49. Політичний режим сучаної України

Основними ознаками сучасного політичного режиму України є:

• Конституційні ознаки (виборність найважливіших органів політичної влади, юридична рівність громадян, гарантії прав меншості, багатопартійність і т. д.);

• Процесуальні ознаки (транзитивність, розбудова демократичної держави і т. д.);

• Режимні ознаки, тобто ознаки, що стосуються безпосередньо способів здійснення влади (електоральність, обмежена конкурентність політичного процесу, авторитарність у вирішенні деяких проблем, домінування виконавчої влади, безконсенсусний тип вирішення політичних конфліктів і т. д.).

Аналіз наукового вітчизняного і зарубіжного доробку з даної тематики дозволяє виділити декілька основних напрямків.

1. політичний режим незалежної Україні називається «неототалітаризмом», який проявляється в домінуванні в політиці й економіці номенклатурно-корпоративних кланів, відсутністю відповідальності урядів перед громадянами, порушенням гарантій прав і свобод пересічного українця. (Володимир Полохало, Олександра Колодій),

2. анархічно-охлократичний характер, що проявляється в розквіті криміналітету та пануванням анархії у всіх сферах суспільного життя, підтримку яким забезпечує сама влада

3. олігархічному змісті діючого в Україні політичного режиму, що проявляється в домінуванні в суспільно-політичному житті країни інтересів вузької групи заможних людей

4. теорії неопатримоніалізму

5.дихотомії демократія-авторитаризм

6. теорій транзиту та демократії .

Вар 5 В сучасній Україні існує специфічний "змішаний" політичний режим, в якому поєднуються ознаки всіх основних "чистих" різновидів політичних режимів: а) демократичного, б) авторитарного, в) автократичного, г) тоталітарного, д) анархічного, е) охлократичного. Серед ознак демократичного політичного режиму, притаманних Україні, слід відзначити:  1) виборність найважливіших органів політичної влади (як державних, так і громадських);2) юридичну рівність громадян; 3) гарантії прав меншості та запобігання свавілля більшості.  В той же час є певні обмеження у сфері двох інших основних принципів демократичного режиму - вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волі більшості громадян та забезпечення широкого кола особистих, громадянських та політичних прав та свобод. Відсутнім є належний постійний контроль народу за органами політичної влади, за бюрократичним апаратом держави; суттєву роль відіграє маніпулювання інформацією. 

До елементів авторитарного політичного режиму які існують в Укр належать: 1) широкі законодавчі повноваження виконавчих органів держави (уряду та президента); 2) звуженість принципу гласності у діяльності органів політичної влади та реальної відповідальності їх керівників та інших представників за зміст та наслідки своєї діяльності. Зокрема схованою від громадськості є інформація про фактичні основні джерла та реальний розмір доходів вищих посадових осіб у державі. Найважливішою ознакою автократичного політичного режиму, яка притаманна сучасній Україні, є обмеженість кола осіб, що здійснюють реальну політичну владу, та відокремленість абсолютної більшості народу від процесу її здійснення.

До числа залишків тоталітаризму слід віднести такі специфічні риси політичної свідомості значної частини адміністративних кадрів, політиків та простих громадян, як впевненість у власній непогрішимості, нетерпимість до політичного інакомислення, анти-інтелектуалізм у сфері гуманітраних знань, догматизм, примітивізація полі-гичної культури. В основі своїй знищений на центральному інституційно-нормативному рівні тоталітаризм і далі розквітає в багатьох сферах на локальному і навіть регіональному та секторному рівнях політичної системи.

Анархічний політичний режим часто буває представлений такими своїми компонентами, як:  1) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, свавілля сильнішого або більш спритного, відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади;  2) конфронтація владних структур, відсутність ефективних форм координації їхніх дій;  3) ерозія загальної ідеї єдиної політичної системи (що виявляється в діяльності впливових сепаратистських сил та сил, що претендують на виключне право репрезентувати "справжні інтереси народу" та вимагати заборони діяльності своїх опонентів);  4) втрата (у деяких випадках) вищими органами політичної влади монополії на організоване застосування насиля.І, нарешті, суттєві елементи охлократичного політичного режиму характеризують політичне життя України тою мірою, якою її владним структурам притаманні:  1) некомпетентність, презирливе ставлення до знань, до досвіду світової цивілізації, зокрема постійні намагання неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення довгої копіткої праці; 2) відсутність у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом; 3) рекрутування певної частини правлячої політичної еліти з середовища "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства, представники яких жадають швидкого підвищення свого індивідуального та групового соціального статусу та покращення матеріального рівня життя.

Вар 4 Український політичний режим є однією з модифікацій неопатримоніального політичного режиму. Неопатримоніалізм – це своєрідний симбіоз деяких елементів традиційного суспільства і сучасної держави. Для українського неопатримоніального режиму характрені

• невідповідність між "зовнішнім фасадом" сучасної держави (наявність конституції, писаного права, парламентсько-партійних інституцій, системи виборів та ін.) і внутрішньою логікою її функціонування д інститутів.

• персоналізація влади, коли для політичної само ідентифікації мас головним є не політичні програми, а особистість політичного лідера.

• клієнталізм, або патронажні відносини, – це поширення етнічних, регіональних, сімейно-родинних та подібних зв’язків на політичну сферу. 

•  основним агентом політичного процесу в Україні є держава, котра існує не поряд з суспільством, а над ним

• провідне місце в системі державного управління посідають представники бюрократичного комплексу

• у політичній грі переважають ті партії, організації, що підтримують уряд

• сучасні форми громадянського зв’язку співіснують з численними традиційними і напівтрадиційними формами.

Політичні режими, до яких за своїми характеристиками подібний український, називаються режимами напівдемократії. Близькою до них є модель делегативної демократії Г. О’Доннелла, яка виходить з того, що політичні режими у суспільствах перехідного типу є демократичними з точки зору формальних процедур, але вони не претерпівають змін у напрямку ліберальної демократії. Характерними ознаками делегативної демократії є домінування виконавчої влади над представницькими органами; наявність непрямого контролю виконавчої влади над ЗМІ; нейтралізація чи усунення реальних і потенційних центрів опозиції; патронаж над громадськими об’єднаннями з боку виконавчої влади в обмін на публічну підтримку ними останньої; збереження певної автономії політичного суспільства; відсутність прямих обмежень громадянських прав і свобод.

До того ж в Україні наявні обмеження свободи слова (що останнім часом не раз зазначали міжнародні організації) [5, с. 9-11], тенденції до збільшення владних повноважень президента, клієнтурні моделі голосування та здійснення влади, ігнорування критики з боку опозиції чи інститутів громадянського суспільства. В цілому дані ознаки не є повними характеристиками авторитарного режиму, тож, мова йде про авторитарний синдром в Україні.

Як відомо, при президентському правлінні уряд призначається президентом, а не парламентом, тож у партій, що добилися парламентського представництва, майже не має стимулів до створення коаліцій на підтримку урядової політики. Але президент, як голова виконавчої влади, не може ефективно управляти, не маючи підтримки парламенту. У свою чергу парламент не несе відповідальність за діяльність уряду. 

Таким чином політичний режим України можна визначити як напівдемократичний електоральний режим з делегативною характеристикою і напівконкурентним типом електорального змагання. Він поєднує елементи мажоритарної і пропорціональної виборчих систем, тобто є змішаним за типом і неконсенсусним за змістом. А його невід’ємною характеристикою є авторитарний синдром.

Лише демократія як тип політичного режиму у будь-якому її різновиді (електоральна, ліберальна, співсуспільна і т. д.) є запорукою входження України до європейської і світової демократичної спільноти. Проведений аналіз принаймні дає нам основи для сприятливих прогнозів щодо успішного завершення процесу утвердження демократії в Україні і інтеграції останньої у коло демократичних держав.

Вар 6

 Особливість українського транзиту полягає в наступному.

По-перше, в Україні «перехід» почався без ротації еліти, котреліта, що з'являється за часів президентства Л. Д. Кучми, була ідеологічно слабкою і не до кінця згуртованою навколо ідеалів демократії.

По-друге, в Україні перехід розпочинається при незавершеності процесів модернізації та національного будівництва, і, відповідно, доводилось здійснювати одночасно ці три процеси

По-третє, на початку процесу трансформації Україна являла собою, за влучним висловленням С. Гантінгтона, «розділену країну». Лінії розлому мали регіональний, мовний, релігійний характер.

По-четверте, серед усіх країн посткомунізму Україна мала найміцніші традиції комуністичного тоталітаризму, що за часів непідлеглості далося взнаки у домінуванні підданського типу політичної культури, панування в політичній свідомості принципів егалітаризму і етатизму, притаманності частині українців відчуття меншовартості, відсутності державних традицій.

 Визначені чинники ускладнюють перехід України до демократії, затримують процес створення економічно розвинутого і політично спроможного суспільства.

 Україна не тільки задекларувала свій намір побудувати демократичне суспільство, але й приступила до практичного втілення цього наміру в життя, але цей процес не завжди має лінійний розвиток.