2.5 Режим роботи і фонди часу дільниці що проектується

Режим роботи підприємства визначається кількістю робочих днів у році, кількістю робочих змін у добі, тривалістю робочої зміни в годинах.

Ремонтно–обслуговуючі підприємства відносяться до переривчастих виробництв, тому розрахункове число робочих днів у році дорівнює числу календарних днів з відрахуванням загального числа вихідних днів. При шестиденному робочому тижні вихідних – 52 доби, а при п'ятиденному – 103 доби, а святкових – 8 діб. Найчастіше організується робота в одну зміну. Однак з метою кращого використання виробничих площ, дефіцитного чи дорогого устаткування по необхідності передбачається робота в дві зміни на механічній, зварювальній, діагностичній і випробувальній дільницях.

Тривалість робочої зміни визначається умовами роботи і прийнятим графіком роботи. Для робітників та службовців при нормальних умовах роботи тривалість робочого дня 8,2 години при п'ятиденному робочому тижні, 7 годин – при шестиденній. Для збереження єдиної тривалості робочого тижня (41 година), при нормальних умовах роботи робочий день скорочується на 1 годину в передвихідні і передсвяткові дні при шестиденному робочому тижні, і тільки в передсвяткові дні при п'ятиденному тижні. Для шкідливих умов роботи (малярні, гальваничні) тривалість робочої зміни – 7,2 години при п'ятиденному тижні, та 6 годин – при шестиденному.

Номінальний річний фонд часу визначає кількість робочих годин підприємства або його підроздилів в році з урахуванням режиму роботи:

Φ_н = (Д_р t_см – t_с Д_с ) n_e ,(2.11)

де Д_р – число робочих днів у році;

t_см – тривалість зміни, година;

Д_с – число днів зі скороченою тривалістю;

t_с – час скорочення зміни;

n_e – кількість робочих днів.

Дійсний річний фонд часу робітника:

Φ_g = (Φ_н – Д₀ t_см ) γ ,(2.12)

де Φ_н –номінальний річний фонд часу;

Д₀ – число робочих днів відпустки (з обліком додаткових);

γ = 0,96 – 0,96– коефіцієнт втрат робочого часу.

Річний фонд часу устаткування (номінальний і дійсний) знаходиться по формулі:

Φ_але = Φ_н * n_e (2.13)

Φ_gо = Φ_але * η , ( 3.14)

де n_e– число змін у добу;

η– коефіцієнт використання устаткування;

η – 0,97 – 0,98приn_e = 1 і η = 0,95 – 0,97при n_e= 2.

Річний фонд часу робочого місця (верстата, стенда, пристосування):

Φ_рм = Φ_н * Р ,(2.15)

де Р– число працюючих на робочому місці.

2.6 Визначення чисельності працюючих.

Чисельність працюючих підбирається по групах: виробничі робочі, допоміжні, інженерно–технічні працівники (ІТП), службовці і лічильно–конторський персонал (СКП), молодший обслуговуючий персонал (МОП). Чисельність виробничих робітників установлюється виходячи з річної трудомісткості робіт та річних фондів часу робітників. Явочна чисельність робітників на дільниці:

Р_яуі = Т_уі / Φ_ні ,(2.16)

де Т_уі = 0,01Т_{р *} Х_в – трудомісткість робіт на дільниці;

Т_р- загальна річна трудомісткість робот по майстерні;

Х_в - відсоток данного виду робіт від річної трудомісткості робіт у майстерні

Трудомісткість робіт на дільниці визначається за данними наведеними у таблиці 2.5.

Облікова чисельність робітників на дільниці:

Р_суі = Т_уі / Φ_ні . (2.17)

При розробці штату дільниці варто враховувати можливість сполучення професій робітниками в період максимальної інтенсивності польових робіт, а також можливість залучення трактористів або комбайнерів до виконання ремонтних робіт у період мінімальної інтенсивності польових робіт.

Чисельність допоміжних робітників приймають у розмірі 10–15 % від чисельності виробничих робітників, чисельність ІТР приймають 8–10% від сумарного числа виробничих і допоміжних робітників, СКП – 2–3% – 2....4%.