Секція 2. Рада

Стаття 202 (колишня стаття 145)

З метою забезпечити досягнення завдань, встановлених у цьому Договорі, Рада, відповідно до положень цього Договору:

– забезпечує координацію загальної економічної політики держав-членів;

– має повноваження приймати рішення;

– надає Комісії, у прийнятих Радою актах, право на імплементацію правил, встановлених Радою. Рада може висувати певні вимоги щодо виконання цих повноважень. Рада може також зарезервувати за собою, в особливих випадках, право самостійно здійснювати повноваження щодо імплементації. У цьому випадку процедури повинні узгоджуватись з принципами та правилами, наперед сформульованими Радою на підставі одноголосно прийнятого рішення, за пропозицією від Комісії і після отримання думки від Європейського Парламенту.

Стаття 203 (колишня стаття 146)

Рада складається з представників кожної держави-члена на міністерському рівні, які мають повноваження брати зобов’язання від імені свого уряду.

Посада Президента по черзі займається кожною державою-членом на шестимісячний термін у порядку, визначеному Радою на підставі одноголосно прийнятого рішення.

Стаття 204 (колишня стаття 147)

Раду скликає Президент за власною ініціативою або на вимогу одного з її членів чи Комісії.

Стаття 205 (колишня стаття 148)

1. Якщо інакше не передбачено цим Договором, Рада приймає рішення більшістю голосів своїх членів.

2. Коли вимагається голосування Ради кваліфікованою більшістю, голоси її членів зважуються таким чином:

Бельгія	5
Данія	3
Німеччина	10
Греція	5
Іспанія	8
Франція	10
Ірландія	3
Італія	10
Люксембург	2
Нідерланди	5
Австрія	4
Португалія	5
Фінляндія	3
Швеція	4
Об’єднане Королівство	10

Щоб бути прийнятими, акти Ради вимагають щонайменше:

– 62 голоси «за», коли цей Договір вимагає їх прийняття за пропозицією від Комісії

– 62 голоси «за», поданими щонайменше 10 державами-членами, в інших випадках.

3. Утримання при голосуванні членами, які особисто присутні або представлені, не заважає Раді приймати акти, які вимагають одностайного рішення.

Стаття 206 (колишня стаття 150)

При проведенні голосування будь-який член Ради може також діяти від імені не більше як одного іншого члена.

Стаття 207 (колишня стаття 151)

1. Комітет, який складається з постійних представників держав-членів, відповідає за підготовку роботи Ради та виконання завдань, покладених на нього Радою. Комітет може приймати процедурні рішення у випадках, передбачених Правилами процедури Ради.

2. Раді допомагатиме Генеральний Секретаріат під керівництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, якому допомагатиме заступник Генерального Секретаря, відповідальний за діяльність Генерального Секретаріату. Генеральний Секретар та його заступник призначається Радою на підставі одноголосного рішення.

Рада вирішує питання організації роботи Генерального Секретаріату.

3. Рада приймає свої Правила процедури.

Для застосування статті 255(3) Рада розробляє в цих Правилах умови, за яких громадськість отримає доступ до документів Ради. Для цілей цього пункту Рада визначає перелік справ, у яких вона повинна розглядатися як така, що діє у своїй законодавчій якості, з метою забезпечення більш широкого доступу до документів, зберігаючи при цьому ефективність процесу прийняття рішень. У будь-якому випадку, коли Рада діє у своїй законодавчій якості, результати голосування та пояснення з причин голосування, так само як і запротокольовані заяви є відкритими для громадськості.

Стаття 208 (колишня стаття 152)

Рада може вимагати від Комісії здійснення будь-яких досліджень, які Рада вважає за бажані для досягнення спільних завдань, і подавати їй будь-які відповідні пропозиції.

Стаття 209 (колишня стаття 153)

Рада, після отримання висновків від Комісії, визначає правила, за якими працюють комітети, передбачені цим Договором.

Стаття 210 (колишня стаття 154)

Діючи на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, Рада встановлює зарплати, винагороди та пенсії для Голови і членів Комісії, а також для Голови, Суддів, Генерального адвоката та Секретаря Суду. Вона, також кваліфікованою більшістю, визначає будь-які інші виплати, які повинні бути зроблені замість зарплати.