22. Відображення як атрибут, невідємна властивість субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення

Пояснюючи сутність свідомості, матеріалізм виходить із фундаментальної властивості матерії – властивості відображення, оскільки ця властивість матерії за своєю природою є основою відчуття і свідомості. Виникає уявлення, що матерія не може існувати без здатності до відображення.

Відображення – це здатність матеріальних явищ , предметів і систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем. Це також процес та результат дії однієї системи на іншу. Будь-яка дія залишає в предметі "слід", відповідний відбиток, простий чи складний. В цьому процесі приймають участь дві системи: та, що відображується і та, що відображує.

Взагалі, буття – це нескінченна система взаємних відображень речей, властивостей і процесів. Тому не тільки „ у краплі роси відбивається сонце, але й у кожній окремо взятій речі чи системі речей відбивається увсь світ”. Тому будь-яка річ, подібно до Субстанції, що її породила, містить у собі і матеріальн і ідеальне.

Багато хто з давніх філософів відчував, що у бутті є щось таке, що поєднує живе і неживе, мисляче і не мисляче. Хоча вони при цьому не звертались до поняття відображення, але по суті мали його на увазі.

Як ми вже бачили, за допомогою якоїсь речовини спільність неживого, живого і мислячого пояснити логічно виявилось неможливим. Була, щоправда, спроба стерти грань між цими формами буття, назвавши все існуюче живим чи навіть мислячим. Адже в концепції Тейяра в еволюційній формі свій розвиток отримує стародавня натурфілософська концепція гілозоізму (від гр.. hule – „матерія” і zoe - „життя”), яка відкидає межу між „живим” і „неживим”, вважає „життя” внутрішньою невід’ємною властивістю праматерії. А якщо точніше, то концепція Тейяра, то концепція Тейяра бере свій початок не просто в гілозоїзмі, а в його граничному випадку – гілономізмі ( від гр.. hule – „матерія” і nous – „свідомість, дух, розум”) – вченні про притаманність праматерії свідомості.

Гілозоїзм і гілономізм – це дуже давні точки зору, що виникли саме через складність логічних спроб зв’язати в єдину систему усі форми буття.

23. Відображення та інформація. Внутрішнє противоріччя інформаційного відображення як причина його розвитку

Гілозоїзм – це вчення, яке виникло в Давній Греції, яке стверджувало, що об’єкти живої і неживої природи мають зв'язок, який знаходиться у праматерії, яка в свою чергу містить в собі властивості живого. В процесі розвитку питання про співвідношення живого з неживим вирішується за допомогою виникнення концепції про відображення. А також виникає уявлення, що матері не може існувати без здатності до відображення. Відображення – це здатність матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати у своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем. Відображення – це процес та результат дії однієї системи на іншу (дві с-ми беруть участь у процесі відображення: та, що відображає(умова) і та, що відображається(предмет)). Кожному рівню існування матерії притаманні форми відображення. Форми руху співпадають з формами відображення. Тобто існують три основні форми відображення: 1. добіологічна (неорганічний рівень матерії, яка має матеріальний ха-р, н-д: кварц за сприятливих умов має форму шестигранника, якщо змінюються умови – змінюється і відображення (розмір, форма); 2. біологічна (органічний рівень матерії, що має інформаційний характер, біологічне відображення має місце в живій природі і пов’язано з такими явищами, як подразливість, чутливістьі психіка, н-д:соняшник повертається на сонце; море змінює середовище під час шторму, при цьому медуза, відчуваючи зміни виробляє інформацію і тікає в море на глибину; високоорганізовані тварини( собаки, ведмеді, леви) з свого природнього середовища поміщаються в середовище людей(приручаються), пристосовуються до нових умов і відображають їх. 3. соціальна (притаманна людині, пов’язана з наявністю в людини свідомості, яка носить ідеальний характер, н-д: Людина пізнає навколишнє середовище і отримує знання (археолог побувавши в певній історичній місцевості, дослідивши її, отримує певні знання, робить відкриття і т.д.)