	14456,3	98,1
2004	7354,7	64,0	2011	15673,9	101,1
2005	7905,3	64,6	2012	16565,7	100,6
2006	8451,4	64,9	2013	17440,2	99,7
2007	8950,7	65,5	2014	18350,0	99,9