85. Суть політичного аналізу

Аналіз – процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо. Основні підходи до розуміння політичного аналізу:

І. Політичний аналіз – аналітична діяльність стосовно усіх явищ політики;

ІІ. Політичний аналіз – прикладна наука, аналіз конкретних політичних ситуацій;

Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ).

Структура політичного аналізу ( за К. Симоновим ):

1. Аналіз політичної ситуації;

2. Прогноз розвитку політичної ситуації;

3. Прийняття компетентних політичних рішень;

Політичний аналіз – систематична оцінка технічної та економічної здійсненності та політичної життєздатності альтернативних політик ( планів, програм ), стратегій їх здійснення та наслідків обраної політики ( Ліндблюм ).

Структура політичного аналізу ( за Ліндблюмом ):

1. Оцінка можливого курсу;

2. Вироблення стратегій здійснення курсу;

3. Оцінювання результатів;

Політичним аналізом як прикладною галуззю займається особлива група фахівців: аналітики, експерти, технологи, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків.

Особливості політичного аналізу ( за О. І. Соловйовим ):

- політичний аналіз, як різновид прикладного знання, орієнтується на опис і вивчення конкретної проблеми;

- На відміну від науки, яка формує логічний образ об’єкта, політичний аналіз створює практичний образ об’єкта – такий образ, який може бути включений у систему конкртено-цільової рекомендації.

Політична аналітика – свідомий, цілеспрямований, конкурентний процес вивчення політичної обстановки, подій, тенденцій, перспектив її розвитку з метою визначення цілісної картини того, що відбувається, та подальшого прийняття політичних рішень ( Телешун С. О., Баронін А. С. ).

Основні позиції тлумачення політичного аналізу з точки зору мети:

1. Споглядальна позиція. Головна мета аналізу: з’ясування суті подій, що відбуваються, виявлення мотивації учасників подій, висловлення пропозицій або думок щодо ситуації.

2. Позиція активного впливу на політику. Мета аналізу: забезпечення оптимальності та ефективності політичних рішень.

Поруч з аналізом у дослідженні поліики може використовуватись ретродукція.

Ретродукція – стрибок уяви, фантазії, який використовується для пояснення політичних явищ, подій.

86. Суть політичного прогнозування.

Політичне прогнозування — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та політичного процесу загалом.

У політології розрізняють політичне прогнозування як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Прогнозування охоплює спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій з метою отримання якісно інших знань — тих, що характеризують перспективи об'єкта дослідження. Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі.

Прогноз як нове знання існує у таких формах:

• знання про невідомі на момент прогнозування властивості об'єктів реальної дійсності;

• знання про властивості не існуючих на момент прогнозування об'єктів.

У прогнозуванні істотними є два аспекти:

• пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспективи, стани, рішення;

• передбачає певне рішення завдяки усвідомленню стану проблеми, використанню інформації про можливі результати цілеспрямованої діяльності.

На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський (пов'язаний з можливістю прийняття на основі прогностичного знання певного рішення).

Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людей. Щодо суспільного розвитку одним з найважливіших є політичне прогнозування, об'єкт якого — політика (внутрішня і зовнішня), а предмет — пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів. У зв'язку з цим розрізняють внутріполітичне і зовнішньополітичне прогнозування.

Внутріполітичне прогнозування. Охоплює всю внутрішню політику. Один з його аспектів пов'язаний з прогнозними оцінками конкретних політичних подій, є прикладним, реалізується в процесі політичної діяльності. Суб'єкт такого прогнозу — державні й політичні органи. Інший аспект стосується діяльності політичних інститутів, політичних процесів суспільства. Реалізує його науковий колектив, що спеціалізується на вивченні політичної системи суспільства.

Зовнішньополітичне прогнозування. Здійснює прогнози щодо суб'єктів, явищ і процесів у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики. Воно є джерелом всебічної інформації про загальну обстановку у світі, регіоні, країні, про тенденції, напрями розвитку і чинники, що стимулюють певні події, сприяє баченню нових можливостей суспільно-політичного розвитку. В прогнозуванні міжнародних відносин передусім зосереджуються на взаємовідносинах держав.