Двогвинтові вертольоти співвісної схеми розташування несучих гвинтів
Вертольоти двогвинтової співвісної схеми мають два несучі гвинти, які розташовані на одній осі й таких, що обертаються у різних напрямах з однаковою частотою обертання (рис. 4.8).
Рис. 4.8. Співвісна схема вертольота з двома НГ.
Оскільки геометричні розміри, форма лопатей, кути установки і частота обертання верхнього та нижнього гвинтів однакові, то їх реактивні моменти взаємно врівноважуються.
Поздовжньо-поперечне керування вертольота співвісної схеми здійснюється за допомогою автомата перекосу, відхилення якого викликає одночасний нахил лопатей обертання обох несучих гвинтів.
Шляхове керування досягається диференціальною зміною кутів установки лопатей верхнього і нижнього несучих гвинтів. При цьому на несучих гвинтах виникає різниця моментів, що крутять, яка викликає поворот вертольота в необхідний бік. Для поліпшення шляхового керування вертоліт співвісної схеми часто забезпечують кермом напряму, дія якого подібна до дії аналогічного керма на літаку.
Позитивними сторонами таких вертольотів є: компактність конструкції; малі габаритні розміри; простота техніки пілотування; надійність і безпека переходу на режим авторотації; не потрібно синхронізувати несучі гвинти.
Однак ці вертольоти мають наступні недоліки: складну конструкцію автомата перекосу і системи керування; погіршення коефіцієнта корисної дії несучих гвинтів через їх взаємний вплив; недостатню шляхову стійкість, що вимагає установки вертикального оперення. Незважаючи на ці недоліки, вертольоти співвісної схеми добре зарекомендували себе в експлуатації.
Як відзначалося раніше, серійне виробництво двогвинтових вертольотів співвісної схеми вперше у світовій практиці було освоєно в СРСР в 1947 р. з випуском вертольота Ка – 8. Як приклад таких вертольотів приведемо модельний ряд вертольотів конструкторського бюро Н.І.Камова.
Ка – 8
Палубний протичовновий вертоліт Ка - 25
Палубний протичовновий вертоліт Ка – 27
Транспортно-десантний вертоліт Ка – 29
Корабельний вертоліт радіолокаційного дозору Ка - 31
Багатоцільовий вертоліт Ка – 32
Легкий вертоліт Ка - 226
Армійський ударний вертоліт Ка - 50 “Чорна акула”
Розвідувально-ударний вертоліт Ка - 52 “Алігатор”
Легкий вертоліт UH-44(XH-44)
Легкий транспортний вертоліт G-111 Gyroplane (Франція)
Легкий багатоцільовий вертоліт ЭГ (Яковлєва)
4.3. Основні конструктивні частини вертольота [1], c. 233-237, 238-240
Конструкцію вертольота будь-якої схеми утворюють несучий гвинт, фюзеляж, шасі, системи керування, силова установка з системами, що забезпечують її роботу (паливною, масляною, всмоктування повітря, охолоджування, керування і таке інше), трансмісія, що включає редуктори, вали, муфти включення трансмісії, а також бортове обладнання. Для збільшення швидкості польоту деякі вертольоти мають невелике крило, що розвантажує несучий гвинт. Одногвинтові вертольоти з механічним приводом несучого гвинта мають рульовий гвинт у хвостовій частині фюзеляжу і систему керування їм. Деякі конструкції вертольотів забезпечені вертикальним і горизонтальним оперенням. Основні частини конструкції розглянемо на прикладі вертольота одногвинтової схеми (рис. 4.5).
Рис. 4.5. Схема вертольота з одним НГ і одним РГ:
1 – фюзеляж; 2, 3 – лобове скло кабіни; 4 – силова установка; 5 – несучий гвинт; 6 – рульовий гвинт; 7 – кільова балка (кіль); 8 – стабілізатор; 9 – хвостова опора; 10 – хвостова балка; 11 – шасі; 12 – крило з вузлами підвіски вантажів; 13 – вихідні пристрої основного двигуна і двигуна допоміжної силової установки.
Фюзеляж призначений для розміщення екіпажа, пасажирів, обладнання, вантажів, озброєння, силової установки і складається з носової та центральної частин, хвостових і кінцевих (кільових) балок. Конструктивно фюзеляж вертольота подібний до фюзеляжу літака і складається зі стрингерів, лонжеронів і шпангоутів.
