- •Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства
- •1.1. Економічна модель підприємства
- •1.2. Структуризація виробничої системи підприємства
- •Матриця зв’язків між цехами основного виробництва
- •Матриця зв’язків між цехами основного виробництва в оптимально трикутній формі
- •1.3. Структуризація системи управління підприємством
- •Фрагмент матриці ділових зв’язків у процесі управління виробничим об’єднанням
- •1.4. Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур
- •Застосування елементів концепції «внутрішньофірмового підприємництва», у % до загальної кількості опитувань
- •П итання для самоконтролю
- •2.1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств
- •2.5. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •П итання для самоконтролю
- •3.1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •3.2. Методи формування внутрішніх цін
- •3.3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин
- •П итання для самоконтролю
- •Контроль і оцінка діяльності
- •7.1. Контроль як функція управління
- •7.2. Критерії оцінки діяльності
- •Нормативи коригування ктв (умовні)
- •7.3. Оцінка виробничої діяльності
- •Випуск продукції механічним цехом за __________місяць 200_ року
- •Виготовлення продукції механічним цехом по календарних періодах місяця, грн.
- •7.4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат
- •Витрати цеху за ____________місяць 200_ року, грн.
- •Розділ 10
- •10.1. Сутність і передумови аналізу системи «витрати—випуск—прибуток»
- •10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •Звідси маємо відому формулу:
- •У точці беззбитковості
- •10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •П итання для самоконтролю
- •Регулювання та оцінка виробничих запасів
- •11.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •Групування номенклатури матеріалів за методом авс
- •Розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між поставками
- •Порівняння основних систем управління запасами
- •Основні переваги та недоліки системи “точно за часом”
- •11.2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
- •12.1. Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи
- •12.2. Критерій та механізм адаптації
- •Вихідні дані задачі оптимізації комбінованого процесу адаптації до зміни обсягу зайнятості
- •Функції витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
- •Функції граничних витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
- •12.3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат
- •Розрахунок теперішньої вартості витрат на купівлю обладнання, грн.
- •П итання для самоконтролю
Функції граничних витрат агрегатів при адаптації за часом та інтенсивністю їх роботи
n |
, грн. |
, од. |
, грн. |
, од. |
1 |
6,6 |
|
|
|
2 |
7,9 |
|
|
|
З табл. 12.3 видно, що агрегат 1 має менші граничні витрати при адаптації за часом. Отже, він включається в роботу першим з оптимальною інтенсивністю .
При цьому може бути вироблено до одиниць продукції. Далі агрегат 1 адаптується за інтенсивністю доти, доки граничні витрати для нього не стануть дорівнювати граничним витратам на агрегаті 2 при адаптації його за часом, тобто до 7,9. За рівнянням
знаходимо відповідне значення 1 = 19, звідки N = N1 = 19 8 = = 152. На даному рівні виробництва вводиться в роботу агрегат 2 при оптимальній інтенсивності використання . Тут адаптація за часом здійснюється до обсягу випуску в одиниць продукції. Таким чином, в інтервалі випуску [152—272] агрегат 2 адаптується за часом. Для більших обсягів виробництва перший та другий агрегати адаптуються за інтенсивністю, маючи однакові зростаючі граничні витрати, доки вони не досягнуть рівня . Для цього рівня граничних витрат на агрегаті 1 досягається межа потужності одиниць продукції; на агрегаті 2 виготовляється одиниць продукції; при цьому інтенсивність його використання 2 дорівнює 20 , тобто є можливість її підвищення. Отже, для N 336 за інтенсивністю адаптується тільки другий агрегат.
Межа можливостей адаптації машин за часом та інтенсивністю їх роботи досягається для обсягу випуску 176 + 184 = 360 (од.).
Сутність методу динамічного програмування для комбінованої адаптації до заданого обсягу випуску N полягає в тому, щоб послідовно розподілити його виробництво між наявними агрегатами на частини Nn. Критерієм оптимізації в цьому випадку є загальні витрати виробництва. Кожний етап оптимізації здійснюється включенням у розрахунок наступного агрегату. За допомогою цього методу задача (12.11.1) – (12.11.6) з L змінними Nn поділяється на L взаємозалежних часткових задач, кожна з яких має одну змінну. На основі рішення цих часткових задач рекурсивно визначаються оптимальні Nn для заданого N. Нехай L агрегатів уключаються в розрахунок у порядку 1…, n, …, L, тоді схема визначення оптимальних обсягів випуску Nn за допомогою динамічного програмування запишеться так:
, (12.13.1)
, (12.13.2)
, (12.13.3)
. (12.13.4)
Для , , (12.13.5)
(12.13.6)
має місце
, (12.13.7)
причому
, (12.13.8)
, (12.13.9)
(12.13.10)
На першому етапі розв’язується функція витрат агрегату, який уводиться в роботу першим; при цьому враховується межа потужності (обмеження (12.13.2)) та береться дискретне цілочисельне змінення кількості продукції N1 (обмеження (12.13.3)). Ця функція позначена як G1(N). На другому етапі в розрахунок уводиться другий агрегат. Заданий цілочисельний обсяг випуску N розподіляється між двома машинами з урахуванням досягнення найменших витрат, (обмеження (12.13.5)). Знову береться до уваги межа потужності, дискретне цілочисельне змінення рівня зайнятості (обмеження 12.13.8, 12.13.10).
На n-му етапі в розрахунок уводиться n-ий агрегат (n = 1, …, L). Обсяг випуску кінцевої продукції N на цьому етапі розподіляється за критерієм мінімуму витрат (формула 12.13.7) між агрегатом n, який щойно залучається і на який припадає Nn одиниць продукції та раніше задіяними на n-1 етапах розрахунку n-1 агрегатами з випуском N – Nn. Процес розподілу закінчується після виконання L етапів розрахунку.