- •Основні закони гігієни Перший закон гігієни
- •Другий закон гігієни
- •Методи гігієнічних досліджень
- •Специфічні методи гігієнічних досліджень
- •Структура санітарно-епідеміологічної служби україни
- •Структура санітарно-епідеміологічних станцій різних рівнів підпорядкування
- •Спектральний склад сонячного випромінювання.
- •Фізичні властивості та біологічна дія інфрачервоного випромінювання
- •Фізичні властивості та біологічна дія видимого випромінювання
- •Фізичні властивості та біологічна дія ультрафіолетового випромінювання
- •Зорові функції
- •Гігієнічна оцінка штучного освітлення
- •Норми загального штучного освітлення (бНіП іі-69-78 та бНіП іі-4-79)
- •Значення коефіцієнта е.
- •Найменша висота підвісу світильників загального освітлення над підлогою (м).
- •Оптимальне співвідношення відстані між світильниками і висоти їх над досліджуваною поверхнею (l/н)
- •Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм
- •Гігієнічна оцінка якостi повiтря та ефективностi вентиляцiї
- •Мікробіологічні показники чистоти повітря закритих приміщень
- •Основні функції води:
- •Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:
- •Епідеміологічне значення води
- •2. Поверхневі води:
- •Гігієнічні показники забруднення води
- •Гігієнічне значення ґрунту
- •Показники санітарного стану ґрунту
- •Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища
- •Формули для розрахунків забруднення атмосферного повітря.
- •Фізіологічна потреба в основних харчових речовинах
- •Методика визначення показників енергетичної адекватності харчування Вимірювання маси тіла і росту людини
- •Нормальна маса тіла у віці 25-30 років
- •Методика визначення нормальної маси тіла
- •Оцінка стану харчування за величиною вмі (у залежності від статі)
- •Вимірювання товщини шкірно-жирової складки
- •Оцінка товщини підшкірно-жирової складки (мм) дорослого населення
- •Методика визначення вітамінної адекватності харчування Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму
- •Функціональні проби визначення гіповітамінозів с. Визначення резистентності капілярів.
- •Язикова проба з реактивом Тільманса
- •Визначення темнової адаптації
- •Методи визначення енерговитрат організму
- •Розрахунок потреб в харчових речовинах (мал. 25.1)
- •Ступеhi якості харчових продуктів
- •Паразитологічне дослідження м’яса
- •Паразитологічне дослідження риби
- •Санітарна експертиза молока та молочних продуктів
- •Органолептичне дослідження молока та молочних продуктів
- •Фізико-хімічне дослідження молока та молочних продуктів Визначення густини (питомої ваги) молока
- •Визначення кислотності молока
- •Визначення жирності молока
- •Визначення спроб фальсифікації молока
- •Мікробіологічні показники молока
- •Радіологічний контроль молока та молочних продуктів
- •Санітарна експертиза м’яса та м’ясних продуктів
- •Органолептичне та хімічне дослідження м’яса
- •Паразитологічне дослідження м’яса
- •Санітарна експертиза риби та рибних продуктів
- •Паразитологічне дослідження риби
- •Допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90sr у м’ясних та рибних продуктах (Бк/л і Бк/кг)
- •Санітарна експертиза консервів
- •Дефекти зовнішнього вигляду консервів
- •Визначення герметичності консервів
- •Витримка консервів у термостаті
- •Показники якості мяса, риби
- •Визначення борошняних шкідників
- •Визначення металевих домішок
- •Санітарна експертиза хлібних виробів Органолептичне дослідження хліба
- •Фізико-хімічні дослідження хліба Визначення пористості хліба
- •Визначення кислотності хліба
- •2. Вторинні анемії:
- •3. Злоякісні новоутворення.
- •Заходи щодо профілактики харчових отруєнь
- •Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку
- •6) Гігієнічне нормування: дотримання на виробництві встановлених гдр вібрацій.
- •1.Стоматологічна поліклініка повинна мати наступний (основний) перелік приміщень:
- •2.Гігієнічною основою експлуатації приміщень є:
- •3.Для дотримання основних вимог санітарно-протиепідемічного режиму необхідно:
- •1.Системи будівництва стоматологічних поліклінік
- •2.Порядок замовлення, санітарної експертизи та погодження проектів забудови стоматологічних поліклінік
- •1. Корпускулярні:
- •2. Хвильові:
- •Фізичні властивості
- •62.Гігієнічні аспекти Чорнобильської катастрофи та ліквідації її наслідків.
Визначення кислотності хліба
Кислотність хліба зумовлюється наявністю у його складі молочної та оцтової кислот, які утворюються в процесі бродіння тіста та подальшого випікання.
З метою визначення кислотності наважку подрібненої м’якушки хліба, яка повинна складати 25 г, розміщують у конічній колбі місткістю 500 мл з широкою шийкою та добре притертою пробкою. Потім відміряють 250 мл дистильованої води, підігрітої до 60°. Близько 1/4 води від цього об’єму переливають до наважки хліба, яку швидко розтирають шпателем до отримання однорідної маси. Через декілька хвилин до одержаної маси приливають ту кількість води, що залишилась. Колбу закривають корком і енергійно струшують протягом 3 хвилин. Після цього суміш залишають у стані спокою впродовж 10 хвилин. Шар рідини, що відстоявся, обережно зливають у склянку через марлю. Зі склянки відбирають 50 мл розчину в конічну колбу місткістю 100-150 мл, додають 2-3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0,1 н. розчином їдкого натру або їдкого калію до появи блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає у спокійному стані протягом 1 хвилини.
Кислотність хліба виражають у градусах кислотності (°), які визначають кількість 1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на нейтралізацію кислот у 100 г хліба.
Розрахунок проводять за формулою (3):
K = 2 · а; (3)
де К – кислотність хліба (°);
а – кількість 0,1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на титрування.
Кислотність житнього хліба не повинна перевищувати 12°, житньо-пшеничного – 11°, пшеничного – 3-4°.
Деякі інші гігієнічні нормативи якостей різних сортів хліба приведені в таблиці 4.
Класифікація аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань, гігієнічні основи їх профілактики.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПРЯМО АБО ОПОСЕРЕДКОВАНО ПОВ’ЯЗАНІ З ХАРЧУВАННЯМ
1. ПЕРВИННІ (ЕКЗОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТНЬОГО ХАРЧУВАННЯ.
А. Хвороби і синдроми недостатнього харчування.
1. Білково-енергетична недостатність (БЕН): розвивається внаслідок недостатньої кількості білків в харчовому раціоні.
аліментарний маразм (синонім – голодна хвороба)
– у дорослих; основні прояви: кахексія, дистрофія, нервово-психічні розлади;
затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН – у дітей.
2. Білкова недостатність: розвивається при недостатності амінокислот у харчовому раціоні. Прояви: набряки, профузний пронос, атрофія м’язів, порушення психіки; квашіоркор (хвороба “Червоного хлопчика”).
3. Гіповітамінози – цинга (недостатність вітаміну С), бері-бері (вітаміну В1), рахіт (вітаміну D), пелагра (вытамыну РР) та інші.
4. Мінеральна недостатність – ендемічний зоб (I), карієс (F), залізодефіцитна анемія (Fe), хвороба Прасада (Zn), недостатність Са, Mg, P, Na, Cl та інші.
5. Недостатність незамінних поліненасичених жирних кислот. Прояви: ураження шкіри, нирок, затримка зросту у дітей, крововиливи, порушення репродуктивної функції (за рахунок недостатнього засвоєння вітаміну Е).
6. Недостатність харчових волокон. Прояви: порушення перистальтики, закрепи, збільшення частоти виникнення раку прямої кишки, коліпозів кишківника, астеросклерозу.
Б. Хвороби і синдроми надлишкового харчування.
1. Гіпервітамінози (Вітамін А. Прояви: свербіж шкіри, біль у кістках, збільшення печінки і селезінки; вітамін D: прискорення процесів осифікації у дітей, зарощення тім’ячка).
2. Енергетична надмірність харчування (екзогенне ожиріння).
3. Синдром білкового надлишку харчування. Прояви: прискорення процесів старіння, порушення пуринового обміну, гормонального статусу (наприклад, маскулінізація у жінок).
4. Синдром надлишку ПНЖК. Прояви: розвиток ожиріння, атеросклерозу, зниження імунітету.
5. Мінеральна надмірність – молібденова подагра (Md), кобальтова міокардіопатія (Co), флюороз (F) та інші.
2. ВТОРИННІ (ЕНДОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ (пов’язані з тим, що харчові речовини не засвоюються в достатній кількості в організмі).
1. Вторинні гіповітамінози – вторинний рахіт при захворюваннях нирок і печінки.