Н

Поняттєвий апарат інструмента-лістської гносеології Дж. Дьюї

аступний репрезентант гносеології прагматизму – Дж. Дьюї виходить з розуміння досвіду, який ототожнює з усім активним життям людини. Досвідом він називає все, що переживає людина. За Дж. Дьюї, досвід включає будь-які взаємодії організму із середовищем: це і мислення, що регламентує та контролює перетворення середовища в нових напрямах, і вартості, і оцінки. Досвід, пише Дж. Дьюї, включає сновидіння, безумство, хворобу, смерть, працю, війну, плутанину, дволикість, неправду, помилки; він включає трансцендентальні системи так само, як і емпіричні, магію і забобони так само, як і науку... Отже, досвід  усе те, що стало фактом свідомості. Він постійно перебудовується й росте, розширюється і вдосконалюється завдяки зусиллям суб’єкта. Проте який буде результат цих зусиль, ніхто сказати не годен.

Згідно з Дж. Дьюї, у нашу епоху став відчутним розрив між двома типами досвіду. З одного боку, наука та технологія досягли значних практичних успіхів, демонструючи свій відчутний вплив на дійність, з іншого боку – це викликало такі суперечності соціального життя, як війни, конфлікти, соціальна та майнова нерівність, занепад моралі тощо. Став наявним розрив між науковим знанням та вартостями. Для того, щоб перебороти розрив, потрібен надійний метод перебудови і вдосконалення досвіду за аналогією з наукою. Метод, який виправдав себе в науці, варто застосувати до соціальних проблем, аби їх розв’язання визначалося не випадковістю, приватними інтересами чи авторитетом або афектами, а розумом, інтелектом.

Вихідним моментом перебудови досвіду, за Дж. Дьюї, є проблемна ситуація. Людина завжди перебуває в індивідуальній ситуації, унікальній і неповторній, яка включена в контекст її неперервного досвіду. Удосконалення досвіду здійснюється шляхом переходу від однієї проблемної ситуації до іншої. Ситуація завжди пов’язана із сумнівом та затримкою практичної дії. Пізнання постає способом перетворення ситуації невизначеної та ненадійної, а іноді й небезпечної, у цілком визначену. Пізнання не існує без перебудови досвіду, його розширення та вдосконалення, оскільки він, по суті, є соціальним.

Метод реконструкції соціального досвіду включає такі процедури:

1. Виявлення проблемної ситуації, яка завжди унікальна й вимагає специфічних способів її розв’язання. Усвідомлення проблеми починається з виявлення свідомістю певних труднощів у досягненні мети. Виявлення того, що викликало труднощі, і є усвідомленням проблеми.

2. Пошук шляхів розв’язання проблеми, зокрема висунення гіпотези, ідеї, теорії або ідеального плану її розв’язання, а також вибору варіантів, які видаються ефективними. Ідеї, теорії, які забезпечують успіх при переході від одного моменту досвіду до іншого, забезпечують успішність дії, працюють надійно, спрощують, економізують працю і є істинними рівно настільки, наскільки вони це роблять. Отож, вони істинні як знаряддя логічної роботи, інструментально.

3. Теоретичний аналіз усіх можливих наслідків. Остаточний вибір шляху розв’язання проблеми.

4. Реалізація та експериментальна перевірка результатів дослідження. Вона вимагає діяти, а не покладатися на авторитет чи випадок, потребує пошуку кращих способів чи варіантів розв’язання проблеми, їхньої перевірки та вибору найефективніших шляхів і на основі цього реконструкції соціального досвіду.