118. Порядок подачі заявки на раціоналізаторську пропозицію. Посвідчення прав на раціоналізаторську пропозицію.

Заяву на раціоналізаторську пропозицію складає автор (співавтори) за спеціально встановленою формою. Заява складається окремо на кожну раціоналізаторську пропозицію. Заява на раціоналізаторську пропозицію подається тому підприємству, до діяльності якого відноситься пропозиція. Не має значення чи працює на цьому підприємстві автор пропозиції, чи ні.

Заява на раціоналізаторську пропозицію може бути подана до міністерства. У такому разі її направляють на розгляд того підприємства, до діяльності якого відноситься пропозиція, без її реєстрації в журналі, але з зазначенням дати її надходження. Заява на раціоналізаторську пропозицію передусім перевіряється на предмет її відповідності вимогам, що встановлені Методичними рекомендаціями. Правильно складена заява реєструється у журналі реєстрації заяв на раціоналізаторські пропозиції (далі — Журнал), який складений за формою, затвердженою Міністерством статистики України. Заява має бути зареєстрована у день її надходження. На заяві проставляється дата її надходження до підприємства, якому її подано, і номер, під яким вона зареєстрована. Зареєстрована заява на раціоналізаторську пропозицію піддається своєрідній експертизі по суті.

120. Зміст прав на раціоналізаторські пропозиції

Автор раціоналізаторської пропозиції, як і будь-який інший суб'єкт права інтелектуальної власності, відповідно до чинного законодавства має певні особисті немайнові і майнові права.

До особистих немайнових прав автора раціоналізаторської пропозиції належать право авторства, право на ім'я, право на назву раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет, до майнових прав — право на винагороду.

Раціоналізатор, подаючи заяву до підприємства про визнання поданої ним пропозиції раціоналізаторською, разом з тим передає підприємству, в разі визнання пропозиції раціоналізаторською, і право на використання за певну винагороду. Розмір винагороди визначається відповідно до Тимчасового положення.

121. Поняття і ознаки сорту рослин, породи тварин

сорт — це окрема група рослин, що незалежно від того, чи відповідає вона повністю умовам надання правової охорони, може: а) бути визначена за ступенем прояву ознак, що є результатом ді яльності певного генотипу або комбінації генотипів;

б) бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин за ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

в) розглядатися як одне ціле з погляду її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Породою тварин прийнято вважати створену внаслідок цілеспрямованої творчої діяль ності групу племінних тварин (породу, породний тин, лінію, сім'ю тощо), яка має нові ви сокі генетичні ознаки, що стійко передаються їхнім нащадкам.

До ознак охороноздатності сорту рослин, породи тварин відносяться вирішення завдання виведення нового сорту рос лин або породи тварин, новизна селекційного досягнення, його вирізняльність, однорід ність та стабільність. Сорт та породу вважають новими, якщо на дату подання заявки на видачу патенту на сіння або племінний матеріал селекційного досягнення не продавався і не передавався ін шим способом іншим особам самим селекціонером, його правонаступником, а також не використовувався за їхньою згодою. Відповідно до

Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявку вважа ють поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: на території Укра їни — за рік до цієї дати; на території іншої держави щодо деревних чи чагарникових куль тур і винограду — за 6 років, щодо рослин інших видів — за 4 роки до цієї дати.

122-123.Об*єкти правової охорони прав на сорт рослин. Суб*єкти прав на сорт рослин.

Об'єктом права на сорт є і селекційне досягнення у рослинництві, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є: новим (матеріал сорту не був відомий цивільному обороту на дату видачі патенту); вирізняльним (чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, який є загальновідомим); однорідним (результати розмноження сорту збігаються з його ознаками); стабільним (ознаки сорту залишаються незмінними після його розмноження).

Сортом рослин, як об’єктом права інтелектуальної власності, відповідно до Закону України „Про охорону прав на сорти рослин”, визнається окрема група рослин. в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умовам надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак, може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення у незмінному вигляді цілих рослин сорту. Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є: клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція

Сортові рослин присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.

Авторство на сорт рослин, тобто немайнові права автора (селекціонера), підтверджуються свідоцтвом, а майнові права особи, яка ними володіє, – патентом.