- •Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства
- •1.1. Економічна модель підприємства
- •1.2. Структуризація виробничої системи підприємства
- •Матриця зв’язків між цехами основного виробництва
- •Матриця зв’язків між цехами основного виробництва в оптимально трикутній формі
- •1.3. Структуризація системи управління підприємством
- •Фрагмент матриці ділових зв’язків у процесі управління виробничим об’єднанням
- •1.4. Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур
- •Застосування елементів концепції «внутрішньофірмового підприємництва», у % до загальної кількості опитувань
- •П итання для самоконтролю
- •2.1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств
- •2.5. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •П итання для самоконтролю
- •3.1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •3.2. Методи формування внутрішніх цін
- •3.3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин
- •П итання для самоконтролю
- •Контроль і оцінка діяльності
- •7.1. Контроль як функція управління
- •7.2. Критерії оцінки діяльності
- •Нормативи коригування ктв (умовні)
- •7.3. Оцінка виробничої діяльності
- •Випуск продукції механічним цехом за __________місяць 200_ року
- •Виготовлення продукції механічним цехом по календарних періодах місяця, грн.
- •7.4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат
- •Витрати цеху за ____________місяць 200_ року, грн.
- •Розділ 10
- •10.1. Сутність і передумови аналізу системи «витрати—випуск—прибуток»
- •10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •Звідси маємо відому формулу:
- •У точці беззбитковості
- •10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •П итання для самоконтролю
- •Регулювання та оцінка виробничих запасів
- •11.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •Групування номенклатури матеріалів за методом авс
- •Розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між поставками
- •Порівняння основних систем управління запасами
- •Основні переваги та недоліки системи “точно за часом”
- •11.2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
- •12.1. Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи
- •12.2. Критерій та механізм адаптації
- •Вихідні дані задачі оптимізації комбінованого процесу адаптації до зміни обсягу зайнятості
- •Функції витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
- •Функції граничних витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
- •12.3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат
- •Розрахунок теперішньої вартості витрат на купівлю обладнання, грн.
- •П итання для самоконтролю
Вихідні дані задачі оптимізації комбінованого процесу адаптації до зміни обсягу зайнятості
n |
, од./год |
, од./год |
, од./год |
, од./год |
, грн. |
1 |
0 |
22 |
0 |
8 |
+ 17,4 |
2 |
0 |
23 |
0 |
8 |
|
З табл. 12.1 видно, що в прикладі припускається наявність двох (n = 1, 2) функціонально однакових, але різних за витратами агрегатів. Максимальний час роботи агрегатів — 8 год. Максимальна інтенсивність їх роботи різна і становить 22 та 23 одиниці продукції за годину для першого і другого агрегатів відповідно. Задача розв’язується у два етапи. На першому етапі попередньої оптимізації формулюються функції витрат для кожного агрегату з урахуванням їх адаптації за часом та інтенсивністю роботи. На другому етапі здійснюється основна адаптація, тобто визначається мінімальне за витратами використання обладнання. Щоб визначити оптимальну інтенсивність використання агрегатів , продиференціюємо їх функції витрат на одиницю продукції , прирівняємо перші похідні до нуля та з одержаних співвідношень знайдемо шукані величини. Через те, що
,
, то , .
При знайдених інтенсивностях та на машинах досягаються мінімальні витрати на одиницю продукції в гривнях: , . Згідно з (12.12) вони відповідають змінним витратам і одночасно є граничними витратами виробництва на агрегатах на проміжку адаптації за часом. Функції витрат машин для часової адаптації одержуємо шляхом їх множення на обсяг випуску Nn. Верхня межа адаптації за часом Nn відповідає обсягу виробництва при оптимальній інтенсивності та максимальному часі роботи . У розглянутому прикладі він дорівнює 144 та 120 одиниць кінцевої продукції для першого та другого агрегатів відповідно.
Максимальна потужність машин установлюється на рівні (од.), (од.). Для обсягу зайнятості агрегатів в інтервалі машини повинні адаптуватися за інтенсивністю роботи при максимальному використанні часу. У нашому випадку цей інтервал буде від 144 до 176 та від 120 до 184 одиниць продукції на першому і другому агрегатах відповідно. Максимальна кількість кінцевого продукту, яка може бути виготовлена на двох машинах, дорівнює сумі (од.). Щоб одержати функцію витрат при адаптації за інтенсивністю , необхідно показати у функціях витрат на одиницю продукції параметр n у вигляді відношення і помножити їх на обсяг випуску Nn.
У табл. 12.2 наведені функції витрат двох машин для різних ділянок адаптації.
Таблиця 12.2
Функції витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
n |
, грн. |
, од. |
, грн. |
, од. |
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
Другий етап основної оптимізації може здійснюватися двома шляхами. Перший шлях базується на функціях граничних витрат, а другий використовує метод динамічного програмування. Далі, в продовження запропонованого прикладу, детально викладається процес оптимальної адаптації за допомогою функцій граничних витрат. Для методу ж динамічного програмування буде вказана лише його загальна схема без розгляду практичного прикладу.
Нагадаємо, що сформульована раніше задача адаптації агрегатів з різними витратами за їх кількістю, часом та інтенсивністю роботи не припускає постійних витрат, пов’язаних з роботою засобів праці. Через те, що на проміжку адаптації за часом функції витрат машин мають лінійний характер, то на ній граничні витрати обладнання зі збільшенням обсягів випуску Nn постійні. На проміжку ж адаптації за інтенсивністю граничні витрати машин збільшуються, що пов’язано з особливостями функції витрат на одиницю продукції для цього проміжку.
Отже, розподіл виробництва продукції з мінімальними витратами здійснюється так. Спочатку потрібно завантажити агрегат з найменшими граничними витратами. Обсяг випуску, що закріплюється за ним, можна збільшувати доти, доки дозволяє його потужність, а граничні витрати не перевищують найменших граничних витрат якого-небудь іншого агрегату при адаптації за часом. Коли остання умова не виконується, завантажується відповідний агрегат з найменшими граничними витратами. Таким чином виробництво продукції розподіляється між машинами в порядку менших витрат у межах їх потужності.
Проілюструємо сказане, використовуючи дані табл. 12.3, у якій вказані функції граничних витрат двох агрегатів із запропонованого вище числового прикладу.
Таблиця 12.3