- •1.1. Предмет і завдання курсу, його наукові основи
- •Література
- •Література
- •Література
- •Тема 2. Основи культури української мови
- •Фразеологічні словники
- •Діалектні словники
- •Література
- •Для чого існує етикет?
- •2.6. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •Тема 3. Стилі сучасної" української літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. За бездоганну військову службу, успіхи у роботі, виявлений високий
- •Тема 1. Спілкування як шструмент пр0фес1йнотд1яльн0ст1
- •Література
- •Література
- •Основні закони спілкування
- •I. Біологічна зброя
- •II. Давні римляни мали літальні апарати
- •III. У що любили грати в давнину?
- •Тема 2. Риторика і мистецтво презентації
- •Типи підготовки до публічного виступу:
- •Література
- •Найшвидші говоруни
- •Тема 3. Культура усного фахового спілкування
- •3.1. Самовдосконалення особистості як шлях до культури фахового спілкування
- •Ділові зустрічі
- •Література
- •Тема 4. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •Тема 1. Ділові документи як засіб писемної професійної комунікації
- •Поняття документа
- •Класифікація документів
- •Державний стандарт україни
- •Типи графічних скорочень
- •Література
- •Пунктуація української мови
- •Тема 2. Види та зразки документації фахового спрямування
- •2.1. Організаційно-розпорядча документація
- •Тема 3. Етикет службового листування
- •3.1. Ділові листи, їх види. Класифікація службових листів
- •Тема 1. Українська термінологія
- •У професійному спілкуванні
- •1.1. Сучасні проблеми української термінології
- •1.3. Способи творення термінів певного фаху
- •Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •Загальні вимоги до цитування
- •Загальні вимоги
- •Рецензія
- •Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування 11
- •Тема 2. Основи культури української мови 40
- •Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні 84
- •Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності 112
- •Тема 2. Риторика і мистецтво презентації 136
- •Тема 3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів 334
Полеміка ( від грец. - войовничий, ворожий) - це спір, при якому наявна конфронтація, протиборство протилежних думок з того чи іншого питання; це публічний спір з метою захистити, обстояти свою позицію і спростувати думку опонента методом "мозкового штурму".
Мета полеміки - не досягнення згоди, а перемога над протилежною стороною. Якщо дискусію вважають "воєнною грою", то полеміку - "воєнними діями". Полеміка має цільове спрямування. Учасники дискусії - "опоненти", полеміки - "супротивники".
Спільне: під час ведення дискусії і полеміки учасники висловлюють певні погляди стосовно тих чи інших питань, намагаються довести правильність своєї думки, але в дискусії доходять спільної думки (позиції).
Особливими формами проведення нарад є так званий "мозковий штурм", "мозкова атака" (деякі науковці вважають це формою дискусії). Це ефективний метод колективного обговорення виробничих / професійних проблем, пошук їх вирішення, вільне висловлення думок учасниками. Перед проведенням такої наради-дискусії певній групі її учасників (10 - 12 осіб)
200
Роздйі II. Тема 4. Форми колективного обговорення професійних проблем
ставлять конкретне завдання і пропонують викласти власне бачення розв'язання питання, не обговорюючи і не критикуючи думок інших учасників. Вдалим вважається "мозковий штурм" за умови одержання кількох цінних ідей щодо вирішення проблеми.
Цінність такого підходу до розв'язання проблеми в тому, що він стимулює творче рішення, розвиває мислення, спонукає вільно викладати власне бачення, не Гоячись критики опонента. До складу групи включають 2-3 особи-фахівцш, які не обізнані з проблемою, що обговорюється.
Сеанс "мозкового штурму" ("мозкового штурмування") здійснюється у два етапи: перший етап - вищенаведений, його називають етапом "генерації ідей", де критикувати заборонено; другий полягає у вивченні запропонованих ідей висококваліфікованими фахівцями-експертами. Найважливіші з них передають у впровадження в дію (наприклад, лікарський консиліум при уточненні діагнозу, при обговоренні технології проведення оперативного втручання; педагогічна нарада - при вирішенні питань нагородження випускників різних рівнів навчальних закладів; наради інженерно-технічних працівників щодо роботи певного промислового об'єкта, його реконструкції).
При методові "мозкового штурму" слід врахувати наступне: наявність лише одного фахівця високої кваліфікації - ефект такого заходу зменшується, варто дбати про їх більшу кількість.
Після відбору кращих ідей, які обов'яково фіксує секретар без зазначення авторства, варто розділити учасників "мозкового штурму" на дві групи: прибічників і противників, які аналізуватимуть аргументи усіх "за" і "проти", причому слід обговорювати одну ідею. Якщо всі (10 - 12 осіб) учасники сидітимуть за круглим столом, бачитимуть одне одного, почуватимуться рівноправними й обговорюватимуть ідею (проблему) не більше 30 хвилин, що стимулюватиме активну діяльність мозку, матимуть мудрого керівника, який подбає про відповідну моральну і психологічну атмосферу, то колективна форма обговорення досягла бажаних результатів.
Японський менеджмент, фіксує Ф. І. Хміль, запропонував кільцеву систему прийняття рішень (кінгесьо), яка по суті спрямована керівником, що вважає за потрібне обговорювати з фахівцями важливе питання, новацію, не скликаючи наради, а ініціює підготовку проекту, який почергово передають фахівцям за списком, і ті терміново розглядають цю новацію та письмово викладають своє бачення її. На нараду запрошуються лише ті особи, чия позиція не зрозуміла керівникові або ж хто є автором важливої (неординарної) ідеї. Результати такої наради позитивні.
Автори підручника поділяють позицію Ф. І. Хміля щодо всебічного аналізу та обгрунтованої розробки питання "мозкового штурму" як евристичної форми, що активізує творчий потенціал співрозмовника під час колективного обговорення проблеми.
201
РОЗДІЛ III
СУЧАСНІ ДІЛОВІ ПАПЕРИ ПРОФЕСІЙНОЇ СФЕРИ
Тема 1. Ділові документи як засіб писемної професійної комунікації
1.1. Документи і діловодство (справочинство) у професійній сфері. Поняття документа. Класифікація документів. Державний стандарт України
Діловодство - ведення справ канцелярії. Канцелярія - це відділ установи, що займається діловодством. За словником В. І. Даля, це слово має кілька значень, а саме: склад чиновників і писарів при особі чи місці для письма; місце, будинок, кімнати, де ведуться (укладаються) ділові папери.
Діловодство - це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі здійснення управлінських дій. Основними елементами діловодства є писані документи та документування, тобто створення документів.
Отже, складовими частинами діловодства є системи документації, документування та організація роботи з документами.
Проте, на думку фахівців, що займаються діловодством, термін "діловодство" застарів і його варто замінити іншим - документаційне забезпечення управління, що цілком відповідає його змістові.
Система документації - це сукупність документів, взаємопов'язаних і взаємодіючих таким способом, що становлять цілісну систему зі своїми специфічними рисами.
Поняття документа
Слово "документ" у перекладі з латинської мови означає повчальний приклад, взірець, доказ. У сучасній мові цей термін має кілька значень. Це діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, а
208
Розділ ПІ. Тема 1. Ділові документи як засіб писемної професійної комунікації
також письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу. Це письмовий твір, грамота, рисунок тощо як свідчення про щось історичне, важливе.
Для юриста документ - засіб доказу; для історика - це першоджерело; для працівника управління - це засіб фіксації та передачі інформації.
Багатозначність терміна зумовлена тим, що документи використовуються з різною метою в багатьох галузях людської діяльності, оскільки вони є результатом відображення фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини. Документи як носії інформації є основою для прийняття рішень, узагальнень, доказів певних фактів, тобто вони мають правове значення. Документи повинні відповідати всім цим вимогам, мають бути правильно складені як за формою, так і за змістом.
Класифікація документів
Ділові документи класифікують за змістом, способом фіксації, способом виготовлення, назвою, мірою складності та мірою гласності, місцем складання та за походженням, за юридичною силою та за призначенням.
За способом фіксації інформації вони є: писані, графічні, фото-, фоно-та кінодокументи.
За змістом документи поділяються на:
організаційно-розпорядчі;
довідково-інформаційні;
господарсько-договірні;
фінансово-розрахункові;
документи по особовому складу;
особисті офіційні документи;
посвідкові документи.
За назвою розрізняють такі документи: акти, анотації, відгуки, відомості, вказівки, довідки, доповідні, договори, запрошення, звіти, службові листи різного призначення, плани роботи, положення, правила, постанови, посвідчення, рішення, розпорядження. За назвою їх не прийнято класифікувати, оскільки є документи з однаковою назвою, але різні за призначенням.
За способом виготовлення розрізняють типові, трафаретні й індивідуальні документи. Типові складаються завчасно, часто за трафаретом, і є текс-том-зразком для індивідуальних. У трафаретних документах частина тексту віддрукована на бланку, а частина вписується при його заповненні (наприклад, заява при вступі до навчального закладу, листок обліку кадрів, довідки). Ця форма документів досить поширена і дає змогу економити час та полегшує машинне опрацювання.
Індивідуальні документи важко трафаретизувати. Вони в більшості випадків складаються за довільною формою, хоч необхідні реквізити в них наявні (це скарги, записки, автобіографії, телеграми тощо).
За ступенем складності є прості й складні документи: перші містять одне питання, складні - два або декілька.
За місцем складання та їх функціонуванням розрізняють внутрішні й зовнішні документи. Внутрішні створюються на певному підприємстві, в
14 — 1239
209
Українська мова фахового спрямування
установі й організації і там функціонують. Зовнішні надходять з вищих інстанцій або надіслані іншим підприємствам, установам чи громадянам.
За терміном виконання документи є термінові й нетермінові. Перші потребують виконання, надсилання або одержання в терміни, які встановлені законом, правовим актом чи керівником. Це телеграми, телефонограми, фототелеграми з позначками "Терміново" або "Дуже терміново". Інші вважаються нетерміновими і виконуються в термін, який встановлений адміністрацією.
За походженням розрізняють документи службові та офіційно-особові (іменні). Службові документи створюються в організаціях, установах з питань їхньої діяльності, офіційно-особові стосуються конкретних осіб (записки, заяви, скарги).
За ступенем гласності документи бувають звичайні, секретні та для службового користування (ДСК). У правому верхньому кутку документа роблять спеціальну помітку: "Таємно", "Для службового користування". За втрату таких документів або розголошення їх змісту винні притягуються до відповідальності.
За юридичною силою розрізняють справжні й фальшиві документи. Справжніми вважаються документи, що видані в установленому законом порядку, із дотриманням усіх правил і реквізитів. У фальшивих документах реквізити або зміст не відповідають істині або термін їх дії закінчився. Справжні документи бувають дійсними (як такі, що мають на певний час юридичну силу) і недійсними (вони втратили юридичну силу з якихось причин).
За стадіями створення документи поділяються на оригінали й копії. Оригінал (лат. огщіпаііз - первинний, вроджений, самобутній, справжній, первісний) — документ, що створений уперше та належно оформлений. Копія — (лат. соріа - множинність, запас) - точний список з оригіналу; точне, зроблене від руки відтворення чогось, наприклад, якогось твору мистецтва, - картини, скульптури. Отже, копія - це й точне відтворення документа. Нині часто побутує термін ксерокопія.
В юридичному аспекті оригінал і копія - рівноцінні.
Копія як точне відтворення оригіналу в правому верхньому кутку обов'язково має помітку: "Копія".
За призначенням документи розрізняють:
організаційно-розпорядчі: вказівки, інструкції, накази, положення, постанови, правила, рішення, розпорядження, статути, ухвали;
довідково-інформаційні: акти, анотації, відгуки та рецензії, відомос ті, довідки, доповіді, договори й угоди, записки (службові, доповідні, пояс нювальні), запрошення, звіти, листи службові, огляди, оголошення, плани ро боти, посвідчення, протоколи і витяги з протоколів, рецензії, списки, теле грами, телефонограми, радіограми;
документи з кадрових питань / документація по особовому складу: заяви (про працевлаштування, про звільнення з роботи, про перевід на іншу посаду, про заохочення чи стягнення, про відрядження), накази, особові карт ки, особові листки з обліку кадрів, особові справи, трудові книжки, характе ристики, контракти з найму;
210
Розділ III. Тема 1. Ділові документи як засіб писемної професійної комунікації
посвідкові (засвідчувальні): посвідчення, паспорт, свідоцтва, дипло ми, атестати;
особисті офіційні документи: автобіографії, резюме, доручення, до віреність, заяви, пропозиції, рапорти, розписки, скарги;
фінансово-розрахункова та облікова документація.