Зміна секретних протоколів

«Другий пакт Молотова-Ріббентропа» 28 вересня 1939 року. Підписана Сталіним та Ріббентропом карта Польщі з уточениним кордоном між Німеччиною та Радянським Союзом за результатами спільної агресії в 1939 році.

Радянські та Німецькі солдати в Любліні.

Через одинадцять днів після Радянського вторгнення до східної Польщі, до секретного протоколу пакту Молотова-Ріббентропа було внесено зміни договором про дружбу та границії між СРСР та Німеччиною,^[56] Німеччині було передано більшу частину Польської території, а Литва (за вийнятком лівого берегу Шешупе) перейшла зі сфери впливу Німеччини (як це було передбачено попередньою угодою) до сфери впливу Радянського Союзу.^[57] 28 вересня 1939 року Радянський Союз та Німеччина оприлюднили спільну декларацію в якій було зазначено:

Після того, як Радянський Союз та Німецький Рейх, сьогоднішнім підписанням договору розвя'зали створені крахом Польської держави проблеми, та створили ним міцний фундамент для тривалого миру в Східній Європі, вони висловлюють спільне переконання, що в інтересах всього людства покласти край війні між Німеччиною, з одного боку, та Англією та Францією з іншого. Обидва уряди, таким чином, скерують свої спільні зусилля, разом з іншими дружніми силами, у випадку необхідності, на досягнення цієї мети так швидко, як можливо.

Однак, якщо зусилля обох урядів не принесуть бажаних результатів, це демонструватиме, що Англія та Франція відповідальні за продовження війни, і у випадку продовження війни, урядам Німеччини та Радянського Союзу слід провести спільні консультації стосовно необхідних заходів.^[58][59]

3 жовтня 1939 року, Вернер Шуленбург, повідомив Йоахиму фон Ріббентропу що Радянська сторона бажає поступитись Вільнюсом та передмісттям на користь Литви. 8 жовтня 1939 року, в листуванні між В'ячеславом Молотовим та послом Німеччини був узгоджений новий договір між Німеччиною та Радянським Союзом.^[60]

Три Балтійські держави, Естонія, Латвія та Литва були вимушені підписати так званий Пакт про оборону та взаємну допомогу, яким дозволялось розміщення Радянських збройних частин на їхніх територіях.^[57]

Війна проти Фінляндії та масові страти в Катині

Докладніше: Радянсько-фінська війна та Катинський розстріл

Після того, як Балтійські держави були вимушені погодитись на угоди^[61], Сталін зосередив увагу на Фінляндії, будучи впевнений, що капітуляції Фінляндії можна досягти незначним зусиллям.^[62] Радянська сторона вимагала території на Карельському перешийку, острови в Фінській затоці та військову базу поблизу Фінської столиці Гельсінкі,^[63][64] Фінська сторона відкинула ці вимоги.^[65] Радянський Союз сфальшував Майнільський інцидент та використав його як причину для виходу з договору про ненапад.^[66] Червона Армія розпочала напад в листопаді 1939 року.^[67] Водночас, було створено маріонетковий уряд в Фінській Демократичній Республіці.^[68] Командувач Ленінградського військового округу Андрій Жданов наказав виконувати «сюіту на фінські теми» Дмитра Шостаковича на урочистому параді в Гельсінкі.^[69] Після трьох місяців війни проти Фінляндії та численних втрат, Радянський Союз уклав тимчасовий мир. Фінляндія втратила східні частини Карелії (10% своєї території),^[67] що означало втрату близько 422 000 карельцями своїх домівок (12% населення Фінляндії).^[70] Офіційна кількість втрат Радянського Союзу в цій війні перевищила 200 000,^[71] а Микита Хрущов згодом заявив, що кількість жертв могла перевищувати мільйон.^[72]

Приблизно в цей час, після декількох конференцій Гестапо-НКВС, радянське НКВС здійснювали тривалі допити близько 300 000 польських військовополонених^{[73][74][74][75][76]} які, насправді, були відбором тих, кого згодом було вбито.^[77] 5 березня 1940 року розпочались масові страти, які згодом назовуть Катинською бійнею.^[77][78][79] Було видано накази стратити 25 000 польських військовополонених, затаврованих як «націоналістів та контрреволюціонерів», які утримувались в таборах на територіях окупованої західної України та Білорусі.^[80]