- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
Імперські реформи надали потужного прискорення процесові капіталістичної модернізації. Швидше, інтенсивніше він проходив в українських землях у складі Російської імперії. Це пояснювалось відкриттям і промисловою розробкою унікальних і стратегічно важливих для індустріальної економіки покладів вугілля,залізної руди та марганцю. А також– в цілому сприятливою структурно-економічною політикою царського уряду, націленою на прискорену індустріалізацію Росії.
Головним результатом пореформенних економічних змін можна вважати створення перехідної, аграрно-індустріальної, економіки,у якій на 1913 р. бл.48%ВНП(валового національного продукту)давали вже неаграрні галузі. Було покладено початок індустріалізації–створенням сучасної вугільної,залізорудної та марганцевої промисло-вості, чорної металургії (з її двома десятками сучасних заводів-гігантів, на яких застосо-вувалась сучасна мартенівська технологія), деяких галузей машинобудування, електро-технічних та хімічних виробництв. Великі прирости дали також цукроварство та гуральництво, які перейшли на паромашинні технології.
Вітчизняний індустріальний капіталізм в цілому лише набирав оберти і далеко не розкрив ще свій потенціал росту. Його характеризувала сировинно-напівфабрикатна та харчосмакова галузева спрямованість,набагато нижча, ніж в розвинених держав, енергоозброєність, технологічна вторинність (бл.2/3 технологічного устаткування імпортувалося), невисока продуктивність праці та загальної виробничої культури–як підприємців,так і робітників. Навіть в рамках російської економіки показники України відповідали середнім значенням, відображаючи її роль як паливно-металургійної бази Росії. На європейському ж ринку Україна продовжувала виступати в не дуже вигідній ролі експортера зерна.
Капіталістична модернізація тягла за собою важливі соціальні наслідки – прискорення урбанізації, формування нової соціально-класової структури суспільства, в якій на місце колишніх критеріїв соціального становища особи (її права-пільги або ж обов’язки по відношенню до престолу) приходили нові, так чи інакше пов’язані з власністю. З колишнього гільдійського купецтва, дворян-поміщиків та,меншою мірою, міщан і селян формувався клас капіталістичної буржуазії.
Так само суперечливо проходив класогенез промислового пролетаріату. Наймані робітники–переважною мірою вчорашні селяни–відзначались низьким соціокультурним рівнем(були більш,ніж наполовину неграмотними)й не мали навичок класової самоорганізації. До того ж, в Російській імперії закон не допускав ні права на страйки,ні навіть на профспілки,які на Заході являлися справжньою школою самоусвідомлення і самоорганізації. Тому,хоч початок робітничого руху датується серединою 80-х рр. Х1Х ст., він носив поки-що в цілому стихійний характер і обмежувався економічними вимогами. Лише політичні страйки на Півдні весною і влітку 1903 р.ознаменували справжній підйом інтересу робітництва України до політичних проблем взагалі, ідей демократії зокрема.
Таким чином, в процесі пореформенного розвитку формувалась перехідна, багато-укладна, соціально-економічна структура, в якій перепліталися, знаходились у складній взаємодії елементи старого й нового,традиції й модернізму.Така структура була динамічною, нестійкою й наповненою соціальними протиріччями, що перед ними виявились безсилими й уряди, і їх противники.