Тіртей Поради юнакам

Мило померти хоробрим героєм між першими в лаві,

За батьківщину б’ючись, в битві завзятій лягти.

Бо, залишивши оселі свої і поля хлібодайні,

Жебрати ласки в чужих – це вже найбільша ганьба.

Йдеш на скитания, а батько старий за тобою, і мила

Ненечка, і молода жінка, й малі діточки.

Де не прийдеш ти, то кожен нерадо такого приймає,

Що в невідоме іде в злиднях, нужді й біді.

Рід свій неславою вкриє, і горде чоло упідлиться,

Підлість усяка й гидь всюди за ним піде вслід.

Отже, коли на скитальця такого ніхто не зважає,

Честі такому нема, ласки нема й співчуття,

Тож за дітей і за рідну країну завзято борімся,

Гиньмо й життя ми свого й крові цілком не щадім.

Гей же, до бою, юнацтво, всі в щільні шеренги шикуйтесь

І не посмійте в страху соромно з бою тікать.

А розбудіть в себе в серці великого й мужнього духа

Й зовсім життя не щадіть, ставши з мужами на бій.

Мужність таку, такий подвиг весь світ уважає найкращим,

А вже найбільш юнаку вдача така до лиця.

Край весь, народ весь за скарб уважає такого героя,

Що, підійшовши вперед, в першім ряду зостає

Вперто, і думка про втечу ганебну йому не приходить,

Загартував він своє серце і духа свого.

Серце сусіда свого він ще словом до бою загріє –

Муж отакого ума стане героєм війни.

Швидко такий муж проломить завзяті фаланги ворожі,

Напір розбурханих хвиль стримає у боротьбі.

А як такий в першій лаві загине й життя дорогого

Збудеться й славою вкриє місто, народ і батьків;

Груди як густо здіравлять йому й його щит копуластий,

Й панцир здіравлять його, спереду ж рани усі –

Щиро заплачуть за ним і старі, й молоді, без розбору,

Жаль невгамовний, гіркий город увесь навістить.

Буде відома в народі могила його, його діти

Й діти дітей, увесь рід славний на вічні віки.

Слава хороша його та ім’я не загинуть ніколи,

Хоч він спочине у землі, буде безсмертним повік

Той, що за рідних дітей і за рідну землицю хоробро

Піде у бій, і його грізний погубить Арес³.

Та як мине його доля нещасної смерті, і вийде

Витязем, і голосну славу здобуде в війні –

Всі йому честь віддадуть отоді, і старі, і вся молодь,

А по розкішнім житті пізно зійде у Аід.

В старших літах між народом шанобу велику він має.

Честі його, його прав не надщербить вже ніхто.

Всі йому місце вступають на раді, вступають, як стрінуть,

Юний, та рівні йому й старші за нього в літах.

Хай докладає старання, щоб мужність таку осягнути,

Кожний з мужів і нехай не легковажить війни.

Переклав М. Білик

Солон Мої закони

Дав я афінському народові закони

Так, аби кожному було досить;

Не відбирав нікому я безправно

І не хотів безправно прибільшить.

Тих, що в громаді на чолі стояли

З ласки припадку або з ласки бога,

Я забезпечив: «Майте, що мали!

Хай жадна не находить вас тривога!»

Так обі сторони я захистив

Щитом міцним, здається, назавсігди,

І жадній стороні не допустив

Над правом і над власністю побіди.

Лиш так народ я думав удержать

У послусі до вожаків природних:

Ні врозтіч без вудил вони не побіжать,

І не зведе ніхто їх на рабів голодних.

І кождому додержав, що прирік.

Я написав свої закони як для добрих,

Так і для злих, і всім поклав однако

Лиш вимір справедливості святої.

Інший, дірвавшися, як я, до власті,

Якби захланний або нерозумний

Удався, певно би не поступав

Так помірковано й не бачив би

Кінця ні краю й все спалив би, щоб лиш

Зібрать для себе з молока сметану.

І якби хотів був силою

Робити те, що раз одному, то знов

Подобалось другому, місто се

Було би стало жертвою тиранів

Численних, а я мусив би між ними

Так проводитися, як вовк між псами.

Переклав І. Франко