10.5. Методи публічного адміністрування4

У науковій літературі по-різному трактуються методи управлінської діяльності, але якщо узагальнити висловлені з цього приводу судження, то неважко прийти до висновку, що в цілому під методами управлінської діяльності маються на увазі способи і прийоми аналізу та оцінки управлінських ситуацій, використання правових та організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей в керованих суспільних процесах, відносинах і зв'язках.

Методи публічного адміністрування - це спосіб здійснення його функцій.

Сутність методів публічного адміністрування визначається його соціальною природою. Знання методів говорить про функціонування механізмів держави.

Методи публічного адміністрування - способи, засоби практичного здійснення функцій публічного адміністрування, досягнення його цілей.

Особливістю методів публічного адміністрування є те, що вони застосовуються в процесах управління, за дорученням держави, тобто офіційно, а також в установленому порядку. Вони повинні відповідати певним вимогам:

- мати здатність формувати та забезпечувати реалізацію керуючих впливів,

- бути різноманітними і пристосованими до використання в управлінні,

- бути реальними і гнучкими.

Класифікації методів управлінської діяльності:

1) методи функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування;

2) методи забезпечення реалізації цілей і функцій публічного адміністрування.

Методи функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування охоплюють способи, прийоми, дії осіб, залучених до процесів державного управління, які пов'язані з підготовкою і реалізацією управлінських рішень, а також здійсненням правової та організаційної державно-управлінської діяльності.

Головною проблемою публічного адміністрування в цілому і практичної діяльності з формування і реалізації його багатогранних проявів зокрема виступає проблема обумовленості, обґрунтованості та ефективності всіх управлінських функцій, організаційних структур, форм, методів і стадій управлінської діяльності. Її вирішенню і підпорядковані методи першої групи.

Так, при підготовці управлінських рішень використовуються такі способи і прийоми дій: вивчення конкретних управлінських ситуацій на місцях, у керованих об'єктах, теоретичне усвідомлення сутності управлінської проблеми; ознайомлення з наявним досвідом рішення такого управлінського завдання; складання інформаційних записок, доповідних і довідок; аналіз статистичних матеріалів; обґрунтування різних альтернатив вирішення проблеми в умовах обмеження або можливої ​​зміни ресурсів та ін., зміст яких зводиться до того, щоб якнайточніше відобразити керований процес і зблизити управлінське рішення з його управлінськими потребами. Тут багато методів береться з праксеології - наукового знання про досконалу діяльності.

В останні десятиріччя в управлінську діяльність все ширше входять методи, взяті з наукового пізнання. Це математичне програмування, ймовірнісно-статистичні методи, системний і функціональний аналізи, методи теорії стратегічних ігор і статистичної теорії прийняття рішень; економіко-статистичне моделювання; методи прогнозування, соціального експериментування; графічні; теорії черг або теорії масового обслуговування і багато інших з арсеналу природничих, суспільних і точних наук.

Велика група методів функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування пов'язана з правовою та організаційною державно-управлінською діяльністю. Особливий характер мають методи роботи з інформацією, методи правотворчої, оперативно-виконавчої і правоохоронної діяльності, методи підготовки та проведення організаційних заходів, методи відбору та розвитку управлінських кадрів, методи виконання та контролю і т.д. Наприклад, при здійсненні управлінської функції контролю застосовуються методи попереднього, поточного та наступного контролю, загальної та вибіркової перевірки, документальної і фактичної ревізії та інші. Загалом, з одного боку, у веденні структур публічного адміністрування знаходиться багато методів, які дозволяють їм належним чином функціонувати, але, з іншого, постійно відчувається їх слабкість, інертність у справі раціонального та ефективного використання цих методів.

Управління - взаємодія людей, тому в ньому важливе значення належить прийомам, способам, операціям стимулювання, активізації і спрямування діяльності людини з боку державних органів і посадових осіб.

За аспектам впливу на інтереси і мотиви поведінки людини і, відповідно, за змістом методи забезпечення реалізації цілей і функцій публічного адміністрування можна поділити на:

1. Морально-етичні методи являють собою звернення до гідності, честі та сумління людини. Вони включають в себе заходи виховання, роз'яснення і популяризацію цілей і змісту управління, засоби морального заохочення і стягнення, врахування психологічних особливостей характеру та орієнтації людини та ін. Сенс їх полягає в тому, щоб виробляти та підтримувати певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні установки щодо управління та тих дій, які необхідні для його здійснення.

2. Соціально-політичні методи пов'язані з умовами праці, побуту, дозвілля людей, наданням їм соціальних послуг, залученням в процес владовідносин, розвитком громадської і політичної активності. Вони впливають на соціально-політичні інтереси людей, їх статус у суспільстві, можливості вільної самореалізації. Поглиблення демократизму держави об'єктивно веде до зростання значення даних методів.

3. Економічні методи обумовлені роллю економічних інтересів в житті людей і, відповідно, в управлінських процесах. Можливості придбання і розширення особистої власності, свобода підприємництва, що діють в суспільстві матеріальні стимули, характер і рівень оплати праці, інші економічні явища завжди привертають увагу, і, оперуючи ними, органи державної влади та місцевого самоврядування можуть багато чого досягти в реалізації цілей і функцій державного управління.

4. Особливе місце в державно-управлінській діяльності займають адміністративні методи, що містять у собі способи, прийоми, дії прямого і обов'язкового визначення поведінки і діяльності людей з боку відповідних керівних компонентів держави. Їх ознаки: а) прямий вплив державного органу або посадової особи на волю виконавців шляхом встановлення їх обов'язків, норм поведінки і видання конкретних команд; б) односторонній вибір способу розв'язання поставленого завдання, варіанти поведінки, однозначне рішення ситуації, що підлягає обов'язковому виконанню; в) безумовна обов'язковість розпоряджень і вказівок, невиконання яких може спричинити за собою різні види юридичної відповідальності.

Часом адміністративні методи асоціюють з поняттям "адміністрування", хоча вони позначають різні явища. Адміністрування характеризує політичний режим, стиль державного управління, що складається в переважному використанні в управлінських процесах силового тиску, жорсткої підпорядкованості, команд та стягнень, що забезпечуються підсистемою покарань. Адмініструвати можна будь-якими методами, особливо економічними й адміністративними. У той же час самі адміністративні методи викликані необхідністю регулювати багато небезпечні технології та види діяльності з точки зору інтересів людей, суспільства і природи. Навіть їх наявність не завжди дозволяє уникнути аварійних ситуацій і надзвичайних подій.

Важливо не протиставляти методи управлінської діяльності, а застосовувати їх ком-комплексно, вибірково, відповідно до обставин, характеру ситуації та рівнем поведінки людей. Кожен метод має свої межі, і в цих межах він повинен втягуватися в державне управління, в тому числі і для обслуговування відповідних стадій управлінської діяльності.