1.5. Світобачення і культура первісного суспільства як важливий етап в становленні культурологічної думки

В кінці XX століття вченні звернули увагу на незначний, на перший погляд, факт. Вивчаючи культуру давніх цивілізацій, що жили за законами первісного суспільства і трансформуючи її на різні соціальні утворення, побачили багато спільного, що об'єднує їх із сучасними демократіями. Це наявність системи норм цінностей, які були уособлені в мові, ритуалах, традиціях, звичаях, манерах поведінки і спілкування. У своїй сукупності така система окреслювала певний спосіб життя. Отже, первісна культура для тогочасних індивідів була такою ж значимою як і сучасна для нас.

Як зазначалось вище, культура (створення другої природи) породжується специфічно людською потребою створити такі предмети, які в природі відсутні. Однак, створення останніх вимагало не тільки індивідуальних, а і колективних зусиль, обміну інформацією. До середини XX ст. вчені вважали, що зародження і розвиток виробничої діяльності, мови і мислення відбувались одночасно. Останні дослідження багатьох наук свідчать, що виробнича діяльність виникла на майже 1 млн. років раніше, ніж мова і мислення. Як зазначено в монографії Ю. І. Семенова "На заре человеческой истории", спочатку виробнича діяльність первісної

38

людини була неусвідомленою. Розвиток мови і мислення дозволили первісній людині співставляти буття і фіксувати їх у символічній знаковій формі.

В світлі сучасних досягнень природничих наук (фізика, хімія, математика, біофізика, біохімія, біологія тощо) нового розуміння матеріальної культури первісного суспільства, історія становлення та формування "людини розумної", а отже і її культури, виявилася набагато складнішою, ніж це уявлялось в першій половині XX ст.

Радіовуглецевий аналіз показує, що найдавнішим засобам праці більше 2 млн. років. Перехід від одного виду матеріалу, з якого виготовлялись примітивні засоби праці ознаменовував собою якісний стрибок до нового рівня продуктивності праці, освоєння природного середовища, а в кінцевому рахунку — до нового рівня культури і світобачення. В контексті сказаного наука ділить історію первісного суспільства на кам'яний вік (2 млн. — IV тис. р. до Р, Х,), мідний вік (IV тис. р. — й ткс. р. до бронзовий вік (кінець II тис. — поч. І тис. до Р. Х.), залізний вік (І тис. до Р. Х.). В свою чергу кам'яний вік поділяється на ряд епох: палеоліт (давньокам'яний вік, 2 млн. — XII тис. до Р. Х.), мезоліт (середньокам'яний вік, від XII тис. до VII тис. р. до Р. Х.), неоліт (новокам'яний вік, від VII тис. до IV тис. р. до Р. Х.). Засоби виробництва в кам'яний вік виготовлялись з каміння, дерева, кісток, а людина володіла культурою збирання, полювання, рибальства.

Епоху палеоліту (палеоліт — грец. palaios — давній, litos — камінь) науковці поділяють на два періоди: ранній (нижній), пізній (верхній). Це викликане тим, що на їх межі з'являється Homo sapiens (людина розумна), кількісно і якісно зростає число штучно виготовлених засобів добування їжі. Однак, найбільшим досягненням епохи раннього палеоліту стала екзогамія (з подружніх відносин вилучались близькі родичі). Це уже вимагало соціальної форми регулювання відносин родової організації (поява сім'ї).

Увага ! В період раннього палеоліту відбувалась заміна еволюційного розвитку людини на історичний. До біологічно-видового статусу людини додається ще й культурний.

Увага ! Д. М. П. В. Зародження людської культури пов'язане з періодом палеоліту. Культура цього періоду класифікується за назвою місцязнаходження. В основному класифікація Побудована за

39

територією, що розташована на півдні Франції (частково на півночі Іспанії), на якій сформувалась і знаходилась самобутня доісторична цивілізація. Вона окреслюється Перигородом (35 — 20 тис. р. до Р. Х.), Оріньяком (30- 19тис. р. до Р. Х.), Солютре (18 — 15 тис. р. до Р. Х.), Мадлен (15 — 10 тис. р. до Р. Х.). Для Перигородського періоду були характерні кремнієві пластини, кістяні шила, наконечники списів, барельєфи, зображення тварин і людей. Оріньянська епоха уже започатковує скребки, різці, лампи, світильними, чашки для фарби. З'являється мистецтво малих форм (різьба, скульптура,.. Гравюра на камені і кістках). Вперше тут знаходять жіночі статуетки з асиметричними (гіпертрофованими) формами тіла, що дістали назву "венер". Періоду Солютре притаманна висока техніка роботи з кремнієм (пластини у вигляді листочків дерева). Статуетки і гравюри на камені і кістках стають більш масовими. Культурі епохи Мадлен притаманні вироби із кісток (гарпуни, наконечники списів, голки, шила). З'являються там символічні знаки як круг, спіраль, меандр, свастика. Значимим елементом цього періоду став печерний живопис (печерні галереї Альтаміра, Ласко, Монтеспан).

Зображення мамонта на стіні гроту. Франція

Кістяна платівка із зображенням бізона. Франція

Культурні пам'ятки первісного мистецтва були відкриті лише в XIX ст Зокрема, малюнки первісної людини були знайдені в 1895 році в печері Ля Мут у Франції. В печері Ле-Комбатель (Франція) А. Брейль в 1901 році виявив біля 300 малюнків тварин. Серія малюнків була відкрита в печері Фон де Гом (40 — диких коней, 23 — мамонтів, 17 — оленів).

Увага І Можна стверджувати, що в первісну епоху зародились усі види образотворчого мистецтва: графіка (малюнок, силует), живопис (зображення виконані мінеральними фарбами), скульптура (фігурки із каменя та глини), а також архітектура (житло як

40

мистецтво вибору місця і забудови). З освоєнням світу відбувається і його культурологічне спонтанне усвідомлення. Не випадково, що первісне мистецтво було синкретичним (від грец synkretismos — з'єднання), воно визначало усю палітру світобачення індивідів. Про це свідчить і те, що на зміну наскальному живопису приходить мистецтво уже абстрактного (образного) орнаменту. Абстрактні символи відображають складне світосприйняття, наявність нового типу мислення (самоусвідомлення. Новий абстрактний тип мислення сприяє переходу первісної людини до більш складних засобів праці, землеробства і скотарства. В цей період (неоліт, бронзовий вік) формуються такі види декоративно-ужиткового мистецтва, як: кераміка, обробка металу, з'являється перший штучний матеріал — вогнетривка глина; відбувається і виробнича диференціація. Окремі племена займаються кочовим скотарством, інші ведуть осідлий спосіб життя на основі землеробства, що переростає у плужне землеробство. З'являються перші вироби із бронзи, золота, срібла, започатковуються художні ремесла. Кінець первісної епохи ознаменувався таким видом архітектури як замки, залишки яких збереглися в Західній Європі та на Кавказі. Так виникають неукріплені поселення (стоянки, селища) та укріплені — городища.

41

Ознакою структурованого світобачення цього періоду є поховання як з надмогильними спорудами (кургани, мегаліти, гробниці), так і без них. Наука виділяє мегалітичні поховання (від грец. megas — великий, lithos — камінь), що складаються із великих каменів (дольмени, менгіри від британ. men — камінь, Ьіг — довгий).. Зокрема у Франції (Карнак) у вигляді алеї рядами поставлені2683 менгіри. Менгіри, що розташовані по колу, носять іншу назву — Кромлехи (від бретонського, crom — круглий і lech-камінь).

Зі створенням перших штучних предметів у первісної людини виникає "культурнасвідомість^", переконання втому, що всі люди, тварини, рослини мають душу. Душа — це надлегке, рухоме, незнищуване, невмираюче створіння, що перебуває у власному домі (тіло людини, тварини, рослини). Між іншим, в кінці XX на початку XXI ст. ряд вчених природничих наук висловлюють міркування, що наші давні предки, коли міркували про душу, то в дечому мали рацію. Аналізуючи цю неоднозначну проблему, ЕЛенлор відзначає, що тепер говорять "людина захворіла і вилікувалась". Первісна людина говорила "померла і вернулась". Австралійці пояснювали летаргію тим, що душа людини відправилась до берегів смерті, але не була прийнята і повернулась назад та оживила тіло. Туземці на Фіджі говорять, що якщо хтось помре, то його душа може повернутися на поклик. (Тейлор Э. Первобытная культура. М. , 1939. С. 265-272). Вірування первісної сукупної людини були реакцією на сприйняття світу і вони вкладались в поняття анімізму (від лат. an і та —дух, душа), коли природні явища наділялися чисто людськими якостями. Другим кроком первісної людини в культурологічному розуміння стала магія. В праці "Золотая ветвь" (Фрезер Дж. Золота» ветвь. — М. : Политиздат. 1983.) Джеймс Фрезер (англійський етнолог) відзначає, що магічне мислення базується на принципах симпатичної магії (закон подібності, закон контакту). Особливою різновидністю магії став фетишизм (фр. fetiche — ідол, талісман). Це була віра в надприродну силу природних і штучно створених людиною речей. Збираючи плоди рослин, полюючи на тварин, первісна людина користувалася певними знаряддями, до яких поступово звикала як до засобів свого існування. Вона їх наділяла певними бажаними для неї властивостями, зверталася до них пробуючи виділити ті, що були найбільш значимими для неї на даний час. Спілкуючись з усім природним, що було наділене душею, подібною до своєї, первісна

42

людина наділяла природу і себе саму тими властивостями, які їй допомагали вижити, вбачаючи в цьому кровну спорідненість. Це привело до виникнення тотемізму (від півн. інд. "о тотеман" — его, рід) — віри в кровнородовий зв'язок між родом і певною рослиною чи твариною.

Перша культурологічна думка, як певний погляд, певна усвідомлена (духовна) концепція про місце людини в природному середовищі і серед своїх сородич ів, що зародилася в процесі культурного освоєння світу (виготовлення предметів, що не існують в природі) сприяли в майбутньому формуванню системного світобачення, яке давало відповіді на всі запитання життя адекватні знанням людини.

Резюме

Культурологія як наука формується в умовах зміни наукової парадигми, коли потреби суспільного розвитку в аналізі і синтезі суспільних явищ вже не вирішуються традиційними підходами, що сформувались в науці (перша половина XXст,). Науково-технічна революція другої половини XX ст. суттєво змінила можливості людської спільноти в освоєнні природного середовища та умови співжиття. Оскільки темпи цих змін були надвисокими і зачіпали усі життєво значимі суспільні процеси, то в наслідок цього людина стала почувати себе дискомфортно. Виникла потреба вияснити фундаментальні напрямки культурного розвитку, більш об'єктивно розкрити детермінантне поле культури, виробити загальнолюдські цілі і критерії їх оцінки в розвитку людства. Культура стала багатополярною, що вимагало її глибокого теоретичного осмислення в межах конкретної, адекватної їй науки

У широкому розумінні культурологічні знання включають усі сукупні знання, накопичені людством за весь період свого розвитку. Однак, з точки зору предмету культурології, культурологічні знання — це, насамперед, знання про культурний розвиток людства, в якому культура реалізується як сутнісна риса людського буття В такому розумінні культурологічні знання об'єднують в єдине ціле усі науки і забезпечують функціонування сучасної наукової парадигми та ЇЇ подальший розвиток

43