Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ист.екон.учен. 1-120 (Яцюк+Олейник).docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
321.74 Кб
Скачать

86.Теоретичні засади політики меркантилізму. Порівняльна характеристика раннього та пізнього меркантилізму.

Предметом дослідження меркантилістів була майже виключно сфера обігу.

Ідеологи меркантилізму були впевнені, що тільки гроші (золоті і срібні) та скарби становлять багатство нації, окремої держави. Джерелом багатства вважався нееквівалентний обмін у результаті торгових взаємовідносин з іншими державами. Примноження багатства, на думку меркантилістів, є невід’ємним від протекціоністських заходів регулювання зовнішньої торгівлі (заохочення експорту, стримування імпорту) і широкої підтримки національної промисловості.

У розвитку меркантилізму виділяють два етапи — ранній і пізній. Ранній меркантилізм К. Маркс назвав монетарною системою, а пізній — власне меркантилізмом, або мануфактурною системою. Основним критерієм такого поділу є обґрунтування способів досягнення активного торговельного балансу, тобто позитивного сальдо в зовнішній торгівлі.

Ранній меркантилізм виник іще до великих географічних відкриттів і був актуальним до середини ХVІ ст. Найвідомішими представниками цього напряму були В. Стаффорд в Англії та Г. Скаруффі в Італії. Ранній (монетарний) меркантилізм ґрунтувався на теорії «грошового балансу», яка мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні.

Зі зростанням капіталістичних форм господарства і розширенням зовнішньої торгівлі ставала очевидною недоцільність політики, що мала на меті утримування грошей у країні. Через це система монетарного меркантилізму змінюється системою меркан­тилізму мануфактурного (пізнього). Пізній меркантилізм охоплює період з другої половини ХVІ ст. по другу половину XVІІІ ст., хоча окремі його елементи можна бачити й значно пізніше. Головними представниками його були Т. Мен, Д. Стюарт в Англії, А. Монкретьєн у Франції, А. Сєрра в Італії. Ця система меркантилізму ґрунтувалася на так званій теорії торгового балансу, яка вважала за потрібне домогтися перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартість товарів, увезених до країни. Важливо підкреслити, що пізні меркантилісти перенесли центр ваги своїх досліджень зі сфери грошового у сферу товарного обігу.

87.Ідеї та політика меркантилізму в Україні. Аналіз політики Петра і з позицій теорії та практики меркантилізму.

Певні риси меркантилізму були властиві й українській соціально-економічній думці кінця XVІІ — початку XVІІІ ст. Уже економічна політика Б. Хмельницького (XVІІ ст.) свідчить про наявність у ній елементів меркантилізму. Вона базувалась на засаді активного втручання державної влади в господарське життя, заохочення вивезення товарів і обмеження ввезення коштовностей, установлення захисного мита, пільг для місцевих підприємців і купців. Велике значення мали економічні зв’язки з іншими країнами, довгострокові торговельні угоди. Така політика об’єк­тивно сприяла пожвавленню економічного життя країни, розвитку товарно-грошових відносин, процесу первісного нагромаджен­ня капіталу.

Реалізація політики меркантилізму повязана з імям Петра І який своїми ренформаторськими заходами вивів росію на рівень розвинутих єврорпейських країн. Цар провів найбільші перетворення що полягали в створенні великой промисловості розвитку сільського господарства(було розширено дворянське землеволодіння, змінені способи землеволодіння поліпшені порроди худоби і сорти культур) і ремісництва (введення пільг і привілеїв для указних мануфактур, використання тут державних селян, сприяння розвитку компанійської форми підприємств). Петро розширив межі зовнішньої і внутрішньої торгівлі. Зовнішньоторгівельна політика базувалася на основі регламентації опіки і контролю торгівельних потоків. Основнфі галузі зовнішньоторгівельного обігу були в монополії держави, а для залучення й отримання грошей в країні встановлювалися диференційованімита. Також була укріплена фінансова сфера: складенор державний бюджет, провелдена податкова реформа, організований власний видобуток срібла, заснована система центральногог державного управління у вигляді колегій. За указом царя в Академії наук було запроваджено вивчення і викладання економічних наук.