Розділ х (колишній Розділ vіі а). Митне співробітництво

Стаття 135 (колишня стаття 116)

В обсязі застосування положень цього Договору Рада, діючи відповідно до процедури, згаданої у статті 251, здійснює заходи, спрямовані на посилення митного співробітництва між державами-членами, і між останніми та Комісією. Ці заходи не стосуються сфери застосування національного кримінального права чи національної судової системи.

Розділ хі (колишній Розділ vііі). Соціальна політика, освіта, професійна підготовка та молодь Глава і. Соціальні Положення

Стаття 136 (колишня стаття 117)

Співтовариство і держави-члени, пам’ятаючи про фундаментальні соціальні права, які визначені Європейською соціальною хартією, підписаною 18 жовтня 1961 року в Турині, та Хартією Співтовариства про фундаментальні соціальні права робітників від 1989 року, матимуть на меті сприяння зайнятості, поліпшення умов життя та праці з метою уможливлення їх гармонізації у ході постійного поліпшення, відповідний соціальний захист, діалог між управлінцями і працівниками, розвиток людських ресурсів для забезпечення довготривалого рівня зайнятості та боротьби зі звільненнями.

З цією метою Співтовариство і держави-члени будуть здійснювати заходи, які враховуватимуть відмінності національної практики, особливо у сфері контрактних відносин, а також потребу підтримувати конкурентоспроможність економіки Співтовариства.

Вони вірять у те, що такий розвиток буде результатом не лише функціонування спільного ринку, який веде до гармонізації соціальних систем, але також і процедур, визначених у тексті цього Договору, та зближення положень законодавчих, нормативних та адміністративних актів.

Стаття 137 (колишня стаття 118)

1.З метою досягнення завдань, сформульованих у статті 136, Співтовариство підтримує і доповнює діяльність держав-членів у наступних напрямках:

– поліпшення в першу чергу умов праці для захисту здоров’я та безпеки працівників;

– умови роботи;

– інформація і консультація робітників;

– інтеграція осіб, виключених з ринку праці, без порушення положень статті 150;

– рівність чоловіків і жінок щодо можливостей на ринку праці та ставлення до них на роботі.

2. Для цього Рада може приймати, за допомогою директив, мінімальні вимоги для поступового втілення, враховуючи умови та технічні правила, що існують у кожній державі-члені. Такі директиви не передбачатимуть накладання прямих адміністративних, фінансових та правових обмежень у спосіб, який може перешкоджати створенню і розвитку малих та середніх підприємств.

Рада діє відповідно до процедури, описаної у статті 251, і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів.

Діючи відповідно до тією ж процедури, Рада може вжити заходів для заохочення співпраці між державами-членами шляхом ініціатив, спрямованих на поліпшення знань, розвиток обміну інформацією та найкращою практикою, сприяння інноваційним підходам та оцінки досвіду для подолання соціального відчуження.

3. Однак Рада, на підставі одноголосно прийнятого рішення, за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом, Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, діє у наступних сферах:

– соціальна безпека та соціальний захист робітників;

– захист робітників по закінченні строку дії їхнього контракту;

– представництво і колективний захист інтересів робітників та працедавців, включно із спільнозначенням відповідно до пункту 6;

– умови зайнятості громадян третіх країн, які законно перебувають на території країн Співтовариства;

– фінансові внески для сприяння зайнятості і створення робочих місць, без порушення положень, які стосуються Соціального Фонду.

4. Держава-член може, на спільну вимогу управлінців і працівників, доручити їм здійснення директив, прийнятих відповідно до пунктів 2 і 3.

У цьому випадку вона обумовлює, що не пізніше дати, на яку, відповідно до статті 249, переноситься прийняття директиви, управлінці і працівники запроваджують необхідні заходи шляхом угоди, і така держава-член повинна здійснити всі необхідні заходи, які роблять можливим гарантувати у будь-який час досягнення результатів, що передбачені цією директивою.

5.Положення, прийняті відповідно до цієї статті, не повинні заважати будь-якій державі-члену підтримувати або запроваджувати ще суворіші заходи захисту, які відповідають цьому Договору.

6. Положення цієї статті не застосовуються до платні, права на асоціації, права на страйк і права на здійснення локаутів.

Стаття 138 (колишня стаття 118а)

1. Комісія ставить за мету підтримку проведення консультацій між управлінцями та працівниками на рівні Співтовариства і здійснює всі відповідні заходи для полегшення їхнього діалогу, забезпечуючи збалансовану підтримку обом сторонам.

2. Для цього, перед поданням пропозицій щодо сфери соціальної політики, Комісія консультується з управлінцями та працівниками щодо можливого курсу дій Співтовариства.

3. Якщо після таких консультацій Комісія вважає дії Співтовариства бажаними, вона консультується з управлінцями та працівниками щодо змісту передбачуваної пропозиції. Управлінці та працівники направляють Комісії висновки або, за необхідності, рекомендації.

4. У випадку таких консультацій управлінці та працівники можуть інформувати Комісію про їхнє бажання ініціювати процес, передбачений у статті 139. Тривалість процедури при цьому не повинна перевищувати дев’ять місяців, якщо тільки згадані управлінці та працівники разом з Комісією не вирішать спільно продовжити цей строк.

Стаття 139 (колишня стаття 118b)

1. За бажанням управлінців та працівників діалог між ними на рівні Співтовариства може призвести до контрактних відносин, включаючи договори.

2. Договори, укладені на рівні Співтовариства, виконуються або відповідно до процедури та практики, характерної для відносин між управлінцями та працівниками, з одного боку, та державами-членами, з іншого боку, або, у справах, які підпадають під дію статті 137, на спільну вимогу сторін, що підписали договір, рішенням Ради на пропозицію від Комісії.

Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю за винятком випадків, коли даний Договір містить одне або більше положень, які стосуються сфер, згадуваних у статті 137(3), у випадку чого рішення Ради повинне бути одностайним.

Стаття 140 (колишня стаття 118с)

Маючи на меті досягнення цілей, викладених у статті 136 і без порушення інших положень цього Договору, Комісія заохочує співпрацю між державами-членами та полегшує координацію їхніх дій в усіх галузях соціальної сфери, що перелічені в цій главі, особливо у справах, які стосуються:

– зайнятості;

– трудового законодавства та умов праці;

– базової та продвинутої професійної підготовки;

– соціального захисту;

– запобігання нещасним випадкам під час роботи та професійних хвороб;

– гігієни праці;

– права на асоціації та колективні договори між управлінцями та працівниками.

Для цього Комісія діє у тісному зв’язку з державами-членами, проводячи дослідження, надаючи висновки та проводячи консультації як з питань, що виникають на національному рівні, так і з питань, які стосуються міжнародних організацій.

Перед наданням висновків, визначених цією статтею, Комісія консультується з Економічним і соціальним комітетом.

Стаття 141 (колишня стаття 119)

1. Кожна держава-член забезпечує дотримання принципу рівної оплати для чоловіків і жінок за однакову роботу або роботу однакової вартості.

2. Для цілей цієї статті термін «оплата» означає звичайну мінімальну або базову зарплату чи заробіток, а також будь-яку іншу винагороду, у грошовій чи натуральній формі, яку робітник отримує в результаті своєї праці, прямо чи опосередковано, від працедавця.

Рівна оплата, без дискримінації за статевою ознакою, означає:

(а) що оплата за рівну відрядну роботу повинна вираховуватися на основі тих же одиниць виміру;

(б) що оплата за почасову роботу повинна бути однаковою за однакову роботу.

3. Рада, діючи відповідно до процедури, визначеної у статті 251, і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом, вживає заходів щодо забезпечення застосування принципу рівних можливостей та рівного підходу до чоловіків і жінок у справах зайнятості, включаючи принцип рівної оплати за однакову роботу або роботу однакової вартості.

4. З метою забезпечення повної рівності між чоловіками і жінками в питаннях зайнятості, принцип рівного підходу не повинен унеможливлювати наявність чи прийняття будь-якою державою-членом заходів, що створюють конкретні переваги для статі, яка недостатньо представлена, для здійснення нею професійної діяльності або для компенсації перешкод у професійній кар’єрі.

Стаття 142 (колишня стаття 119а)

Держави-члени намагаються зберігати існуючий еквівалент схем оплачуваної відпустки.

Стаття 143 (колишня стаття 120)

Комісія кожного року готує звіт про прогрес, досягнутий у виконанні завдань, викладених у статті 136, включно з демографічною ситуацією у Співтоваристві. Вона направляє звіт Європейському Парламенту, Раді та Економічному і соціальному комітету.

Європейський Парламент може попросити Комісію підготувати звіт з певних конкретних проблем соціальної ситуації.

Стаття 144 (колишня стаття 121)

Рада може, на підставі одностайно прийнятого рішення, і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом, доручити Комісії роботу над завданнями, пов’язаними з виконанням спільних заходів, особливо щодо соціального захисту працівників-мігрантів, згаданих у статтях 39-42.

Стаття 145 (колишня стаття 122)

Комісія окремою главою включає звіт про стан соціального розвитку у Співтоваристві до свого щорічного звіту Європейському Парламенту.

Європейський Парламент може попросити Комісію підготувати звіт з будь-яких конкретних проблем стосовно соціальних умов.