6.Іонні кристали
Іонні кристали. У сусідніх вузлах кристалічної решітки розміщені іони
протилежних знаків. Сили взаємодії між ними в основному електростатичні. Зв’язок –
іонний (гетерополярний). До них належить більшість галоїдних сполук лужних металів
(NaCl, CsCl, KBr), а також оксидів різних елементів (MgO, CaO). Структура
кристалічних решіток кристалів типу NaCl, CsCl, KBr є кубічною
гранецентрованою, у вузлах елементарної комірки знаходиться по одному іону;
структура кристалічних решіток кристалів типу CsJ – кубічна об’ємноцентрована – у
центрі кожної елементарної решітки знаходиться іон. Кристал складається з іонів і являє
собою велику молекулу.
7.Атомні кристали
Атомні кристали. У вузлах кристалічної решітки знаходяться нейтральні атоми.
Зв’язок – ковалентний квантово-механічного походження (гомеополярний). До них
відносяться алмаз та графіт – два різних стани вуглецю, а також типові напівпровідники.
Ge – германій, Si – кремній, які мають таку ж структуру, як і алмаз. Структура алмазу –
тетраедрична.
8.Металеві кристали
Металічні користали. У вузлах кристалічної решітки розміщені позитивні іони
металу. У просторі між ними вільно розташовані колективізовані валентні електрони, які
утворюють „електронний газ”, що забезпечує високу електропровідність металів. Метали
мають симетрію високого порядку. Більшість металів мають кубічну об’ємноцентровану (L, Na, K, Rb, Cs) та кубічну гранецентровану (Ag, Pt, Au) решітки, а деякі –
гексагональну.
9.Молекулярні кристали
Молекулярні кристали. У вузлах решітки розміщені певним способом
орієнтовані нейтральні молекули, сили взаємодії між якими зумовлені незначним
зміщенням електронів в електронних оболонках атомів. Сили зв’язку між молекулами
мають таку саму природу, як і сили притягання між молекулами в реальних газах. Тому
вони називаються Ван-дер-Ваальсовими силами. До них належить більшість органічних
сполук (парафін, спирт, гума), інертні гази (Nе, Ar, Kr) та гази CO2, O2, N2 у
твердому стані. Сили зв’язку досить слабі і тому вони легко деформуються.
10.Крапкові дефекти
Точкові дефекти порушують тільки ближній порядок у кристалах.
11.Модель атома Томсона й Резерфорда
12.Дослід Франка - Герца
13.Об'єкти вивчення квантової фізики
14.Хвильова функція й квадрат її модуля
15.Стандартні умови
16.Спінове квантове число
Спінове квантове число, яке описує власний момент кількості руху електрона навколо своєї власної осі
17.Заповнення електронної оболонки
18.Хвильова функція електронів в атомі при різних квантових числах
19.Ферміони й бозони
20.Повна функція розподілу
21.Статистика Максвелла - Больцмана
Статистика Максвелла — Больцмана — статистический метод описания физических систем, содержащих большое число невзаимодействующих частиц, движущихся по законам классической механики (то есть классического идеального газа); предложена в 1871 г. австрийским физикомЛ. Больцманом.
Полученное распределение вероятностей, характеризующее вероятность того, что молекула имеет данный импульс и находится в данном элементе объёма, носит название распределение Максвелла — Больцмана.
22.Статистика Ферми – Дірака
Статистика Фе́рми — Дира́ка в статистической физике— квантовая статистика, применяемая к системам тождественных фермионов (как правило, частиц с полуцелымспином, подчиняющихсяпринципу запрета Паули, то есть, одно и то жеквантовое состояниене может занимать более одной частицы); определяетраспределение вероятностейнахожденияфермионовна энергетических уровнях системы, находящейся в термодинамическом равновесии; предложена в1926 годуитальянским физикомЭнрико Фермии одновременно английским физикомПолем Дираком, который выяснил её квантово-механический смысл; позволяет найтивероятность, с которой фермион занимает данный энергетический уровень.
В статистике Ферми — Дирака среднее число частиц в состоянии с энергией εi есть
где
ni — среднее число частиц в состоянии i,
εi — энергия состояния i,
gi — кратность вырождениясостояния i(число состояний с энергией εi),
μ — химический потенциал(который равенэнергии ФермиEF при абсолютном нуле температуры),
k — постоянная Больцмана,
T — абсолютная температура.
В (идеальном) ферми-газе в пределе низких температур μ = EF. В этом случае (полагая уровни энергии невырожденными gi = 1), функция распределения частиц называется функцией Ферми:
