- •4.Поняття та зміст основних принципів мп. Співвідношення основних принципів мп.
- •6 Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •7. Субьекты мп. Понятие и виды. Понятие и содержание международной правосубьектности.
- •8. Государственный суверенитет и межд правосубьектность государств. Особенности правосубьектности унитарных и сложных государств.
- •9. Международные организации как субьекты мп.
- •10. Проблемы правосубьектности наций, борящихся за независимость.
- •11. Институт признания в мп. Теория признания. Виды и формы признания.
- •12. Институт правопреемства в мп. Правопреемство государств. Правопреемство Украиы,в связи с распадом ссср.
- •13. Правопреемство относительно международных договоров, госуд собственности, госуд обязанностей и госуд архивов.
- •14. Поняття та джерела права міжнародних договорів
- •15. Понятие и виды международных договоров. Наименование и структура международных договоров.
- •16. Стадии заключения международных договоров.
- •17. Действие международного договора в пространстве и во времени. Обратная сила.
- •18. Недействительность и прекращение межд договоров. Денонсация.
- •20. Поняття та джерела дипломатичного права
- •21.Дипломатическое представительство: понятие , функции, склад
- •22. Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24. Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •25. Консульські привілеї та імунітети.
- •26. Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві
- •27. Демілітаризовані та нейтралізовані території. Умовні території
- •28. Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території
- •29. 30 Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •32. Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини
- •33. Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль оон в їх формуванні
- •34. Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35. Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» та «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36. Міжнародні судові процедури. Міжнародний суд оон.
- •37. Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела
- •38. Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39. Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40. Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •42. Оон. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43. Рада Європи: історія створення, головні органи, основні напрями діяльності.
- •Глава I Устава Совета Европы посвящена целям, которые преследует Совет Европы, и состоит из одной единственной статьи 1. В ней, в частности, говорится следующее:
- •44. Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45. Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48. Поняття та види міжнародних злочинів
- •49. Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50. Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
39. Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
Інші міжнародні договори присвячені забороні або обмеженню застосування певного засобу або методу ведення війни. Серед них необ¬хідно відмітити наступні: Санкт-Петербурзька декларація про відміну застосування вибухових і запалювальних куль 1868 р.; Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газш та бактеріологічних засобів 1925 р.; Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р.; Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р.; Конвенція про заборону або обмеження застосування конкрет¬них видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що мають можливість наносити надмірні ушкодження чи мають невибіркову дію, 1981 р.і три Протоколи до неї (Протокол про осколки,які не піддаються виявленню; Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв; Протокол про заборону або обмеження застосування запалювальної зброї).
Засоби ведення військових дій - це зброя і інша військова техніка, що застосовується збройними силами воюючих для знищення живої сили і матеріальних засобів противника, придушення його сил і здат¬ності до опору. Методи ведення військових дій - це порядок, різні спо¬соби використання засобів ведення війни у вказаних цілях.
Згідно зі ст. 35 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р. право сторін, що знаходяться в конфлікті, обирати методи і за¬соби ведення війни не є необмеженим. Забороняється застосовувати зброю, снаряди, речовини і методи ведення військових дій, здатні за¬подіяти зайві пошкодження або зайві страждання або такі, що роблять смерть неминучою, а також що ведуть до масового руйнування і без¬глуздого знищення матеріальних цінностей.
Сучасне міжнародне право забороняє застосування в збройних конфліктах такі види зброї масового знищення, як хімічна і бактеріо¬логічна. Юридичною основою заборони вживання даного виду зброї масового знищення є Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення 1972 р. Ця Конвенція зобов'язує держави не тільки не розробляти, не проводити і не набувати будь-який вид бактеріо¬логічної зброї, але і знищити цю зброю. Конвенція про заборону роз¬робки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї і про її знищення прийнята у 1992 р., вступила в силу у 1997 р.
З приводу ядерної зброї існує декілька міжнародно-правових актів, метою яких є обмеження її кількості і подальшого якісного вдоскона¬лення, на звуження сфери її просторового розповсюдження, тоді як прямої заборони на використання ядерної зброї поки що немає.
Згідно з Додатковим протоколом І забороняється застосовувати зброю, снаряди, речовини і методи ведення військових дій, здатні заподіяти зайві пошкодження або страждання, а також обширну, дов¬готривалу і серйозну шкоду природному середовищу. Крім того, при вивченні, розробці, взятті на озброєння нових видів зброї» засобів або методів ведення війни учасник Додаткового протоколу І повинен визначити, чи підпадає їх застосування під заборону, що міститься в Протоколі або в інших нормах міжнародного права, що застосовуються до вказаного учасника (ст. 36).
Заборонені також наступні методи ведення військових дій: від-дання наказу не «залишати нікого в живих», незаконне використання емблем Червоного Хреста, ООН, а також прапорів, емблем, форменого одягу нейтральних держав або держав, що не беруть участь в конфлікті. Забороняється вбивати, заподіювати поранення або брати у полон про¬тивника, вдаючись до віроломства, під яким розуміються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист або зобов'язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного гуманітарного права.
З питань застосування нових засобів і методів ведення війни, які не заборонені міжнародними документами, міжнародне право вихо¬дить з Декларації Мартенса, сформульованої ним у 1899 р. на Гаазькій конференції: «В очікуванні того, щоб змогло бути обнародуване більш повне зведення законів війни, конференція вважає за необхідне конста¬тувати, що у випадках, не передбачених у цій угоді, населення і воюючі залишаються під охороною і дією міжнародного права, оскільки вони випливають із встановлених звичаїв між утвореними народами, із за¬конів людяності та вимог суспільної свідомості». Тобто в усіх випадках відсутності конкретних правових норм, присвячених встановленню заборон або обмежень або інших правил поведінки воюючих, у будь-якому разі до них застосовується міжнародне право.