Пакт та секретний протокол

22 серпня, через день після того, як переговори з Францією та Англією зайшли в глухий кут, Москва поширила повідомлення про заплановану на наступний день зустріч Ріббентропа зі Сталіним. В той же час тривали переговори, на яких представники західних держав не погоджувались на вимоги Радянської сторони, і Сталін вирішив укласти таємний союз з Німеччиною.^[17] 24 серпня був підписаний договір про ненапад (датований 23 серпня), яким сторони брали на себе зобов'язання: погоджувати спільні дії; нейтральність у випадку війни однієї зі сторін проти сторонніх держав; не приєднуватись до союзів, які прямо чи непрямо скеровані проти однієї зі сторін.

Засекречений додатковий протокол.

Що важливіше, до договору додавався секретний протокол, який став відомим лише після поразки Німеччини в 1945 році. Цим протоколом визначались Радянські та Німецькі «сфери впливу» в Північній та Східній Європі.^[18] На Півночі, Фінляндія, Естонія та Латвія відходили до Радянської сфери впливу.^[18] Польща мала бути поділена у випадку «політичної реконфігурації» — території на схід від річок Пізи, Нарви, Вісли і Сяну потрапили до Радянського Союзу, а західна частина — Німеччині.^[18] Литва, яка прилягала до Східної Прусії, мала потрапити до Німецької сфери впливу, але другим секретним протоколом у вересні 1939 було віддано більшу частину Литви до Радянського Союзу.^[19] Згідно з секретним протоколом, до Литви повинно було бути приєднане етнічне польське місто Вільнюс, яке належало Польщі протягом міжвоєнного періоду. Іншим пунктом договору Німеччина брала зобов'язання не втручатись в дії Радянського Союзу проти Бессарабії, яка в той час належала Румунії; внаслідок, Бессарабія була приєднана до Молдовської АРСР, а згодом Молдавської РСР.^[18]

Заплановані та фактичні територіальні зміни в Центральній Європі 1939—1940 років

Під час підписання, Ріббентроп та Сталін вели теплі розмови, проголошували тости та згадували попередні конфлікти країн в 1930-ті роки.^[20] Вони описали Англію як країну, яка завжди намагається перешкодити Німецько-Радянським відносинам, назвали Антикомінтернівську угоду скерованою не проти Радянського Союзу, а проти Західних демократій від якої «злякався Центр Лондона [тобто, Британські фінансисти] та Англійські торговці.»^[21]

24 серпня «Правда» та «Ізвєстія» розмістили новини про несекретні частини договору, разом з відомою фотографією, на якій Молотов підписує договір, за яким стоїть усміхнений Сталін. Новини шокували лідерів держав по всьому світу, більшості з яких було відомо лише про багатомісячні переговори між Англією, Францією, та Радянським Союзом. Також були шоковані союзники Нацистів, зокрема, Японія, комінтерн та іноземні комуністичні партії, та єврейські громади по всьому світу.^[22] В цей день, німецький дипломат Ганс фон Герварт повідомив італійського дипломата Гвідо Реллі,^[23] та американського повіреного у справах Чарльза Болена про існування секретного протоколу та розкрив плани розподілу «сфер впливу», але повідомив про плани на анексію країн.^[24][25]

Радянська пропаганда та офіційні представники робили все від них залежне, аби відвернути увагу від того, що протягом десятиліття до підписання пакту вони чинили спротив та боролись проти Нацизму. Після підписання пакту, Молотов намагався показати німцям свої добрі наміри, заявивши в коментарі журналістам, що «фашизм це справа смаку».^[26] Зі свого боку, Нацистська Німеччина також повністю відмовилась від попередньої конфронтації з Радянським Союзом.

На наступний день після підписання пакту, Французькі та Британські військові делегації запропонували провести термінову зустріч з радянським представником Климентом Ворошиловим.^[27] 25 серпня Ворошилов сказав «з погляду на зміни політичної ситуації, немає жодної користі від продовження переговорів.»^[27] В той же день, Гітлер повідомив британського посла в Берліні, що укладений з Радянським Союзом договір вберігає Німеччину від війни на два фронти, змінюючи, в такий спосіб стратегічну ситуацію, яка склалась під час Першої світової війни, і тому Англія має погодитись на вимоги Німеччини по відношенню до Польщі.^[28]

25 серпня, несподівано для Гітлера, Британія вступила у військовий альянс з Польщею.^[28] Як наслідок, Гітлер відклав заплановане вторгнення до Польщі з 26 серпня на 1 вересня 1939 року.^[28][29] У відповідь, Британія та Франція виступили гарантами суверенітету Польщі, та оголосили війну Німеччині 3 вересня 1939 року.

Поділ Східної та Південної Європи

Початок кампанії

Докладніше: Польська кампанія (1939) та Вторгнення СРСР до Польщі (1939)

Див. також: Спільний парад Вермахту та РСЧА в Бересті

1 вересня, майже через тиждень після підписання пакту, розпочався поділ Польщі з агресії з боку Німеччини.^[30] В перші дні після нападу, Німеччина розпочала масові вбивства польського та єврейського населення та військовополонених.^[31][32] Ці страти відбувались в понад 30 міст та селищ лише в перші місяці німецької окупації.^[33][34][35] Люфтваффе також відстежувало та здійснювало нальоти на колонни цивільних біженців на дорогах.^{[36][37][38][39]} Радянський Союз надавав технічну допомогу німецьким військово-повітряним силам, дозволивши використання радіо-сигналів, які передавала радіо-станція в Мінську, для «термінових авіаційних експериментів».^[40]

Сталін не сприймав протокол як дозвіл Радянському Союзу одразу ж захопити територію. Він чекав, аби перевірити, чи зупиняться німці на узгоджених кордонах, а також йому був потрібен час для захисту кордонів на Далекому сході.^[41] 17 вересня, порушивши Радянсько-Польський мирний договір, Червона Армія розпочала збройну агресію та окупувала територію Польщі, узгоджену в пакті Молотова-Ріббентропа.^[42].

Польська армія вже була зв'язана боротьбою проти сильніших збройних сил Німеччини і відчайдушно намагалась відтермінувати захоплення Варшави. З боку Радянського Союзу брали участь 466 516 солдатів, 3 739 танки, 380 броньовиків та приблизно 1 200 винищувачів, 600 бомбардувальників та 200 інших літаків.^[43] Польські війська на Сході переважно складались з частин Корпусу охорони кордонів (пол. Korpus Ochrony Pogranicza) з легким озброєнням. Після нетривалого спротиву, Польські війська відступили до Литви, де вони були інтерновані. Деякі частини, які знаходились на півдні, відступили до Румунії.

Спільний парад Вермахту та Червоної Армії в Бересті по завершенню вторгнення до Польщі. В центрі стоять Гейнц Гудеріан та Семен Кривошеїн.

21 вересня Радянські та Німецькі представники підписали формальний договір про координацію військових дій в Польщі, включно з «винищенням» саботажників.^[44] Спільні паради пройшли у Львові та Бересті, а в Бересті відбулась зустріч між військовими командирами з обох сторін.^[45] В серпні Сталін вирішив ліквідувати Польську державу, і на Німецько-Радянській зустрічі у вересні також було піднято питання про структуру «Польського регіону».^[45] Радянська влада одразу ж почала кампанію совєтизації^[46][47] на нових територіях. Радянська влада організувала фальшиві вибори,^[48] результатом яких стала легітимізація анексії східної Польщі.^[49] Радянська влада намагалась знищити польську історію та культуру,^[50], скасувала злотий не обмінявши на рублі,^[51] колективізувала сільське господарство,^[52] та націоналізувала приватну і перерозподілила державну власність.^[53] Радянська влада ставилась до служби на перед-воєнну Польщу як до «злочину проти революції»^[54] на «контрреволюційної діяльності»,^[55] і почала масові арешти польського населення.