Теми рефератів

1. Основні напрямки сучасної економічної думки.

2. Місце і роль політичної економії в системі економічних наук.

3. Позитивна і нормативна політична економія.

4. Неокейнсіанські теорії економічного зростання.

5. Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія.

6. Розвиток економічної думки в сучасній Україні.

Контрольні завдання

1. Тести

1. Політична економія як наука розпочала свій розвиток із виникненням такого напряму як:

а) маржиналізм;

б) марксизм;

в) класична політична економія;

г) меркантилізм.

2. Представники якого напрямку (школи) економічної теорії обґрунтовують необхідність державного регулювання економіки?

а) класичної школи;

б) кейнсіанства;

в) маржиналізму;

г) фізиократії.

3. Яке визначення найбільш точно передає суть предмета політичної економії:

а) наука про суспільство на різних стадіях його розвитку;

б) наука про економічні відносини людей з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та продуктивних сил, обмежених ресурсів для найбільш повного задоволення своїх потреб.

в) наука про управління підприємствами для досягнення максимальної ефективності їх функціонування;

г) наука про вибір ефективної державної політики для вирішення актуальних соціально-економічних проблем.

4. Економічна політика – це:

а) політика екологічної безпеки країни;

б) здатність до прийняття господарських рішень;

в) здатність керувати економічними процесами;

г) цілеспрямована система погоджених і пов’язаних між собою найближчих і довгострокових заходів держави щодо розвитку економіки країни.

5. Термін «політична економія» було вперше використано у році:

а) 1615;

б) 1776;

в) 1867;

г) 1890;

2. Питання для самоперевірки знань

1. Де і коли зародилась економічна думка?

2. Що таке «позитивна» і «нормативна» політична економія?

3. Назвіть коло проблем, які вивчає політична економія.

4. Що таке неоінституціоналізм та яка його роль в сучасній економічній теорії?

5. Неокейнсіанські теорії та їх місце в розвитку економічної науки.

6. Особливості розвитку економічної думки в Україні.

Література: 2, 6, 10, 11, 12, 14, 16.

Тема 2 Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.

1. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

2. Основне виробництво, виробнича і соціальна інфраструктура.

Методичні вказівки та пошукові завдання

Перше питання необхідно вивчати спираючись на розуміння того, що економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є фундаментом для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

Структура суспільного виробництва включає матеріальне і нематеріальне виробництво

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо; б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо.

Нематеріальне виробництво - це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв’язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров’я тощо; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Вивчаючи друге питання, необхідно підкреслити, що суспільне виробництво постійно розвивається і в сучасних умовах воно постає у вигляді трьох блоків галузей національної економіки:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва. Примноження суспільного багатства залежить саме від стану цих галузей, від їх технічного та технологічного рівня. їх сукупність утворює сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, комплекс галузей з виробництва товарів народного споживання, інвестиційний комплекс. У галузях основного виробництва продукується переважна частина суспільного продукту України.

Виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в економічній системі в цілому. До її складу входять транспорт, зв’язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних та ін.).

Надаючи послуги виробництву, сприяючи підвищенню його ефективності і поліпшуючи умови праці, господарська діяльність галузей виробничої інфраструктури фактично сприяє примноженню суспільного багатства. Тому розширення виробничої інфраструктури і перетворення її у великий сектор народного господарства є однією з найважливіших закономірностей етапу постіндустріального розвитку економіки.

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в цілому утворюють сферу матеріального виробництва. Але із розвитком суспільства зростають потреби в духовних благах, які створюються у нематеріальній сфері. Це зумовлює існування соціальної інфраструктури.

Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми суспільного багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку людини, примноженні її розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього і культурного рівня.

До складу соціальної інфраструктури входять: охорона здоров’я та фізична культура; загальна середня, спеціальна середня, професійно-технічна і вища освіта, система підвищення кваліфікації і т. п.; житлово-комунальне господарство; пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культура і мистецтво.