- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
Проголошення незалежності Україна розпочинає новий якісний етап в історії української зовнішньої політики, головним змістом якого стало перетворення держави з об’єкта геополітики у рівноправного суб’єкта міжнародного співтовариства.
Принципи зовнішньополітичної стратегії України були закладені ще Декларацією про суверенітет:
- нейтральність;
- позаблоковість;
- безядерність.
В 1993 р. Верховна рада прийняла «Основні напрями зовнішньої політики України», де було визначено основоположні чинники зовнішньополітичного курсу України.
В зовнішній політиці незалежної України можна виділити такі етапи:
1. 1991-1994 рр. – в основу політики покладено принцип «балансу інтересів», але перевага надається швидкій інтеграції в європейські структури.
Головне завдання зовнішньої політики України цього періоду полягало в забезпеченні міжнародного визнання і пошуку відповідного місця у системі міжнародних відносин (протягом першого року українську державність визнали 130 країн світу, дипломатичні відносини встановлено з 106 з них).
2. 1994-2004 рр. – період т.з. «багатовекторної» зовнішньої політики.
В основу зовнішньополітичної моделі покладено концепцію України - «мосту між Заходом та Сходом». У другій половині 1990-х рр. стратегічними партнерами України були проголошені США, Росія, Польща та інші держави.
Західний напрям.
Пріоритетним завданням України з 1994 р. декларується членство в Європейському Союзі. Тоді ж підписано першу угоду про партнерство та співробітництво. Започатковується практика проведення самітів «Україна - ЄС».
У липні 2002 р. відбувся черговий саміт «Україна — ЄС», де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого членства в ЄС. У ході роботи самміту зазначалося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не потрапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 р. та 2007 р.
Досить неоднозначними були відносини України з НАТО. У 1994 р. Україна приєдналась до програми співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру». У травні 1997 р. в Києві відкрився інформаційний центр блоку, а в липні того ж року в Мадриді підписано Хартію про особливе партнерство України та НАТО.
Після Паризького (2002 р.) саміту НАТО, на якому було переглянуто завдання цього блоку і прийнято рішення про його розширення, Рада національної безпеки та оборони України прийняла політичне рішення про набуття в перспективі статусу члена НАТО. Приймається План дій Україна-НАТО, спрямований на створення умов для інтеграції держави в альянс, який активно реалізовується протягом 2003-2004 рр.
В 1996 українсько-американські відносини були визначені як «стратегічне партнерство».
Східний напрям.
Відносини України з країнами-колишніми членами СРСР розвивались в рамках СНД. Новоутворене об’єднання виявилось структурно слабким і від самого початку не змогло виконувати інтегративні функції. Всі намагання перетворити СНД на наддержавну структуру федеративного або конфедеративного типу з міцними координативними та виконавчими органами та міжнародною суб’єктністю на мали успіху.
Дистанціювання України від активної участі в СНД значно посилило вплив у цій структурі Росії. Щоб послабити його в 1997 р. під час саміту Ради Європи в Страсбурзі лідери України, Грузії, Азейбарджану та Молдови створили консультативний форум ГУАМ. В 1999 р. до об’єднання приєднався Узбекистан. Головними завданнями ГУУАМ були:
- створення євразійського транспортного коридору (для транспортування каспійської нафти);
- співпраця у сфері врегулювання конфліктів;
- військово-технічне та економічне співробітництво;
2 квітня 1999 р. на Раді глав держав-учасниць СНД економічне співробітництво через створення зони вільної торгівлі було визначено головним завданням об’єднання. 19 вересня 2003 р. у Ялті на черговому саміті СНД президенти Росії, Білорусії, України та Казахстану підписали Угоду про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП), яку 20 квітня 2004 р. ратифікувала Верховна Рада України.
Найбільш складно розвиваються відносини з Росією, яка намагається зберегти економічне лідерство на пострадянському просторі. Складність україно-російських взаємовідносин полягає в:
- історичних стереотипах взаємосприйняття;
- залежності України від російського імпорту енергоносіїв;
- значному відсотку росіян у складі населення України;
З моменту встановлення дипломатичних відносин було укладено більше 250 двосторонніх міждержавних та міжурядових документів. Серед найважливіших – Договір про дружбу, співробітництво і партнерство від 30 травня 1997 р. Найбільш інтенсивно україно-російське співробітництво реалізовується в економічній сфері. В зазначений період Росія була головним торговим партнером України. Однак над економічною доцільністю в цей період домінували політичні інтереси.
З іншими країнами СНД, двосторонні відносини не виходили за рамки взаємовигідного економічного співробітництва.
Важливим напрямом української зовнішньої політики стала участь українських військових у миротворчих операціях ООН.
Після президентських виборів 2004 р. нове українське керівництво на чолі з В. Ющенком проголосило курс на євроінтеграцію.