- •Література 307
- •Міністерство освіти і науки україни київський національний економічний університет л. М. Ємельяненко, в. М. Петюх, л. В. Торгова, а. М. Гриненко
- •Навчальне видання
- •1. Сутність конфлікту та його характерні риси
- •1.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •1.2 Визначення конфлікту
- •1.3 Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
- •1.4. Характерні ознаки прояву конфлікту
- •1.5. Об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії
- •1.6. Межі поширення конфлікту
- •1.7. Види та типи конфліктів
- •Класифікація конфліктів
- •1.8. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •1.9. Питання для самоперевірки
- •2. Причини й наслідки конфліктів в організації
- •2.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •2.2. Типові причини виникнення конфліктів в організації
- •2.3. Функції конфліктів і їхня спрямованість
- •Функціональна спрямованість конфліктів в організації
- •2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
- •2.5. Позитивні наслідки конфліктів
- •2.6. Негативні наслідки конфліктів
- •2.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •2.8. Питання для самоперевірки
- •3. Система управління конфліктами в організації
- •3.1. Кінцева та проміжні цілі
- •3.2. Правила поводження з конфліктами в організації
- •3.3. Сутність системи управління конфліктами
- •Зміст управління конфліктом і його динаміка
- •Технології регулювання конфліктів
- •3.4. Модель організаційного механізму управління конфліктами
- •Алгоритм управління конфліктом
- •3.5. Загальні принципи управління конфліктами
- •Рівні та динаміка конфлікту
- •3.6. Методи управління конфліктами
- •Існує досить багато методів управління з метою запобігання виникненню конфліктів:
- •3.7. Роль менеджера в процесі управління конфліктами
- •3.8. Об’єктивна необхідність регулювання конфліктів у виробничих умовах
- •3.9. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові в професійній ситуації
- •3.10. Питання для самоперевірки
- •4. Профілактика й запобігання виникненню конфліктів
- •4.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •4.2. Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів
- •4.3. Передумови успіху, труднощі профілактики та запобігання конфліктам
- •4.4. Технологія профілактики й запобігання конфліктам
- •4.5. Інструменти профілактики й запобігання конфліктам
- •4.6. Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам Способи опанування емоціями
- •Правила асертивної поведінки та їх використання
- •Основні методи формування й розвитку корпоративної культури
- •4.7 Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •4.8. Питання для самоперевірки
- •5. Діагностика конфлікту і корегування поведінки його учасників
- •5.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •5.2. Логіка своєчасного діагнозу конфлікту
- •5.3. Технологія діагностики конфлікту
- •Діагностика конфлікту
- •5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту Картографія конфлікту
- •5.5. Позиції та стилі поведінки учасників конфлікту Сутність і принципи конфліктної поведінки
- •Особливості сприйняття конфліктної ситуації її учасниками
- •5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •6. Прогнозування розвитку конфліктів
- •6.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •6.2. Особливості прогнозування конфліктів
- •6.3. Основні періоди й етапи розвитку конфлікту
- •6.4. Ескалація конфлікту
- •6.5. Реверсія конфлікту
- •6.6. Форми, результати й критерії завершення конфліктів
- •6.7. Динаміка конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників
- •6.8. Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів
- •6.9. Дії керівника в процесі розвитку конфлікту
- •6.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •6.11. Питання для самоперевірки
- •7. Розв’язання конфліктів
- •7.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •7.2. Сутність процесу розв’язання конфлікту
- •7.3. Правила розв’язання конфліктів
- •7.4. Типові помилки під час розв’язання конфліктів
- •7.5. Технологія розв’язання конфлікту
- •7.6. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів
- •Можливість переговорів залежно від стадії конфлікту
- •Можливі цілі й результати участі в переговорах
- •7.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •7.8. Питання для самоперевірки
- •8. Управління стресами в конфліктній ситуації
- •8.1. Кінцева та проміжні цілі
- •8.2. Класифікація стресорів та їхніх наслідків
- •8.3. Сутність, фактори та види стресів
- •Класифікація стресорів і їхніх наслідків
- •8.4. Динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу
- •8.5. Рівні та методи управління стресами
- •8.6. Умови запобігання стресам
- •8.8. Прийоми виходу зі стресових ситуацій
- •8.9. Прийоми нейтралізації стресів
- •Прийоми нейтралізації стресів
- •8.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •8.11. Питання для самоперевірки
- •9. Безконфліктне спілкування в процесі проведення професійних переговорів і нарад
- •9.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •9.2. Переговори й наради у професійній діяльності
- •9.3. Технологія організації та проведення ділових нарад
- •9.4. Техніка ведення ділових переговорів
- •9.5. Формування культури проведення переговорів і нарад
- •9.6. Рекомендації організаторам та учасникам переговорів і нарад із позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення
- •9.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •9.8. Питання для самоперевірки
- •10.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •10.2. Дискусії й суперечки як специфічні форми ділового спілкування
- •Особливості організації ділового спілкування у формі дискусій і суперечок
- •10.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •10.7. Питання для самоперевірки
- •11. Конфліктна взаємодія в процесі нововведень
- •11.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •11.2. Нововведення і їхній вплив на взаємини в трудовому колективі
- •11.3. Особливості сприйняття нововведень різними категоріями працівників
- •11.4. Оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі за інноваційної діяльності
- •11.5. Роль керівника колективу в регулюванні інноваційних конфліктів
- •11.6. Підготовка свідомості працівників до необхідності інноваційної діяльності
- •11.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •11.8. Питання для самоперевірки
- •12.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •Дати характеристику видам соціально-трудових конфліктів, а також методам, способам та засобам їх врегулювання та вирішення.
- •12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей
- •В економічному житті:
- •У соціальній сфері:
- •Основне визначення:
- •Страйк — це завжди спосіб прояву позицій суспільних сил, об’єднаних профспілками, робітничим рухом із метою вирішення конфлікту у сфері тільки соціально-трудових відносин.
- •12.4. Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру
- •Тактики, які використовують у стратегіях співробітництва, переговорів, боротьби*
- •12.5. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах
- •Діагностичні запитання щодо потреб сторін у співпраці
- •12.6. Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення
- •12.7. Соціальне партнерство: його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті)
Алгоритм управління конфліктом
Крок |
Зміст діяльності |
Способи (методи) діяльності |
1 |
Вивчення причин виникнення конфлікту |
Спостереження; аналіз результатів діяльності; бесіда; вивчення документів; біографічний метод (вивчення біографічних даних учасників конфлікту) та ін. |
2 |
Обмеження кількості учасників |
Робота з лідерами в мікрогрупах; перерозподіл функціональних обов’язків; заохочення чи покарання тощо |
3 |
Додатковий аналіз конфлікту за допомогою експертів |
Опитування експертів; залучення медіатора, психолога; переговорний процес (медіація) та ін. |
4 |
Ухвалення рішення |
Адміністративні методи; педагогічні методи |
Залежно від точки зору менеджера на конфлікт буде залежати процедура розв’язання цього конфлікту. У зв’язку з цим виділяють дві великі групи способів управління конфліктом: педагогічні й адміністративні (рис. 3.2.)
Рис. 3.2. Способи прийняття рішень у процесі управління конфліктами
Особливу складність для менеджера має вибір способів розв’язання конфліктів. Існує кілька можливих стратегій поведінки та відповідних варіантів дій менеджера, спрямованих на ліквідацію конфлікту.
Поведінка менеджера в умовах конфлікту має по суті два незалежні виміри:
напористість, наполегливість — характеризує поведінку особистості, спрямовану на реалізацію власних інтересів, досягнення власних, часто меркантильних цілей;
кооперативність — характеризує поведінку, спрямовану на врахування інтересів осіб для задоволення їхніх (її) потреб.
У процесі управління конфліктом виділяють конкретні види впливу: діагностика, прогнозування, профілактика, запобігання, послаблення, урегулювання, розв’язання, завершення. Крім того, до управління конфліктом належать також припинення, усунення, гасіння. Управління конфліктами може здійснюватися на всіх етапах його виникнення й розвитку. [34]
Регулювання конфліктних взаємодій значно полегшується за умови використання психологічних механізмів управління конфліктами [4, 44]. Виділяють три основні психологічні механізми регулювання конфліктів:
вплив на партнера;
оцінка виграшів — програшів;
навчання.
Механізм впливу на партнера складається з декількох технічних прийомів:
демонстрація посилення власних ресурсів: одна сторона доводить власну правоту за допомогою інструкцій, постанов і т. п. Реакція на прийом може бути подвійною: сторона-конфліктер визнає свою поразку або додатково мобілізує ресурси;
використання тактики очікування для створення ситуації невизначеності для опонента;
раптовий напад на супротивника;
спонукання шляхом нав’язування протилежній стороні спеціальних умов зі звуження міри її самостійності;
дезорієнтація, дезінформація протилежної сторони у випадку створення критичної (криміногенної) ситуації.
У разі використання механізму оцінювання виграшів-програшів конфліктна ситуація розглядається в якості гри, де кожен хід залежить від попереднього, і тому постійно йде суб’єктивне оцінювання всіх індивідуальних кроків. Відсутність швидкої та правильної реакції однієї зі сторін на дії іншої оцінюється як програш. Про міру виграшності ситуації свідчить факт соціального прийняття або соціального схвалення дій.
Механізм навчання полягає в тому, що за умови певної практики можна навчитися розпізнавати людей за типовою реакцією, манерою поведінки та на основі цього регулювати їхнї дії в процесі конфлікту. Ці знання можуть укладатися у відповідну схему, що дозволяє прогнозувати поведінку людей і вчасно знімати напругу в конфліктних ситуаціях.