76. Міжнародне кримінальне право.

ідея повної уніфікації кримінального законодавства держав на основі міжнародного кримінального кодексу.

Існуючі міжнародні договори про уніфікацію кримінального законодавства не можна ототожнювати з понягггям міжнародного кримінального права.

Міжнародне кримінальне правосукупність міжнародно-правових норм, що встановлюють на цьому етапі його розвитку караність найбільш серйозних і таких, що викликають заклопотаність усього міжнародного співтовариства, посягань на міжнародний мир, міжнародну безпеку, людяність.

З метою вирішення цього завдання в міжнародному кримінальному праві визначені діяння, що є злочинними, і встановлені покарання, шо підлягають застосуванню до осіб, які скоїли такі злочини.

Становлення міжнародного кримінального права безпосередньо пов язане із прийняттям статутів міжнародних кримінальних судових органів: Статуту Міжнародного трибуналуз Руанди, Статуту Міжнародного трибуналуз колишньої Югославії, Римського Статуту Міжнародного кримінального суду

У цих актах закріплена міжнародна юрисдикція трибуналів щодо строго визначеного переліку злочинів, сформульовані склади таких злочинів і визначені кримінально- процесуальні та кримінально-виконавчі процедури залучення до міжнародної кримінальної відповідальності.

Міжнародне кримінальне право насьогодні визнає такі здочднц:

• злочини проти людства (геноцид, апартеїд, расову дискримінацію),

• військові злочини.

73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою* транснаціональною злочинністю.

ІХШ Н с ц а ці QH0 Л ,ь н а злочинність-> яка поширюється за межі однієї країни, слід відрізняти від міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру, до яких відносять злочини, що посягають на міжнар. правопорядок чи завдають шкоди нор>м, співіснуванню держав.

Транснаціональна злочинна діяльність здійснюється, як правило, злочин, орг-ціями. Відповідно до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 (рати-фік. Україною 4.ІІ 2004) держави-учасниці намагаються розробляти і оцінювати ефективність нац. проектів, а також виявляти і впроваджувати оптим. види практики та політики, спрямовані на запобігання транснац. орг. злочинності (п. і ст. 31). Держави-учасниці, зокрема, намагаються сприяти поглибленню розуміння сусп-вом існування, причин і небезпеч. характеру транснац. організ. злочинності, а також загроз, які вона створює,

23грудня 1994 була прийнята Неапольська політична декларація і Глобальний плані дій проти організовані») транснаціональної злочинності, також для боротьби з ним явищем у групмі тппп рл^у ві м. Палермо (Італія) майже 150 країнами була підписанаКонвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності,відповідно до якої країнам—учасницям необхідно:

• докласти серйозних зусиль для розробки матеріального і процесуального внутрішньодержавного законодавства, що узгоджується з законодавством інших країн—учасниць конвенції, спрямованого проти транснаціональних злочинних організацій;

' використовувати всі наявні механізми міжнародного співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинною діяльністю і розширювати масштаби заходів, здійснюваних на регіональному рівні;

• розробити заходи регулювання й адміністративні положення, що забезпечували б велику відкритість і підзвітність комерційних і банківських структур, а отже, меншу можливість проникнення в них транснаціональних злочинних організацій;

• здійснювати спільні дії з боротьби щодо відмивання грошей і використання прибутків від злочинної діяльності, включаючи заходи впливу на "податкові гавані", з тим щоб вони посилили свої процедури і співпрацювали в досягненні більшої відкритості;

• надавати одна одній допомогу шляхом видачі осіб, а також передачі доказів і засобів, запитуваних однією зі сторін конвенції, відповідно до принципів, що містяться в типових договорах ООН про видачу злочинців і взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

розробити уніфіковані та дійові методи кримінального переслідування, спрямовані проти транснаціональних злочинних організацій, включаючи найсучасніші засоби збору інформації та доказів;

• здійснювати обмін інформацією з тим, щоб надати іншим країнам—учасницям конвенції допомогу у розслідуванні, затриманні і карному переслідуванні осіб, причетних до транснаціональної злочинності;

Експерти ООН пропонують створити Центральний координаційний центр для збору Інформації про законодавчі та інші заходи, прийняті на національному рівні, здійснити кримінологічну експертизу з метою перевірки їх ефективності та виявлення недоліків. Конвенція передбачає також створення на національному чи міжнародному рівні спеціальних фондів для матеріальної компенсації жертвам організованої злочинності в тих випадках, коли така компенсація не може бути стягнена з винних осіб. Дієвим засобом боротьби з транснаціональною злочинністю є перекриття каналів відмивання "брудних" грошей, оскільки в цьому разі зникає економічна доцільність такої діяльності.

73