16.4. Управління у суспільно-господарських об`єднаннях

До суспільно-господарських об'єднань відносяться кооперативи. Ця назва походить від латинського слова і означає: спільна діяльність, співробітництво. Ідею кооперативів використовували з соціальних позицій письменники-утопісти (Р. Оуен та ін.), а потім інші автори, у тому числі прихильники анархізму, протиставляючи кооперативну організацію державі (П. Прудон та ін.) Вони бачили в кооперативних об'єднаннях альтернативу приватної власності і пропонували організувати товариства як асоціацію кооперативів.

Відповідно до ЗУ «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV кооператив - юридична особа, створена фізичними та / або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних і інших потреб на засадах самоврядування²⁹.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та / або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного становища.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи:

• виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на основі їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

• обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

• споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та / або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути:

• житлово-будівельними,

• садово-городніми,

• гаражними,

• торгово-закупівельними,

• транспортними,

• освітніми,

• туристичними,

• медичними та т.д.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Незважаючи на ці відмінності в складі деяких кооперативів в основі кооперативного об'єднання лежить членство. Кооператив створюється на основі членства для спільної виробничої та іншої діяльності. Участь в кооперативі чи асоційоване членство можливі тільки тоді, коли кооператив вже створений, є його члени.

Асоційований член кооперативу - фізична або юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Кооперативи утворюються шляхом об'єднання майнових пайових внесків; передбачено особиста участь у справах кооперативу (це участь можливо в різних формах); кооператив має на меті задоволення матеріальних, соціальних та інших потреб членів кооперативу.

За своїми організаційними формами, структура органів управління кооперативів має деяку схожість з некомерційними (наприклад, профспілками) і з комерційними об'єднаннями (акціонерними товариствами). Разом з тим за характером і цілям кооперативи відрізняються від них. Кооперативи - господарські організації, і тому не можна провести повну аналогію між ними і некомерційними об'єднаннями. Кооперативи включають елементи суспільного, соціального характеру, що відрізняє їх від комерційних організацій. Зрозуміло, співвідношення «чисто» господарських і громадських якостей в різних формах кооперативів неоднаково (наприклад, у виробничих кооперативах останні представлені більше). До того ж потрібно врахувати, що такий поділ якостей має в певній мірі умовний характер: існуючи в суспільстві, всі об'єднання в кінцевому рахунку відображають суспільні, соціальні потреби.

Як організації, що включають елемент суспільного характеру, кооперативи об'єднують насамперед людей, а не капітали. Як говорилося вище, організаційною основою кооперативу є членство. Членство в кооперативі означає, що до його складу приймають інших осіб, нових членів, чого немає, скажімо, в акціонерному товаристві, де будь-яка особа, що купила акцію (вони продаються вільно) стає учасником товариства. Кооперативи не мають права випускати акції (цінні папери), і зв'язки між членами кооперативу встановлюються не через посередництво акцій. Кожен член кооперативу при вирішенні кооперативних питань має один голос і володіє рівними з іншими членами правами (в акціонерному товаристві число голосів кожного учасника залежить від наявних у нього акцій). Основна мета кооперативу - не прибуток, а задоволення різних (не тільки матеріальних) потреб його членів.

Кооперативи як організації, що переслідують господарські інтереси, подібно до багатьох комерційних товариств утворюються при додаванні певного майна. При створенні кооперативу його засновники (що потім вступають в кооператив) вносять майнові пайові внески, чого немає в громадських об'єднаннях. Створюючи кооператив, вступаючи в нього, прагнучи до задоволення своїх потреб, його члени орієнтуються на отримання особистої вигоди (майнової, соціальної, послуг з боку кооперативу). Для цього потрібні кошти. Вони створюються нерідко за рахунок господарської діяльності кооперативу, внесків його членів, прибутку, який має важливе значення в багатьох видах (не у всіх) кооперативів. Правда, прибуток - не самоціль. Він використовується для винагороди членів кооперативу відповідно до їх трудової або іншої участі в справах кооперативу та в громадських цілях - для житлового будівництва, підвищення освітнього рівня, для культурного розвитку членів кооперативу, активізації їх суспільно корисної діяльності.

Оскільки кооперативи виконують важливі громадські функції, органи державної влади та місцевого самоврядування у всіх країнах сприяють розвитку цих об'єднань: податкові та інші пільги; пріоритетне забезпечення їх нежитловими приміщеннями з правом викупу, земельними ділянками, доступ до отримання державних замовлень, а також до отримання необхідної для їх діяльності інформації.

Нормативне регулювання організації та діяльності кооперативів неоднаково. В деяких країнах правові основи встановлюються законами про асоціації (об'єднання), в інших - декретами президентів і т.д.

Основним документом, що визначає внутрішню діяльність кооперативу, є його статут, який спочатку приймається на загальних (установчих) зборах членів кооперативу. Він може змінюватися, прийматися в іншій редакції (новий статут приймається тільки на загальних зборах). До статуту включаються:

1. найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

2. мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

3. склад його засновників;

4. умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

5. права та обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

6. порядок внесення змін до статуту кооперативу;

7. порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

8. форми участі членів кооперативу в його діяльності;

9. порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення по яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

10. порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

11. порядок розподілу його прибутку і покриття збитків;

12. порядок обліку і звітності у кооперативі;

13. порядок реорганізації та ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

14. порядок скликання загальних зборів;

15. умови і порядок повернення паю.

В деяких кооперативних об'єднаннях, що мають більш централізований характер, створюються свої союзи. Центральними органами спілок кооперативів приймаються зразкові, типові статути для різних форм кооперативів та їх спілок (наприклад, статут споживчої кооперації).

Основні риси управління в кооперативах. Оскільки всі кооперативи - добровільні об'єднання, вирішальне значення для управління ними має воля кооператорів, але їх рішення повинні відповідати закону та статуту кооперативу. Ці рішення можуть бути прийняті кооператорами як безпосередньо (на загальних зборах або іншим шляхом, що допускається законом, наприклад, кооперативним референдумом), так і через своїх представників, якими є обрані загальними зборами органи (правління, наглядова рада, голова кооперативу та ін.) Обирається також господарська або ревізійна комісія (ревізор), можливе призначення загальними зборами аудитора (для великих кооперативів - аудиторської організації), який перевіряє фінансовий стан кооперативу.