Програми 5–7 класи

ТВОРЧІСТЬ ТА ВИРАЖЕННЯ

Характерними віковими особливостями 5–7-х класів є розвиток пізнавальної сфери, виникнення по­чуття дорослості. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зо­рову відповідність, їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення. З’являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем художньої майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислен­ня і, як наслідок, – втрату інтересу до образотворчої ді­яльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність. Водночас у роботі з підлітками можна використати позитивні момен­ти, які допоможуть загалом подолати кризу перехідного періоду і зберегти інтерес до художньої творчості, зокре­ма, зв'язок образотворчого та інтелектуального розвитку, потребу в емоційному самовираженні, розширенні соці­альних і культурно-наукових аспектів сприймання, про­будження інтересу до техніки виконання малюнка, до окремих видів художньої творчості, особливо — до деко­ративно-прикладних.

Особливості підліткового віку зумовлюють врахування потягу дітей до зображення реального світу з його уяв­ною оптичною характеристикою. При цьому необхідно пам'ятати, що провідною метою образотворчого мистецтва є художнє виховання в його універсальному значенні.

З огляду на сказане, мета програми – навчити учнів різних способів відображення реального світу. Водночас

п

12

ередбачається збереження творчої орієнтованості про­цесу навчання, поєднання уважного вивчення видимого образу і роботи творчої уяви, формування зацікавленого художньо-естетичного сприймання дійсності.

Сприйманню мистецтва у 5–7-х класах програма приділяє більшу увагу, ніж у початковій школі. Це зу­мовлено тим, що в початкових класах (на рівні можли­востей учнів цього віку) сформовано цілісне уявлення про види образотворчого мистецтва, закладено основи розуміння специфіки і особливостей засобів виразності в творах мистецтва.

Серед головних завдань реалізації розділу “Сприйман­ня мистецтва” — формування основ художнього мислен­ня учнів, їхнього стійкого інтересу до спілкування з об­разотворчим мистецтвом. Шляхи досягнення мети коротко можна сформулювати так:

• поглиблювати і розширювати знання про специ­фіку, функції та засоби вираження в різних видах обра­зотворчого мистецтва, його жанрах і формах;

• формувати навички свідомого естетичного сприй­мання художнього образу в творах мистецтва, їхньої ху­дожньої мови, образного ладу (на рівні і почуттів, і мис­лення).

У 5–7-х класах естетичному сприйманню дійсності та творів мистецтва необхідно виділяти певну кількість часу на кожному уроці. Два-три рази на чверть сприйманню можна присвятити окремі уроки.

У розділі практичної художньої діяльності програмою висувається на перший план навчальна проблема “Форма”, опанування якої відбувається за трьома основними на­прямками (див. табл. 1):

1. розвиток емоційно-естетичного сприймання і від­ творення форми (у реальному і декоративному аспектах);

2. формування навичок модифікації та видозміни фор­ми (на основі спостережень форми у реальній дійсності, уявлень і роботи творчої фантазії);

3. о

   13

   володіння знаннями про закономірності будови форми, реальної конструкції предметів та об'єктів із по­сильним відтворенням індивідуальних особливостей форми, кольору, декору (на основі зорового сприймання, порів­нянь, розмірковувань, аналітичного осмислення).

Провідну навчальну проблему відображено в тематиці завдань так: у 5-му класі вивчаються в основному при­родні форми (флора, фауна, пейзаж); в 6-му — людина; в 7-му — предметне середовище. Це, однак, не виключає зображення у творчих композиціях, наприклад, у 5-му класі людини, а в 6—7-х класах — птахів, звірів тощо.

Бажано опрацьовувати навчальну проблему “Форма” через реалізацію навчальної проблеми “Композиція”, в якій форма була б головним об'єктом уваги. Інші на­вчальні проблеми (“Колір”, “Простір та об'єм”) також опановуються через композицію, що сприятиме її ціліс­ності.

Під час опрацювання реалістичного зображення (на­тюрморт, пейзаж, сюжетно-тематична композиція) ста­виться завдання поступового переходу від площинних зображень до об'ємно-пластичних, закріплення уявлень про доперспективні способи передачі глибини простору і включення понять спостережуваної (лінійної) перспек­тиви, свідомо сприйнятих під час спостережень просто­рових явищ у реальному житті та в станковому живопису (графіці).

Поширюються межі навчальної проблеми “Колір”. Учні ознайомлюються з більш складними способами створення гармонійних співзвучностей кольору, які ґрун­туються не лише на їх сприйманні в природі та в на­родному декоративно-прикладному мистецтві, а й на ко­лірних поєднаннях, знайдених майстрами різних епох і художніх спрямувань.

Таким чином, засвоєння чотирьох навчальних проб­лем у власній художній практиці школярів має здійсню­ватися на основі більш свідомого, глибокого розуміння і використання особливостей, засобів виразності у ство­ренні художнього образу в одному з аспектів художньо-творчого розвитку, декоративному або виражальному (див. табл. 2). Мається на увазі не формування навичок фотографічного копіювання видимого світу, а створення образів на рівні переосмислених уявлень про навко­лишній світ в емоційно-естетичному ключі — вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднанням.

14

У 5—7-х класах ми продовжуємо вивчати основи ком­п'ютерної графіки. В 5-м класі учні вивчають растрову програму PHOTOSHOP, що є визнаним стандартом се­ред редакторів, спрямованих на редагування зображень, створення панорам і колажів.,

У 6—7-х класах проводиться курс занять тримірної графіки, зокрема вивчається програма 3D STUDIO MAX, 3DS, в межах якої учні знайомляться з тримірними об'єк­тами, побудовою сцен та їх освітленням, анімацією.

Обмірковуючи організацію, структуру, методику про­ведення уроків, учитель повинен пам'ятати, що художній образ має бути в основі всіх видів художньої діяльності. А це зобов'язує до створення емоційно насиченої атмо­сфери на кожному уроці (в тому числі малювання з нату­ри). Бажане використання на уроці ігрових, фантастико-пригодницьких моментів, творів інших видів мистецтва, що урізноманітнить навчальний процес і сприятиме більш природному, плідному та свідомому розумінню су­ті мистецтва. Оскільки ігровий момент у 5–7-х класах дещо “втрачає свою актуальність, то найбільш активним чинником розвитку художніх інтересів стає комплекс різ­номанітних технологічних прийомів роботи з різними художніми матеріалами й техніками: використання тоно­ваного і кольорового паперу, багатства та розмаїття ко­льору, фактурних якостей матеріалу, змішаних технік, нетрадиційних комбінацій художніх матеріалів, оригі­нальних графічних (зокрема друкованих) технік тощо. Все це розширює способи самовираження, створює простір для творчої думки, художніх експериментів, сприятливих умов для самовизначення в художніх нахилах і перевагах. Крім забезпечення можливостей прояву індивідуальних уподобань учнів у межах улюбленої манери зображення (живописної або графічної реалістичної або абстрактно-виражальної), важливим у педагогічному відношенні є також надання учням допомоги в оволодінні образотвор­чою грамотою глибше; ніж передбачено програмою, на­приклад ракурсних зображень постаті людини та твари­ни; перспективних зображень у замкненому просторі тощо.

Кількість завдань у програмі може перевищувати фак­тичну кількість уроків протягом навчального року. Це

15

дає змогу вчителю під час складання календарного плану обрати тему уроку відповідно до:

• своїх уподобань;

• кількості навчальних годин (з урахуванням поза­класної роботи);

• рівня підготовки конкретних класів (груп) дітей;

• тематики позакласних заходів (свята, екскурсії, від­відування культурно-видовищних та культових закладів, подорожі, зустрічі з цікавими людьми, перегляд екранної продукції та ін.);

• природовідповідності;

• матеріальних можливостей забезпечення урока ві­зуальною наочністю, слуховим рядом (музика, художнє слово).

Кінцевому продукту дитячої творчості, особливо де­коративним композиціям, бажано знаходити практичне застосування (сувеніри, елементи оздоблення свят, ін­тер'єру, наочність уроків з інших предметів тощо).

П

16

рограмою передбачене виконання низки творчих завдань колективно або групами по 2—5 чоловік, що до­зволить у невеликий проміжок часу створити закінчені композиції. Важливим моментом при такій організації роботи є виховання здатності працювати у колективі, спрямовуючи свої зусилля на досягнення загальної мети.

ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА