3.2.1. Інтегровані економічні рахунки та їх компоненти

Інтегровані економічні рахунки дають загальну картину еко­но­мі­ки країни. Схема 3.1 показує, що розміщені в колонках інтег­ро­ва­ні еко­номічні рахунки включають рахунки інституційних сек­торів (на обох сторонах виділяються, звичайно, колонка для кожного сектора, які не показані тут окремо). Ці рахунки роз­­биті на три підгрупи: 1) для поточних рахунків, 2) рахунків на­ко­­пичення і 3) балансів активів та пасивів. В поточних рахунках фіксується ви­роб­ниц­т­во, розподіл і перерозподіл доходу. Вони показують, як наявний капітал використовується для кінцевого спо­жи­ван­­ня. Закінчуються вони нагромадженням.

Схема 3.1

Інтегровані економічні рахунки

Това­ри та по­с­лу­­ги	Інші кра­ї­ни сві­­ту	Уся еко­но­­мі­ка	Інс­ти­­туці­й­ні сек­­­то­ри	Опе­ра­ції, балансуючи стат­ті, ак­ти­ви та пасиви		Інс­ти­ту­цій­ні сек­­то­ри	Уся еко­но­­мі­ка	Інші краї­ни сві­ту	То­ва­ри та пос­лу­ги
Рахунки поточних операцій
Використання							Ресурси
Рахунки накопичення
Зміни в активах							Зміни в пасивах і чистої вартості капіталу
Баланси ак­ти­вів та пасивів
Активи							Пасиви і чиста вартость капіталу

У рахунках нагромадження фіксуються всі зміни в активах і пасивах і, отже, всі зміни в різниці між активами пасивами — тобто, у власному капіталі, — що відбулись за да­­ний період. В балансах фіксуються запаси активів і пасивів і різниця між ними, які існують на початку і в кінці об­лікового періоду. Виділяється також колонка для інших кра­їн світу.

Центральна колонка включає операції, балансуючі статті, ак­тиви і пасиви, які розташовані в порядку, у від­по­від­нос­ті до структури рахунків, про яку говорилося вище. Існує єди­ний баланс для всіх опе­ра­цій з товарами та послугами, а не для кожної з них. Тому ра­хун­кам товарів та послуг від­по­ві­дає спе­ціальна колонка. В цій колонці ві­д­ображено кожну опе­ра­цію з товарами та пос­лу­га­ми (ви­роб­ницт­во, кінцеве ви­роб­ниц­тво і т. ін), що за­фік­со­ва­на в ра­хунках інституційних сек­торів.

Інтегровані економічні рахунки включають також колонку для суми інституційних секторів (резидентів), тобто для всієї еко­номіки в цілому. Таким чином, стають безпосередньо ви­ди­мі агреговані показники для всієї економіки.

Тепер ми переходимо до детального знайомлення з еле­мен­та­­ми, які показані разом в інтегрованих економічних ра­хун­ках. Оскільки це роз’яснення є досить непростим, корисно пог­лянути на схему 3.2, яка включає зведене уявлення ра­хун­­ків.

Схема 3.2

Зведене надання рахунків

Повна послідовність рахунків для інституційних секторів
Рахунки поточних операцій	І. Ра­ху­нок вироб­ни­цтва	І. Ра­ху­нок вироб­ни­цтва
	ІІ. Ра­ху­н­ки розпо­ді­лу та ви­корис­тан­ня доходу	ІІ.1. Рахунки пер­вин­но­го роз­поділу доходу	ІІ.1.1. Ра­ху­нок ут­во­рення до­хо­ду ІІ.1.2. Ра­ху­нок роз­по­ділу пер­вин­но­го до­ходу	ІІ.1.2.1. Ра­хунок під­при­єм­ниць­ких до­ходів ІІ.1.2.2. Ра­хунок роз­поділу ін­ших пер­винних до­ходів
		ІІ.2. Ра­ху­нок вто­рин­ного роз­поділу доходу
		ІІ.3. Ра­ху­нок пере­роз­поділу до­ходу в на­ту­раль­ній формі
		ІІ.4. Раху­нок вико­рис­тання доходу
		ІІ.4.1. Ра­ху­нок ви­ко­ристання на­явного доходу

Продовження схеми 3.2

		ІІ.4.2. Ра­ху­нок ви­ко­рис­тання скорегованого на­яв­но­го до­хо­ду
Рахунки нагромадження	ІІІ. Раху­н­ки нагромадження	ІІІ.1. Ра­ху­нок операцій з ка­пі­та­лом
		ІІІ.2. Фі­нан­совий ра­хунок
		ІІІ.3. Ра­ху­нок інших змін в ак­ти­вах	ІІІ.3.1. Ра­ху­нок ін­ших змін у об­сязі ак­тивів
			ІІІ.3.2. Ра­хун­ки пе­ре­оцін­ки	ІІІ.3.2.1. Нейтральний холдинговий прибуток (збиток) ІІІ.3.2.2. Реальний холдінговий прибуток (збиток)
Баланси активів та пасивів	IV. Балан­си активів та пасивів	IV.1. По­чат­ковий ба­ланс активів та пасивів
		IV.2. Змі­ни в ба­лан­сі активів та пасивів
		IV.3. Зак­лю­чний ба­ланс активів та пасивів
Рахунки операцій
0. Рахунок товарів та послуг	0. Рахунок товарів та послуг
Рахунок інших країн світу (рахунок зовнішніх операцій)
Рахунки поточних операцій	V. Рахунок інших країн світу	V.I. Ра­хунок зов­ніш­ніх операцій з то­ва­рами та пос­лугами

Продовження схеми 3.2

		V.II. Ра­хунок зов­ніш­ніх первинних до­хо­дів та по­точ­них тран­­сфер­тів
Рахунки накопичення		V.III. Ра­хун­ки на­ко­пи­чен­ня по зов­нішнім операціям	V.III.1. Ра­хунок операцій з ка­піталом
			V.III.2. Фі­нан­со­вий ра­ху­нок
			V.III.3. Ра­ху­нок ін­ших змін в ак­тивах	V.III.3.1. Ін­ші змі­ни в об­ся­зі ак­тивів V.III.3.2. Ра­хунки пе­рео­цін­ки
Баланси активів та пасивів		V.IV. Ра­ху­нок зов­ніш­ніх ак­тивів та пасивів	V.IV.1. По­чат­ко­вий ба­ланс активів та пасивів
			V.IV.2. Змі­­ни в ба­лансі активів та пасивів
			V.IV.3. За­клю­ч­ний ба­ланс активів та пасивів

Струк­ту­­ра обліку єдина в усій Системі. Вона використовується що­до всіх інституційних одиниць, підсекторів, секторів та еко­но­­мі­ки в цілому. Однак деякі рахунки можуть не підходити для дея­ких секторів. Так само як не всі операції підходять для кож­ного сектора, а якщо вони підходять для кожного сектора, во­ни можуть виступати у ролі ресурсів для деяких секторів і спо­собів використання для інших.

Для того, щоб зробити рахунки зрозумілими, не­об­хідно включити цілу низку операцій. Це робиться шляхом ви­користання фактичної класифікації операцій в Системі на рів­ні деталізації, достатньої для повного розуміння рахунків.

Балансуючі статті можуть бути да­ними у валовому або чистому вираженні, і різниця між ци­ми двома значеннями складає споживання капіталу. Кон­цеп­туально, чисті балансуючі статті є більш значними. Однак ши­роко використовуються валові поняття, говорячи кон­крет­но, валові агреговані показники, при цьому валові показники час­то оцінюються з більшою легкістю, точністю і швидкістю, ніж чисті показники. В рахунках припускається подвійне надання балансуючих статей.

Покажемо взаємозв язок між рахунками.

Поточні рахунки стосуються виробництва, розподу і ви­ко­ристання доходу. Рахунки накопичення охоплюють змі­ни в активах і пасивах та зміни у власному капіталі (для будь-якої інституційної одиниці або груп одиниць різ­ниця між її активами та зобов’язаннями). Баланси являють со­бою запаси активів і пасивів та власний капітал.

Рахунки накопичення показують всі зміни між двома ба­лан­сами. Навіть якщо баланси і не складаються, чітке ро­зу­мін­ня концептуального взаємозв’язку між рахунками на­ко­пи­чен­ня та балансами, необхідне для правильної розробки самих ра­хунків накопичення.

Залежність між поточними рахунками і рахунками накопичення є більш складною. Всі поточні операції призводять або до по­зи­тив­ного змінення власного капіталу (ресурси), або до не­га­тив­но­го (у вигляді його використання).

Фіксування операції як поточних ресурсів означає збіль­шення суми економічної вартості, яку має в наявності інс­ти­ту­ційна одиниця або сектор; і, навпаки, операція, що фік­сується як поточне використання, означає зменшення цієї су­ми економічної вартості.

Різниця між підсумковою сумою та загальною сумою по­точ­них ресурсів (накопичення) являє собою на даний період змі­ни у власному капіталі в результаті поточних операцій.

Розглянемо більш детально основні рахунки і покажемо їх взаємозв’язки через головні показники СНР.