Глава 2. Положення, спільні для кількох інститутів

Стаття 249 (колишня стаття 189)

Для виконання своїх завдань та відповідно до положень цього Договору, Європейський Парламент спільно з Радою, Радою і Комісією приймає регламенти, директиви, надає рекомендації та висновки.

Регламенти мають загальне застосування. Вони є обов’язковими у всіх своїх елементах і мають пряму дію в усіх державах-членах.

Директива є обов’язковою для кожної держави-члена, якій вона направляється, щодо результатів, які мають бути досягнуті, залишаючи при цьому право вибору форм і методів національним владним органам.

Рішення є обов’язковим у всіх своїх елементах для тих, кому воно адресоване.

Рекомендації та висновки не мають обов’язкової сили.

Стаття 250 (колишня стаття 189а)

1. Якщо згідно з цим Договором Рада діє за пропозицією від Комісії, для акта про внесення поправки до цієї пропозиції потрібна одностайність, відповідно до статті 251(4) і (5).

2. Поки Рада не прийняла акт, Комісія може змінювати свою пропозицію у будь-який час протягом процедури, яка веде до прийняття акту Співтовариством.

Стаття 251 (колишня стаття 189b)

1. Коли в цьому Договорі робиться посилання на цю статтю для прийняття акту, застосовується наступна процедура.

2. Комісія подає пропозицію Європейському Парламенту та Раді.

Рада, після отримання висновків від Європейського Парламенту кваліфікованою більшістю:

– якщо схвалює всі поправки, що містяться у висновках Європейського Парламенту, може прийняти пропонований акт, змінений відповідним чином;

– якщо Європейський Парламент не пропонує жодних поправок, може прийняти пропонований акт;

– в інших випадках схвалює спільну позицію та інформує про неї Європейський Парламент. Рада повністю інформує Європейський Парламент про причини схвалення такої спільної позиції. Комісія повністю інформує Європейський Парламент про свою позицію.

Якщо протягом трьох місяців такого спілкування Європейський Парламент:

(а) схвалює спільну позицію або не приймає жодного рішення, то такий акт визнається прийнятою відповідно до цієї спільної позиції;

(б) відхиляє, абсолютною більшістю членів свого складу, спільну позицію, то пропонований акт визнається не прийнятим;

(в) пропонує, абсолютною більшістю членів свого складу, поправки до спільної позиції, то текст з такими поправками направляється Раді і Комісії, які надають висновки щодо цих поправок.

3. Якщо протягом трьох місяців після отримання матеріалів Рада, діючи кваліфікованою більшістю, схвалює всі поправки Європейського Парламенту, то такий акт визнається прийнятим у формі спільної позиції, зміненої відповідним чином; однак Рада повинна прийняти одноголосне рішення щодо поправок, з яких Комісія подала негативні висновки. Якщо Рада не схвалює всі поправки, Голова Ради, за згодою Голови Європейського Парламенту, протягом шести місяців проводить зустріч Узгоджувального комітету.

4.Узгоджувальний комітет, який складається з членів Ради чи їх представників, та рівної кількості представників Європейського Парламенту, має завдання досягти згоди щодо спільного тексту акту, прийнятого кваліфікованою більшістю голосів членів Ради або їхніх представників, та більшістю представників Європейського Парламенту. Комісія бере участь у процесі роботи Узгоджувального комітету і здійснює всі необхідні ініціативи з метою узгодження позицій Європейського Парламенту і Ради. Для виконання цього завдання Узгоджувальний комітет виробляє спільну позицію на основі поправок, запропонованих Європейським Парламентом.

5. Якщо протягом шести місяців з часу свого скликання Узгоджувальний комітет схвалює спільно узгоджений текст, Європейський Парламент, на підставі рішення, прийнятого абсолют-ною більшістю від загальної кількості тих, хто брав участь у голосуванні та Рада, на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, протягом шести тижнів після цього схвалення повинні прийняти даний акт на базі спільного тексту. Якщо одна з цих двох інститутів не схвалює пропонований акт протягом цього періоду, то він вважається не прийнятим.

6. Якщо Узгоджувальний комітет не схвалює спільний текст, то пропонований акт вважається не прийнятим.

7. Періоди шести місяців та трьох тижнів, зазначені у цій статті, за ініціативою Європейського Парламенту чи Ради можуть бути продовжені відповідно на один місяць і на два тижні.

Стаття 252 (колишня стаття 189с)

Коли в цьому Договорі для прийняття постанови робиться посилання на цю статтю, то застосовується наступна процедура:

(а) Рада, кваліфікованою більшістю на пропозицію від Комісії та після отримання висновків від Європейського Парламенту, виробляє спільну позицію.

(б) Спільна позиція Ради повідомляється Європейському Парламенту. Рада і Комісія повністю інформують Європейський Парламент про причини, які обумовили прийняття Радою спільної позиції, а також про позицію Комісії.

Якщо протягом трьох місяців після такого повідомлення Європейський Парламент схвалює цю спільну позицію або не приймає рішення протягом цього періоду, Рада приймає даний акт відповідно до спільно виробленої позиції.

(в) Європейський Парламент може протягом трьох місяців, зазначених у пункті (б), рішенням абсолютної більшості його членів, запропонувати поправки до спільної позиції Ради. Європейський Парламент також може, такою ж більшістю, відхилити спільну позицію Ради. Результат розгляду передається Раді та Комісії.

Якщо Європейський Парламент відхилив спільну позицію Ради, то для розгляду акту в другому читанні вимагається одностайне рішення Ради.

(г) Комісія протягом одного місяця повторно розглядає пропозицію, на підставі якої Рада виробила свою спільну позицію, беручи до уваги поправки, запропоновані Європейським Парламентом.

Комісія в ході повторного розгляду пропозиції направляє Раді не прийняті нею поправки, запропоновані Європейським Парламентом, і висловлює свою думку щодо них. Рада може прийняти ці поправки одноголосно.

(д) на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, Рада приймає пропозицію, яка повторно розглянута Комісією.

Для внесення змін до пропозиції, яка була повторно розглянута Комісією, від Ради вимагається одностайне рішення.

(є) у випадках, зазначених у пунктах (в), (г) і (д), від Ради вимагається прийняття рішення протягом трьох місяців. Якщо за цей період рішення не прийнято, пропозиція Комісії вважається не прийнятою.

(ж) Періоди, зазначені в пунктах (б) і (є), можуть бути продовжені максимум на один місяць за спільною згодою між Радою та Європейським Парламентом.

Стаття 253 (колишня стаття 190)

Регламенти, директиви і рішення, прийняті спільно Радою та Європейським Парламентом і регламенти, які прийняті Радою чи Комісією, повинні зазначати мотиви для їхнього схвалення та посилатися на будь-які пропозиції чи висновки, які слід було отримати відповідно до цього Договору.

Стаття 254 (колиш5ня стаття 191)

1. Регламенти, директиви і рішення, прийняті відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, підписуються Головою Європейського Парламенту та Головою Ради і публікуються в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Вони набувають чинності із зазначеної дати або, за її відсутності, на двадцятий день після опублікування.

2. Регламенти Ради і Комісії, як і директиви цих інститутів, адресовані усім державам-членам, публікуються в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Вони набувають чинності із зазначеної дати, яка вказана в них, або, за її відсутності, на двадцятий день після їх опублікування.

3. Інші директиви та рішення повинні бути повідомлені адресатам, і набувають чинності на момент такого повідомлення.

Стаття 255 (колишня стаття 191а)

1. Будь-який громадянин Співтовариства і будь-яка юридична чи фізична особа, яка мешкає або має зареєстрований офіс в одній з держав-членів, мають право доступу до документів Європейського Парламенту, Ради і Комісії, відповідно до принципів та умов, визначених згідно з пунктами 2 і 3.

2. Загальні принципи та обмеження на підставі публічного чи приватного інтересу щодо доступу до документів повинні бути визначені Радою, яка діє відповідно до процедури, визначеної у статті 251, протягом двох років після вступу в дію Амстердамського Договору.

3. Кожний вищезгаданий інститут розробляє конкретні положення про доступ до своїх документів, у власних Правилах процедури.

Стаття 256 (колишня стаття 192)

Рішення Ради чи Комісії, які накладають фінансові зобов’язання на особи інші, ніж держави, повинні впроваджуватися у примусовому порядку.

Впровадження рішень здійснюватиметься згідно з цивільно-процесуальними нормами, які діють в державі, на території якої вони здійснюються. Виконавчий лист додається до рішення, без жодних інших формальностей, окрім перевірки аутентичності такого рішення національним органом, який уряд кожної держави-члена призначає з цією метою і про який повідомляє Комісію і Суд.

Коли ці формальності завершено на звернення зацікавленої сторони, остання може перейти до його впровадження відповідно до національного законодавства, передаючи справу безпосередньо на розгляд компетентного органу.

Впровадження може бути призупинено тільки рішенням Суду. Однак суди зацікавленої країни мають юрисдикцію щодо скарг відносно того, що впровадження здійснюється неналежним чином.