4. Коментар відповідей студентів, підведення узагальнюючих висновків.

5. Повідомлення плану заняття та вивчення нового матеріалу згідно теми заняття:

ПЛАН

1. Становище УРСР після завершення війни. Адміністративно-територіальні зміни.

2. Відбудова господарства республіки. 4 п’ятирічка.

3. Суспільно-політичне становище в республіці.

4. Репресивні акції проти українського населення.

5.1 Територіальне питання (об’єднання усіх етнічних територій в рамках однієї держави):

- договір з Польщею про кордон (16.08.45 р.), за яким визнано приєднання західноукраїнських земель. Він проходив переважно по «лінії Керзона», але з відхиленнями від 7до 30 км на користь Польщі (так зване "Закерзоння"). Остаточно кордон визначено в 1951 р., коли відбувся обмін прикордонними ділянками.

- червень 1945 р. - радянсько-чеська угода про передачу Закарпаття (до цього в листопаді 1944 року з’їзд Народних комітетів в Мукачеві прийняв Маніфест про возз’єднання з Радянською Україною);

- 10 лютого 1947 р. - угода з Румунією, де остання визнала приєднання територій, переданих в червні 1940.

В результаті цих територіальних угод:

• були остаточно встановлені та юридично закріплені кордони республіки;

• збільшилася територія УРСР;

• практично всі етнічні українські землі були об’єднані в рамках однієї держави.

Економіка України найбільше постраждала за роки війни в порівнянні з іншими республіками СРСР та іншими країнами Європи (42% загальносоюзних збитків). За роки війни ворогом було знищено 714 міст, 28 тис. селищ, зруйновано понад 16 тис. промислових підприємств (майже 80% від довоєнної кількості), 28 тис. колгоспів, 33 тис. навчальних та наукових закладів. Лише прямі збитки, заподіяні народному господарству республіки дорівнювали 285 млрд. крб., а загальні збитки становили 1,2 трлн. крб. Сільське господарство в 1945 році дало лише третину довоєнного врожаю.

Із-за значного скорочення населення, значно зменшились трудові ресурси, катастрофічно погіршились побутові умови, майже 10 млн. чол.. залишились без житла.

Тому, головним завданням повоєнного періоду стає відбудова господарства республіки.

5.2 Відбудова економіки УРСР розпочалась ще з кінця 1944 р., після визволення території України і до 1945 р. були зроблені певні успіхи: Виробництво продукції досягло 1/3 від довоєнного рівня, відновлено 44 % довоєнних потужностей машинобудування і 30 % легкої промисловості, починається відновлення соціальної сфери: лікарень, навчальних закладів тощо,але цього було недостатньо для подальшого розвитку республіки.

Головні проблеми при відбудові економіки УРСР:

• не повернено в Україну евакуйоване обладнання;

• гостра нестача людських ресурсів (довоєнної чисельності населення досягнуто лише в середині 60-х рр.), особливо кваліфікованих кадрів, сучасного устаткування, обладнання і технологій;

• відбудова економіки за рахунок внутрішніх ресурсів;

• головна ставка робилась на відбудову важкої промисловості та енергетики (80%) капіталовкладень, за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7% капіталовкладень).

• економіка Україна відбудовувалась як частина загальносоюзної економічної системи, посиленням командно-адміністративної системи (хоча на певному етапі це дало можливість мобілізувати ресурси для виконання поставлених завдань).

• голод 1946-1947 рр.

В березні 1946 р. (на Україні відповідно в серпні) прийнято закон про 4-й п'ятирічний план (головна мета - відбудова економіки, досягнення довоєнного рівня, а по деяким показникам і перевищення цього рівня, зокрема продуктивність праці планувалось підвищити на 36%).

Головним фактором у виконанні поставлених задач стала героїчна, самовіддана праця радянських людей, як жителів України, так і інших республік, що надавали Україні всіляку допомогу (людські ресурси, сировина, техніка тощо).

Результати виконання 4-ї п'ятирічки (підведені наприкінці 1950 р.)

Позитивні в промисловості:

• рівень важкої промисловості на 15% перевищував довоєнний;

• засновано нові галузі (автомобілебудівна, приладобудування);

• збудовано нові крупні заводи (ЗТР, Київський авіаційний, Харківський підшипниковий тощо);

• Україна відновила свою роль у промисловому потенціалі СРСР, за рівнем індустріального розвитку випередила багато країн Європи.

Негативні:

• найменші темпи росту серед усіх республік СРСР;

• відбудова економіки не супроводжувалась модернізацією устаткування і технологій виробництва;

• легка і харчова промисловість відбудовані на рівні 80% від 1940 р.;

• посилення адміністративно-командних методів керівництва, ідеологічного контролю та примусових методів симулювання праці;

• обтяження промисловості СРСР військовими замовленнями.

Відбудова с/господ. в Україні збіглася з голодом 1946-1947 рр.

Причини:

• зруйнування с/г за роки війни: значне скорочення посівних площ, втрата худоби, техніки, особливо гостра нестача робочих рук;

• кошти на відбудову с/г практично не виділялися (7% капіталовкладень);

• посуха 1946 р., що охопила центральні і південні райони всього 16 областей (знищено 40% врожаю. Урожайність склала 2-3 ц/га);

• сільське господарство продовжувало розглядатись як джерело коштів для відновлення промисловості: план хлібозаготівель не тільки не зменшений, а й збільшений (для виконання плану п'ятирічки) з 340 до 360 млн. пудів;

• кримінальна відповідальність за приховування зерна (тільки за перші 3 місяці 1947 року було притягнуто до відповідальності 1,5 тис. голів колгоспів) та його збирання на колгоспних полях (відновлення закону «про п’ять колосків».

Протягом 1946-1947 рр. голодувало кілька млн. чол., з них близька 1 млн. померло від голоду.

Посилюються примусові заходи для стимулювання праці колгоспників: в лютому 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР приймає Указ про виселення з УРСР осіб, що злісно ухиляються від роботи в сільському господарстві. За цим указом було репресовано близько 12 тис. чол.

Підсумки відновлення с/г:

• у 1950 р. с/г давало 85% довоєнного виробництва зернової продукції (по деяким показникам - на рівні), що дало можливість скасувати ще в 1947 р. продовольчі картки, хоча при цьому ціни виросли втричі.;

• УРСР повернула собі статус житниці і тваринницької бази СРСР. Негативні сторони:

• безжалісна експлуатація сільських жителів (трудодні, відсутність матеріального стимулів, обмеження пересування, відсутність пенсій тощо);

• не здійснена модернізація: нові види техніки, продуктивні породи тварин, елітні види рослин, агротехнічні прийоми не здобули поширення;

• не покращена соціальна сфера та інфраструктура с/г (дороги, зерносховища, елеватори тощо).

Матеріальне становище і життя населення було вкрай важким:

• дефіцит найнеобхідніших товарів (взуття, одяг, продовольство);

• після скасування карткової системи в 1947 р. майже в 3 рази виросли ціни на головні продукти і товари першої необхідності;

• майже 10 млн. чол. проживали в бараках, землянках і т. ін.;

• важкі умови праці;

• грошова реформа 1947 р. носила конфіскаційний характер.

Таким чином, під час відбудови господарства життєвий рівень населення істотно не поліпшився.

5.3 Відразу після війни відновлюється діяльність органів радянської влади: в 1947 році відбулись вибори до Рад різних рівнів, скасовано органи управління, які діяли у воєнний час. У 1946 році Рада Народних комісарів була перейменована на Раду Міністрів УРСР.

Поступово поновлюється чисельність населення: повернення з евакуації, демобілізація воїнів з армії, повернення тих, хто був вивезений на примусові роботи за кордон. Також багато було направлено партійних, державних працівників, робітників з інших регіонів для відбудови господарства республіки. Це призвело до поступового зменшення демографічного спаду: в 1951 р. в УРСР проживало близька 37,2 млн. (на 4 млн. менше, ніж до війни). Змінився етнічний склад: зменшилася доля євреїв, німців, поляків, депортовані кримські татари, натомість значно виросла доля росіян.

Внутрішньополітичне становище УРСР також характеризується зміцненням тоталітарного режиму, продовженням політики репресій, політичного ідеологічного контролю.

Свідченням цього став XIX з’їзд КПРС (на цьому з’їзді ВКП(б) була перейменована на КПРС). На цьому з’їзді було затверджено новий п’ятирічний план розвитку СРСР на 1951-1955 роки. Пріоритетним завданням на наступну п’ятирічку було визначено наздогнати і випередити провідні капіталістичні країни за всіма показниками економічного розвитку.

XVII з’їзд КП(б)У продублював рішення союзного з’їзду. На чолі Компартії України продовжував залишатися Л. Мельников (з 1949 по 1953 роки), а главою уряду – Д. Коротченко (до січня 1954 року), які були слухняними виконавцями вказівок з «центру».

5.4 Після завершення війни посилюється політика масових репресій. Головними причинами збереження таких методів управління, було бажання сталінського керівництва зберегти свій вплив у країні, атмосферу загальної недовіри, доносительства, з тим, щоб легше управляти країною. Головними напрямками репресивної політики стали:

• до кінця 1945 р. - перевірка всіх військовополонених і виведених на роботи громадян України (повернулось 800 тис). Багато з них звинувачені в співробітництві з окупантами і були засуджені;

• репресивні акції проти ОУН-УПА в повоєнний період;

• масове виселення українців (згідно угоди з Польщею від 1944 р. з СРСР до Польщі і навпаки було примусово переселено по 480 тис. чол. відповідно поляків і українців);

• з 1947 - виселення на спецпоселення у східні регіони СРСР "кулаків-націоналістів", членів підпілля. До 1952 р. виселено приблизно 200 тис. чол.

• квітень-серпень 1947 р. - репресивна акція польського уряду (операція "Вісла") по переселенню приблизно 140 тис. українців вглиб Польщі і руйнування укр. селищ;

• зазнала репресій УГКЦ (греко-католицька церков), яка в березні 1946 р. припинила існування і приєднана до РПЦ (російської православної церкви); 2 тис. священнослужителів репресовано, зруйновано храми, релігійні навчальні заклади.

6. Закріплення нового матеріалу завершується співбесідою за такими питаннями: