5.2. Соціотехносфера: особливості розвитку

Сучасний етап в розвитку науки і техніки на думку багатьох авторів поставив людство перед вирішальним поворотом в його історії, порівняльним з переходом від варварства до цивілізації. Початок науково-технічної революції припав на 50-і роки XX ст. Однак її передумови були закладені набагато раніше - на початку XX ст. фундаментальними відкриттями в природничих науках. В середині XX ст. прояснюється зміст досягнутого наукового потенціалу, його можливості у створенні принципово нової техніки. Основними характеристиками розвитку

171

промислового потенціалу стали: автоматизація виробництва, впровадження обчислювальної техніки, розвиток хімії, використання досягнень фізики (напівпровідники, лазери, нові матеріали тощо), освоєння космічного простору.

Однак, суть НТР була не в кількісних показниках нових машин і навіть не в різкому зростанні продуктивності праці, що забезпечило відчутний суспільний прогрес. Суть цього явища полягала в тому, що відбулося якісне перетворення усієї системи суспільної праці і буття. З одного боку, система машинного виробництва сформувалася як наслідок історичного становлення нової соціальної спільноти, а з іншого - людина виявилася елементом в системі машинного виробництва.

- Увага! Людина в ХХІст. не може вижити без машини (в широкому розумінні) сьогодні, зате з нею реально може загинути завтра. Не випадково на суперобкладинці модного англійського видання "5000 тисяч днів на збереження планети" читаємо: "Сучасна людина в гонитві за комфортом, матеріальними багатствами, та успіхом у житті втратила повагу до Землі".

Склалася ситуація, коли в полі культури з'явилася нова підсистема, до якої ні природа, ні людина не були готові. Вона - об'єктивний наслідок культурного розвитку людства, показник його прогресу. Парадокс полягає в тому, що її наявність характеризує рівень культури того чи іншого соціуму з одного боку, а з іншого - рівень загрози існуванню всього людства. В культурі вона презентує своєрідне "варварство" ХХІст. Ця нова підсистема не керується одним індивідумом чи їх групою, вона ніби живе своїм "власним життям", бо відтворюється усією соціальною спільнотою. З 60-х років елементи цієї системи за їх функціональним впливом почали "розмножуватись" в геометричній прогресії і практично стали співмірними (за своїм енергетичним впливом) із силами природи. Якщо до XIX ст. зв'язок "людина — природа" був прямим, то в кінці 70-х—на початку 80-х років з'явився потужний посередник — машинне виробництво.

Людство, до сьогодні заклопотане проблемою харчування, не усвідомило, що створений нею посередник вимагає енергетичного харчування в тисячі разів більшого, ніж вона сама. Мало того, цей посередник захоплює території і ресурси необхідні людині (вода, кисень родючі землі тощо). Створена людиною система "соціальна спільнота

172

- сукупність машин, техніка, технологія", що комфортно розташувалась у природному середовищі, у 80-х роках окреслюється одним поняттям

- соціотехносфера.

На сьогодні існує понад 50 добре обгрунтованих визначень техніки, її розглядають як "засіб підкорення природи", "засіб освоєння природи, відкриття її законів, збереження людини", "засіб звільнення від природи", як "прикладне природознавство", "засіб виробництва надлишків", "засіб звільнення обмежень природи", "спосіб створення штучного середовища", як "спосіб реалізаціїсутнісних сил людини". Поверхневий аналіз такої палітри визначень говорить про існування декількох рівнів її розуміння. Насамперед, визначення техніки в системі понятійного апарату техніки. Тут "техніка" - інструмент, який використовує індивід в своїй діяльності по перетворенню природи, артифакт створений людиною. По-друге техніка—це продукт людської діяльності, вид знань, складова частина прогресу людства. Іншими словами, техніка розчиняється в соціально-вартісних характеристиках сучасної земної цивілізації. Системні дослідження техніки як самостійної галузі філософських знань започатковуються в Німеччині (кінець XIX ст.). В 1877 році у світ виходить праця Е.Каппа "Основи філософії техніки". Загальна теорія техніки формується в останньому десятиріччі XIX ст. Філософський аналіз техніки пройшов етап від антропологічних засад її виникнення до особливостей технічної науки як специфічної галузі знань в сисемі наук. Такі відомі дослідники, як: Х.Ортега- і- Гаосет, М .Хайдеггер, КЛсперс розвивають екзистенціальне розуміння техніки, а Г.Плесснер, А.Гелен вводять в аналіз техніки соціально-філософську антропологію. Основи сучасного соціотехносферного розуміння техніки були закладені Ж.Еллюлем. В праці "Людина і техніка" (1932р.) О.Шпенглер визначає техніку як "тактику життя", як "душевно-духовну" необхідність. Як пересторога майбутньому звучить його думка про те, що "техніку це можна розуміти інструментальна. Мова йде не про створення інструментів — речей, а про спосіб поводження з ними".

Цікаво, якщо до 80-х років увага дослідників була зосереджена в основному на екологічних наслідках техніки, то в останні 20 років - на культурологічному аналізі явища. В цей час сформувалось розуміння техніки не тільки як досить складної машини, а як невід'ємного елементу людського буття.

173

Діалектика орієнтації досліджень.

Як зазначають Н.Г.Багдасарян, А.В.Літвінцева, І.Є.Чучайкіна (див. Культурология. - М. 2002.) в дослідженні техніки можно виділити п'ять вимірів, а саме:

інструментиально-технологічний вимір (природа об'єкта, внутрішня "логіка¹¹);

^природничий вимір (співвідношення "техніка-природа");

індивідуально-людський вимір (співвідношення "техніка-людина");

о соціальний вимір (співвідношення "техніка-соціальне буття); культурний вимір (співвідношення "техніка-культурннй світ").

Техніка як "самостійний" посередник між людиною і природою, як цінність самої культури виступає одночасно як об'єкт, як знання і як процес. Так, загальноприйнята класифікація соціокультурних сенсів техніки є логічною, вона випливає із сучасного розуміння культури. Щодо соціокультурних і антропологічних засад виникнення і розвитку техніки, то на початку нового тисячоліття з'явилося декілька незвичних теорій пов'язаних із новим розумінням місця людини у загальносвітовому розвитку. Натуралістичний, вольовий та раціональний підходи в поясненні походження техніки розкривають її рушійні сили, однак не дають однозначної відповіді на прогностичні питання її розвигку.На сьогодні існує дві моделі розвитку техніки, а саме: модель технологічного детермінізму (розвиток техніки не залежить від соціальних чинників) та

174

модель цінністного детермінізму (техніка-складова соціокультурних цінностей людства).

До початку третього тисячоліття історія взаємодії техніки із всією палітрою соціокультурного розвитку людства дозволяла виробити прогностичні варіанта свого розвитку. Однак формування інформаційного суспільства, що цілком стало залежним від сучасної техніки виявило три нові аспекти в системі індивід-техніка. По-перше, немає відповіді на питання можливої межі між людиною і машиною. По-друге, відсутня робоча гіпотеза майбутнього людства і загальної його мети. По-третє, вчені не дають однозначної відповіді на те, яким буде спосіб життя людини в техносфері майбутнього.

Сьогодні соціотехносфери-це складний живий організм, який має свої закони функціонування, розвитку, містить в собі важкопередбачувані наслідки своєї самореалізації і вимагає системного наукового аналізу і контролю. Уже сьогодні вчені відзначають наявність у цьому організмі неявно виражених загрозливих для людства тенденцій. Філософія цієї проблеми полягає в тому, що сама людина є елементом природи, а отже її панування над природою означає панування над самою собою. Техносфера в більшому обсязі задовільняє природні потреби людини, однак паралельно Вона формує "Свої" власні потреби щодо природи. Виникають потреби заради задоволення самих потреб. Так, потреба в мобільному зв'язку і його наявність сформували таку низку соціально-шкідливих потреб, а пізніше звичок, від яких світова спільнота не зможе позбавитись в наступні десятиріччя. Крім того можливисті сучасної побутової техніки використовуються менш ніж на 50 відсотків. Отже вони сформувались і реалізувались як елемент потреби конретної машини, а не людини. Як французькі просвітителі першими передбачили можливі негативні наслідки у розвитку культури, так першими на Україні світ нової машинної цивілізації відобразили представники українського авангарду. Зокрема, вражаючими за глибиною впливу на глядача є роботи К.Піскорського та Д.Бурлюка.

Увага! З формуванням соціотехносфери завершується великий етап історичного розвитку. Змінюється не тільки рівень виробничих сил, але і характер взаємозв'язків індивідів, зміст людської праці і сама людина. Адже сучасне машинне виробництво досягло такої досконалості, що на перший погляд важко визначити "хто у кого" на службі: машина у людини, чи людина у машини.

175

Прискорення прогресу у системі ^плюдини-техніка-природа" — це не просто стрімке зростання кількісних характеристик. З точки зору логіки екстенсивного мислення у XIX ст. так і уявлявся розвиток суспільства. Однак, сьогодні стало зрозуміло, що розширення кількісних параметрів "технологічноГ цивілізації не розв'язує проблему її перспективного розвитку, а сам виробничо-некоеволюційний спосіб взаємодії суспільства і природи слід змінити не в майбутньому, а тепер. Крім того, такий традиційний підхід не відслідковує зворотнього зв'язку впливу накопиченої техніки і її технології на саме людство і окремого індивіда зокрема. Природа планети не може бути пасивною до появи нового "суб'єкта", не стільки її перетворення і використання, скільки знищення. Тільки тепер людство усвідомило, що природа - це щось складніше, ніж проста сума земної тверді, рослинного та тваринного світу. Це щось набагато складніше, здатне до самозахисту. Усвідомлення нової ситуації, пов'язаної зі створенням технологічного суспільства і його переходом в інформаційне вимагає коеволюціїсуспільства, природи, ноосфери.

Увага! Ко ошалюиія-це подальший прогресивний розвиток суспільства £ сучасною соціотехносферою в біосферосумісній формі. Коеволюція - це входження людини в нове соціокультурне поле на принципах сумісності, взаємності, співучасті.

Такий підхід вимагає кооперативного соціоприроднього розвитку: не автономний розвиток окремо досоціальних і соціальних складових в соціотехносферь а їх коеволюція на інтенсивному шляху розвитку. І Іричому, інтенсифікація цього процесу пов'язана,» свідомим, необхідним включенням техносфери в максимально природоохоронній формі. При такій умові розвиток окремо техносфери буде відбуватися у найбільш оптимальній формі, бо остання враховує не тільки інтереси і потреби соціальної форми матерії, а й сфокусований через соціум розвиток

176

природи. Мова йде про принципово нову екофільну стратегію людської діяльності, в якій техногенні зміни не можуть випереджувати

усвідомлення їх наслідків.

Як зазначено вище, техносфера сьогодні споживає енергії набагато більше, ніж весь соціум. Наука не дає однозначної відповіді, де межа кількісного розширення техносфери. Скільки машин, механізмів можуть співіснувати із сучасним соціумом, взаємодоповнювати один одного. Техносфера не тільки вимагає енергії, вона сотнями тисяч забирає людських життів. Щорічно лише в автомобільних аваріях гине понад 1 млн. людей. Якщо до цього додати техногенні катастрофи, захворювання, пов'язані з виробничою діяльністю, опосередковані наслідки сучасного машинного виробництва, то ця цифра перевищуватиме 10 млн.чоловік. Аналіз кількісних показників свідчить, що людство вичерпало ліміт екстенсивного розвитку техносфери. Потрібні принципово нові теоретично обгрунтовані підходи як до проблеми кількісного обмеження нових виробництв (розробки родовищ, всезростаючого насичення машинного парку тощо), так і до суб'єкта їх вирішення - людини. Шлях розв'язання проблеми - створення машин нового покоління, сумісних з людьми, високопродуктивних, з на порядок меншим рівнем споживання енергії на одиницю часу чи одиницю виробленої продукції. Розв'язання проблем XXI ст. сьогодні безпосередньо пов'язане з істотними змінами у соціотехносфері. У своїй фундаментальній праці "Земля у рівновазі" Альберт Гор зазначає, що "наша економічна система частково сліпа, оскільки деякі речі вона "бачить", а деякі ні. Вона ретельно вимірює і звертає увагу на вартість найважливіших" товарів (МХ) "та гроші. Але в її заплутаних розрахунках часто повністю нехтується вартість інших речей, які важче купити чи продати: ... чистого повітря, краси гір, різноманітності форм життя...".