5.3. Культура як необхідна і достатня умова розв'язання глобальних проблем

Оскільки глобальні проблеми визначають майбутнє людства, то методологічно вірно буде виясниш, шо собою являє індивід в новому соиіокульїурному полі початку XXI ст. Вивченням сутності людини займалися різні науки. Ще в епосі про Гільгамсша людина наділена

177

духовним (душа) і матеріальним (тіло) началами. З того часу минули десятки віків, а людина і до сьогодні залишилася загадкою.

Зазначимо, що на ранніх стадіях розвитку суспільства культуру визначали як явище протилежне природі. Минуло понад дві тисячі років а протиставлення не тільки не зменшилось, а ще більше посилилось. Якщо "Природа" це все те, що існує саме по собі, тоді в чому зміст її існування? Якщо справедливим є твердження про те, що Всесвіт постійно розвивається то зміст розвитку природи може бути в єдиному - розвитку людини, а з нею - і її культури. Оперуючи сучасними науковими уявленнями про світ, можна стверджувати, що, насамперед, людина є суб'єктом "Свідомої Природи", а вже пізніше суб'єктом і носієм культури. "Обробіток людської душі" (Ціцерон, не дослівно) в XXI ст. - це обробіток за законами нового розуміння місця соціальних спільнот у світовому розвитку.

Як зазначено вище, на ранніх стадіях розвитку суспільства культуру визначали як явище протилежне природі. На побутовому, а часто і науковому рівнях людство ще не усвідомило, що Природа, а не людина диктує свої умови розвитку, сфери придатні для життя, його тривалість в межах сонячної системи, залежність від її стихій, забезпечує культуру необхідним "будівельним" матеріалом. Однак, розкриваючи закони за якими діє природа, людство часто у флукгуативному режимі (ймовірностях, непродуманих рішень), суб'єктивно починає їх використовувати. Якщо врахувати те, що культура є сутністною рисою людського буття, а людина як розумна істота існує постільки, поскільки вона творить, пізнає світ, і в сукупності з іншими індивідами створює "колективний розум" планети Земля то перетворююча діяльність людини буде продовжуватись. Важливо те, що з поступальним розвитком суспільства історичне поле видозмінюється все менше і менше, а культурне навпаки. Нові покоління приходять в сталі історичнні форми співжиття зате отримують відмінні від попередніх сощокупьтурні та техносферні цінності.

Закономірно, що на кожному новому витку історії людина пізнає про себе щось нове постільки, поскільки змінюється сам індивід. Освоєння нею матеріального світу, його законів - це тріумф інтелекту. Але цей тріумф, як у свій час зазначив один із видатних фізиків XX ст. М.Бор, є одночасно і трагічною помилкою здорового глузду. Людське усвідомлення суттєвих змін буття часто відстає від реально отриманих

178

практичних результатів. Класичний приклад, зщо вже наводився. Значення наслідків використання атомної зброї людство усвідомило лише

після її застосування, а використання "мирного атому" - після Чорнобильської катастрофи. Отже, не лише окремим індивідам, але й цілим людським спільнотам притаманно помилятися в прийнятті далекосяжних рішень.

Однак, перш ніж відповісти на питання про роль культури у структурі сучасних глобальних проблем, слід уяснити концептуальні засади самого питання.

A. Глобальні проблеми не породжені природою ~ вони продукт діяльності людини.

B. Культура як феномен буття і самореалізації індивідів сприяла поступовому формуванню глобальних проблем.

C. Без людини культура мертва, а ЇЇ матеріальні цінності стають елементами ландшафту обезлюдненої планети.

В той же час, чим швидше розвивається історія, чим більше соціально значимих змін відбувається в одиницю часу, тим помітнішими є відмінності* між поколіннями, тим складнішими стають механізми трансформації культури від одних поколінь до інших, тим вибірковішим є ставлення нових поколінь до культурних надбань попередніх.

Увага! Усвідомлення значимості глобальних проблем сьогодні не забезпечує вирішення їх завтра. їх розв'язаня пов'язане із суттєвою зміною всієї інфраструкури соціотехносфери.

Отже, чи дійсно культура може стати як необхідною, так і достатньою умовою прогресивного і оптимального розвитку сучасної цивілізації? Ця гіпотеза близька за формою (але не за змістом) до тези "Красота спасе світ". Однак історія XX ст. свідчить про протилежне. Світ системно знищує залишки "красоти". Насамперед, культура - це все, що створено людством протягом усієї своєї історії. Цим ми окреслюємо її структуру, а не зміст. Терміни "культурна людина", "культурна держава" чи "соціальна спільнота" фіксують статичні параметри, оволодіння цими суб'єктами надбаннями культури. Однак, це не значить, що надбання культури (як гуманізм, миролюбність, збереження пам'яток культури тощо) оволоділи свідомістю суб'єктів* "Що можна сказати про нашу культуру якщо особистість тепер вважається технологією, засобом торгівлі-.-¹' в цій думці відомого політика Альберте Гора висловлений

179

не стільки песимізм, скільки здивування наслідками розвитку постіндустріальдого суспільства.

Увага! Тоді і тільки тоді, коли культура із-форми відокремленого від природи виробництва і споживання перейде у форму гармонійного розвитку, оволодіє свідомістю людей, а культурність буде нормою співжиття індивідів, вона стане як необхідною, так і достатньою умовою розв'язання глобальних проблем.

Культура - це, насамперед, прогресивний розвиток людства. Глобальні проблеми є наслідком культурного розвитку і одночасно виступають її гальмом. Культурний процес як самодостатній самооптимізується через систему зворотніх зв'язків, які виконує індивід чи індивіди. Останні саморегулюються в планетарному соціо-культур-ному полі. З точки зору теорії систем, таке утворення самодостатнє для кореляції тих чи інших флуктуацій, якими є глобальні проблеми XX-XXI ст. Однак, академік В.І.Вернадський не випадково зазначав, що людство з-його прискореним темпом розвитку - "нова небувала геологічна сила". Людина - суб'єкт її лідерства і бере на себе не лише моральну, а й правову відповідальність як по відношенню до власного життя, так і до всього сущого на планеті Земля. Сьогодні постає питання, чи відповідає призначення людини її екологічній, загальнолюдській культурі, чи здатна вона спрогнозувати наслідки своєї діяльності?

Цікаво! Ронвльд Хіггінс - один із керівників лондонської школи економічних досліджень, філософ, соціолог, дипломате 1978 р. видав книжку "Сьомий ворог". В праці Р.Хіггінса зроблений прогноз на 20 років. Читаємо; "Зростання конфронтації між Півднем і Північчю... У великих містах Півночі (в тому числі і радянських) потужна терористична організація, що виступає від імені народів Півдня, проводить постійні атаки на найбільш вразливі ділянки північних міст-системи комунікацій, транспорт, водозабезпечення".

Це було написано у 1978 р.! Слід'зазначити, що ціла наука прогнозів Хігтінса справдилася. Отже, сучасний рівень наукового пізнання світу, нових тенденцій в його розвитку може бути не тільки прогнозований, а й скоректований у напрямку, необхідному усій людській спільноті. Історія людства знає бегагго етапів, коли вирішувалася доля цілих народів, континентів, цивілізацій. У всіх випадках людська спільнота зверталася до історії свого розвитку своєї культури. На сьогодні людство не знає

180

іншого відмінного від культури шляху розв'язання загальношіанетарних проблем. Кінець XX - початок XXI ст. ознаменувалися створенням загальнообов'язкової нормативної бази, яка окреслює, добровільно взяту на себе, поведінку держав, визначає їх матеріальний внесок у збереження і продовження життя на Землі. Сьогодні людство досягло межі спільності дій по факту. На порядку денному - спільність дій на перспективу.

Увага! В умовах глобалізації усього суспільного життя потрібні не стільки знання про людину, які дає наука, скільки знання самої людини. Людина поступово повертається до інтуїтивного сприйняття сутності. В її діях утверджується провіденціальне. Це відношення живого до живого, що формується мистецтвом, людським братством, спільністю людини і природи.

На сучасному етапі свого розвитку людство, як єдине ціле, зіткнулося із завданням всесвітньо-історичного виміру - знайти і відпрацювати соціально-політичну, економічну тощо "технологію" вирішення глобальних проблем, усунути можливі негативні наслідки у функціонуванні соціотехносфери, що уже діють сьогодні. Завдання складне тому, що поряд з прогресивними тенденціями у розвитку людської спільноти існують, а часто і посилюються, негативні прояви цього процесу. Людська спільнота неоднорідна. Вона насичена різними етносами, які сповідують різні цінності і по-різному бачать своє майбутнє Втіхою тут може бути думка, що понад двадцять століть людство живе в умовах постійних катаклізмів і надій. Як говорив Еліот: "Де та мудрість, яку ми втратили в знанні? Де ті знання, що ми втратили в інформації?"

Резюме

Протягом останніх двох десятиріч глобальні проблеми світового розвитку знаходяться в центрі уваги науковців і політиків. Вони обговорюються на міждержавних рівнях, в міжнародних організаціях. Шкала поглядів на їх розв'язання охоплює все, що можна розмістити між крайніми межами ~ оптимізмом і песимізмом Не обминають цю проблему і засоби масової інформації, часто подаючи ЇЇ складові як повну сенсацію, яка не має нічого спільного з науковим аналізом майбутнього розвитку людства. Крім того існує побутовий рівень усвідомлення глобальних проблем, який асоціюється з якоюсь вселенською катастрофою.

Специфіка глобальних проблем полягає в тому, що вони, маючи всезагальний характер, проявляються спочатку на якомусь локальному і навіть

181

індивідуальному рівні. В доповіді Римському клубові його президент А.Печчеі (1980 р.) зазначив, що світ став більш складним і менш стійким, володіє меншими сировинними запасами і енергетичними ресурсами. Потреба об'єднання всіх народів для вирішення спільних потреб є необхідною умовою прогресу людства. Сьогодні слід відмовитись від національного егоїзму та розвивати почуття єдиної людської спільноти Думка про те, що техніка не тільки складова культури, але і пріорітетна сила в розвитку сучасних цивілізацій, сприяє домінуванню технічної раціональності, вимагає виробити і вибрати нові пріорітети розвитку.