- •4.Поняття та зміст основних принципів мп. Співвідношення основних принципів мп.
- •6 Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •7. Субьекты мп. Понятие и виды. Понятие и содержание международной правосубьектности.
- •8. Государственный суверенитет и межд правосубьектность государств. Особенности правосубьектности унитарных и сложных государств.
- •9. Международные организации как субьекты мп.
- •10. Проблемы правосубьектности наций, борящихся за независимость.
- •11. Институт признания в мп. Теория признания. Виды и формы признания.
- •12. Институт правопреемства в мп. Правопреемство государств. Правопреемство Украиы,в связи с распадом ссср.
- •13. Правопреемство относительно международных договоров, госуд собственности, госуд обязанностей и госуд архивов.
- •14. Поняття та джерела права міжнародних договорів
- •15. Понятие и виды международных договоров. Наименование и структура международных договоров.
- •16. Стадии заключения международных договоров.
- •17. Действие международного договора в пространстве и во времени. Обратная сила.
- •18. Недействительность и прекращение межд договоров. Денонсация.
- •20. Поняття та джерела дипломатичного права
- •21.Дипломатическое представительство: понятие , функции, склад
- •22. Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24. Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •25. Консульські привілеї та імунітети.
- •26. Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві
- •27. Демілітаризовані та нейтралізовані території. Умовні території
- •28. Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території
- •29. 30 Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •32. Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини
- •33. Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль оон в їх формуванні
- •34. Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35. Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» та «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36. Міжнародні судові процедури. Міжнародний суд оон.
- •37. Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела
- •38. Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39. Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40. Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •42. Оон. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43. Рада Європи: історія створення, головні органи, основні напрями діяльності.
- •Глава I Устава Совета Европы посвящена целям, которые преследует Совет Европы, и состоит из одной единственной статьи 1. В ней, в частности, говорится следующее:
- •44. Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45. Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48. Поняття та види міжнародних злочинів
- •49. Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50. Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
32. Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини
Міжнародні механізми захисту прав людини - це міжнародно-правові акти з прав людини, а також спеціалізовані міжнародні інстру¬менти, організації, установи, які безпосередньо спрямовані на захист прав людини та виконання цих актів.
Залежно від рівня реалізації механізмів захисту прав людини роз-різняються:
- універсальні механізми, які діють на рівні всього світу (наприк¬лад, Рада з прав людини, Комітет з прав людини ООН, Верховний комісар ООН з прав людини, Верховний комісар ООН у справах біженців і т.д.);
- регіональні механізми, що діють в межах певного регіону (Орга¬нізація з безпеки та співробітництва у Європі, Європейський суд з прав людини, Американський комітет з прав людини тощо).
Залежно від підстав створення міжнародні органи та організації, діяльність яких спрямована на захист прав людини, поділяються на дна види:
- конвенційні органи, утворені на підставі міжнародних договорів. Це, зокрема, Комітет з прав людини ООН (діє на підставі Пакту про громадянські та політичні права 1966 р.), Європейський суд з прав лю¬дини (діє на підставі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.), Комітет з прав дитини (засновано відповідно до Конвенції про права дитини 1989 р.) та інші
- органи, утворені міжнародними організаціями. Специфікою діяльності цих органів є те, що їх рішення мають,як правило,рекомен¬даційний характер і забезпечуються лише авторитетом самих органі¬зацій. До таких органів відносяться Рада з прав людини ООН, Комісія з положення жінок (засновані Економічною та соціальною радою ООН), Верховний комісар ООН у справах біженців (посада заснована Генеральною Асамблеєю ООН), Міжнародне бюро праці (засноване Міжнародною організацією праці).
33. Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль оон в їх формуванні
Першочергове значення Міжнародного білля прав людини полягає в тому, що акти, які входять до нього, встановлюють загальнолюдські стандарти прав і свобод. Тобто права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрун¬тування в міжнародному праві як мінімальний правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих їя- прав кожна людина набуває певного правового статусу відповідно до міжнародного права.
Міжнародно-правові стандарти прав людини - це узгоджені державами загальнолюдські права і свободи, обов'язкові для держав за-ід. ходи із забезпечення прав і свобод та охорони їх від посягань, а також надання особі юридичної можливості реалізовувати і захищати визнані права і свободи.
Стандарти закріплюють нормативний мінімум, що визначає рівень державної регламентації з допустимими выступлениями у бік переви¬щення або конкретизації. Личные права Политические права Социально-экономические права:Культурные права
Можна позначити наступні функції стандартів:
1) визначення переліку прав і свобод, що відносяться до категорії основних і обов'язкових для всіх держав;
2) формулювання головних рис змісту кожного з цих прав (кожної з цих свобод), які повинні бути втілені у відповідних національних нормативних положеннях;
3) встановлення зобов'язань держав з визнання і забезпечення про- голошуваних прав і введення на міжнародному рівні найнеобхідніших гарантій, що обумовлюють їх реальність;
4) фіксація умов користування правами і свободами, пов'язаних із законними обмеженнями і навіть заборонами.
Співвідношення між міжнародно-правовими стандартами і нор¬мами національного законодавства виражається перш за все в необхід¬ності принципової узгодженості внутрішньодержавного переліку прав і свобод, їх змісту і засобів забезпечення і захисту з міжнародним.
Найважливіше значення в універсальному механізмі захисту прав людини має Організація Об'єднаних Націй. Всі її головні органи за¬ймаються питаннями, що стосуються прав людини. Особливу роль в цьому плані відіграє Рада Безпеки та Генеральна Асамблея ООН, що неодноразово давали відповідну оцінку масовим та грубим порушен¬ням основних прав і свобод людини, трактуючи їх як реальну загрозу міжнародному миру та безпеці.
Аналіз резолюцій Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї показує, що названі головні органи ООН обговорюють питання, що стосуються прав людини, у випадках, якщо:
- порушення прав людини загрожують міжнародному миру та безпеці;
- гуманітарна ситуація у відповідній країні вийшла з-під контролю й потребує міжнародного врегулювання;
- держава, яка не в змозі подолати внутрішні заворушення, що супроводжуються масовими порушеннями прав людини, звернулась з відповідним проханням;
- порушення прав людини є міжнародними злочинами;
- терористичні акти призводять до жертв серед цивільного на¬селення;
- в результаті внутрішніх конфліктів неміжнародного характеру відбуваються порушення прав цивільного населення.
Згідно зі Статутом ООН, окрім Генеральної Асамблеї, відпо¬відальність за виконання функцій Організації Об'єднаних Націй у сфері прав людини несе Економічна та соціальна рада.
Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН у складі представників 47 держав, що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу.
Посада Верховного комісара ООН із заохочення та захисту всіх прав людини була засіювана відповідно до резолюції 48-ї сесії Гене¬ральної Асамблеї ООН у 1993 р.