- •Размещено на http://www.Allbest.Ru/
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення
- •2. Генеза філософії. Загальне уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою
- •3.Предмет, структура і функції філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6. Три головні питання філософії по і. Канту. Їх зв'язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії
- •9. Проблема методу (стилю) філософствування. Діалектика, софістика і еклектика
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11. Філософія в системі культури
- •12. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14. Філософське значення проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15. Об’єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуаліз. Матеріалізм і ідеалізм
- •17. Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття руху. Рух, зміна, спокій
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •22. Відображення як атрибут, невідємна властивість субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє противоріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26. Свідомість і самосвідомість
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук – фізіології вищої нервової ді-сті, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37. Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза і теорія
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •48. Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об’єкту
- •50. Зміст і форма. Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •51. Необхідність і випадковість. Осмислення висновків синергетики для поглиблення розуміння цих категорій
- •54. Категорії причини слідства
- •55. Категорії загального, особливого і одиничного
- •56. Категорії отраціная. Різні види заперечення, їх співвідношення
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58. Закон взаємо переходу кількісних і якісних змін і їх співвідношення з іншими законами діалектики
- •59. Закон єдності і боротьби протилежностей і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •60. Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •61. Предмет соціальної філософії. Місце соціальної філософії в структурі філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •63. Суспільство як об'єкт філософського пізнання. Соціальна форма руху, її відмінність від процесів живої та неживої природи
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •64. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Аналіз суспільно-історичної практики, її матеріальних та духовних аспектів
- •65. Людина як суб'єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу
- •66. Філософія про сутність людини. Потреби та інтереси. Найважливіші умови формування сутності людини
- •67. Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині
- •68. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість"
- •69. Гуманізм як явище і як філософське поняття
- •70. Поняття суспільно-економічної формації як структурно-змістовний аспект людської дійсності
- •71. "Цивілізація" як категорія соціальної філософії
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільності людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практичне та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука
- •78. Основні форми суспільної свідомості. З взаємозв'язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, його місце в духовній жини суспільства
- •80. Правосвідомість. Його роль в житті суспільства, у розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її понімаенія. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
27. Свідоме і несвідоме
Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття. Питання про співвідношення свідомого і несвідомого завжди хвилювало людство, тому що від відповіді на нього залежить саме розуміння того, що людина може зробити цілеспрямовано, і те, чого людина не може зробити, або робить це не по-людськи. Процеси, які починаються у несвідомому, часто мають своє продовження у свідомості, і навпаки. Отже, несвідоме – це особлива психічна реальність, котра притаманна кожній людині, існує одночасно з свідомістю та іноді контролює свідомість. За Фрейдом, роль несвідомого у житті людини дуже важлива. Під впливом різноманітних факторів у людини складаються ті чи інші комплекси, які потім витісняються з свідомості у несвідоме і можуть згодом стати причиною психічних захворювань. До несвідомого належать: сновидіння, гіпнотичний стан, лунатизм, інстинкти, за порогові почуття.
28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
Ідеалісти вважають ідеальне первинною підставою буття, а матеріальний світ, природу – продуктом „абсолютної ідеї”, не свідомої космічної волі й інших видів ідеального. Ідеалізму протистоїть матеріалізм, прихильники якої вважають первинною вважають матерію, а всі форми ідеального (свідомість, волю, мислення) похідними від матерії, продуктом її розвитку. Ідеалістів і матеріалістів слід називати моністами, тому що вони виходять з визначення тільки одного з начал, і при цьому намагаються логічно визначити походження одного з іншого, а дуалісти - з визначення рівноправності матеріальності і ідеальності обох начал.
Найбільш загальним абстрактним відображенням дійсності в історико-філософському аспекті є також уявлення про матеріальне та ідеальне, про „світ речей” та „світ ідей”. По суті мова йде про основне питання філософії, про співвідношення матеріального та ідеального, про те, що є первинним, а що похідним, вторинним. Матеріальне – це філософська категорія, яка дає уявлення про фундаментальну ознаку буття, а саме про його об’єктивне існування, незалежне від свідомості людини, її життєдіяльності( природа, космос, речовина, закони розвитку тощо). Ідеальне – це філософська категорія для позначення суб’єктивного, образного нематеріального відображення дійсності у людській свідомості. Деальне дає уявлення про суттєву відмінність між образом і об’єктом, який відображається. Ця відмінність полягає в тому, що образ, який відображає реально відчутні властивості об’єкта сам цих властивостей не має, оскільки позбавлений будь-якої тілесності, матеріальності. Н-д: вишня, вона має смак, колір, форму, однак образ вишні, що ми уявляємо, цих властивостей не має. Образ вишні не має смаку, кольору, ваги, не має тілесності.
Для розуміння ідеального як специфічно людської форми відображення важливо врахувати таку обставину: воно є не тільки відображенням наявного, даного, а й виявленням тих можливостей, які криються в цьому наявному, передбаченням того, що має з'явитися в результаті цілеспрямованої людської діяльності. Тобто у формі ідеального — образів, понять, задумів, планів, ідей — відображується не тільки суще, а й належне, дійсність — не тільки такою, якою вона є, а й такою, якою вона може і повинна стати.