1.Теоретичні основи статистичного дослідження собівартості продукції свинарства

1.1 Значення, задача і джерела даних для економіко – статистичного аналізу собівартості продукції свинарства

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для підприємств, організації, селянина і фермера важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності має собівартість виробництва продукції. Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Вона є основою для організації виробничо – господарської діяльності господарського розрахунку. Тому зниження витрат на виробництво одиниці продукції є важливою народногосподарською задачею [6, с. 35].

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно - економічних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше отримуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку [6, с. 67].

Прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконаленням розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

Собівартість продукції – частина суспільних витрат виробництва, що виражає витрати господарства на спожиті засоби виробництва й оплату роботи. У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві по окремих видах продукції. Її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно – економічних і природних умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції.

За економічним змістом і видами, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко – місця зберігання. Цей вид собівартість визначають не лише в цілому по господарству, а і по госпрозранкункових підрозділах, що має особливо велике значення в умовах їхньої роботи на принципах комерційного розрахунку. В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції [7, с. 67].

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну і очікувану собівартість.

Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у режимі економії і організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.

Задача статистики собівартості такі: 1) вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості; 2) облік витрат виробництва кожного виду продукції ; 3) установлення впливу різних факторів на рівень виробничих витрат і собівартості ; 4) виявлення внутрішньогосподарських резервів зниження виробничих витрат і собівартості.

Дані собівартості продукції містяться в формах № 13-АПК «Виробництво і собівартість продукції тваринництва», у формі №7-АПК «Реалізація сільськогосподарської продукції» у розрізі окремих видів продукції тваринництва і рослинництва відображаються дані про повну собівартість реалізованої продукції та виручку від неї. По підприємству в цілому у формі №6-АПК «Витрати на основне виробництво» є відомості про витрати на основне виробництво, в тому числі на продукцію тваринництва, оплати праці, кормів, нафтопродуктів, електроенергії, палива, запасних частин, оплати послуг і робіт, амортизацію основних засобів [18, с. 78].

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, наявність за статево – віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин. Для того, щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку здійснюють переписи худоби.