36. Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами

Якісне розслідування злочинів можливе лише при комплексному викорис­танні сил і засобів, що є в наявності, при постійному вдосконаленні тактики і методів практичної діяльності, а також при творчому ставленні до справи співробітників усіх підрозділів. Значення даних завдань, що стоять перед пра­воохоронними органами, зводяться передусім до запобігання злочинів, що готуються, і своєчасному розкриттю та розслідуванню учинених злочинів, ви­криттю і притягненню до карної відповідальності осіб, що їх здійснили. Ці зав­дання вирішуються спільними зусиллями оперативних і слідчих підрозділів. Якщо перші вирішують їх шляхом проведення рперативно-розшукової роботи, то другі - шляхом виконання процесуальних дій.

Обидва види діяльності (оперативна і слідча) спрямовані на припинення злочинних дій осіб, що готуються здійснити якийсь злочин, або вже його здійс­нили. Фактично дані підрозділи вирішують одні і ті ж завдання по боротьбі зі злочинністю, тільки прийоми, способи і засоби розв'язання загальних завдань істотно відрізняються. Тому ці види діяльності зосереджені в різних підрозді­лах і службах органів МВС і СБУ, що зумовлює необхідність злагодженої спіль­ної роботи при вирішенні конкретних практичних завдань, здійснення тісної взаємодії для досягнення поставленої мети.

В результаті взаємодії слідчих і оперативних підрозділів досягається об'єднання сил і засобів сторін для розв'язання різних завдань, які стоять пе­ред правоохоронними органами України. Наприклад, зусиль одного слідчого часто буває не досить для забезпечення високої якості слідства, оскільки він не завжди спроможний отримати в найкоротший термін докази для розсліду­вання злочину або для швидкого розшуку злочинців, що зникли.

Взаємодія - це ділова співпраця. Тому необхідне подальше вдосконален­ня взаємодії всіх підрозділів згаданих органів з тим, щоб ефективніше і якіс­ніше використати всі можливості, що є в їхньому розпорядженні.

Під взаємодією оперативних і слідчих підрозділів слід розуміти узгоджену протягом певного часу, чітко скоординовану спільну їхню діяльність, засновану на законі і підзаконних актах і спрямовану на розв'язання завдань по забезпе­ченню належного правопорядку. У даному визначенні можна виділити два ос­новних елементи: по-перше, діяльність між підрозділами повинна бути узго­дженою. Слідчі й оперативні підрозділи, виконуючи кожний свої функції, на ос­нові виробленої узгодженості доповнюють діяльність один одного, створюють взаємні умови для розв'язання конкретних завдань. Це підвищує ефективність заходів, що проводяться, Кожна зі сторін повинна розуміти і усвідомлювати, що від її дій певною мірою залежать результати всієї роботи і це позначається на розв'язанні загального завдання - підвищення почуття відповідальності співробітників взаємодіючих підрозділів. По-друге, дії кожної зі сторін, спря­мовані на спільне розв'язання конкретних завдань, повинні базуватися на положеннях законів та інших підзаконних актів. Процесуальні дії здійснюються у суворій відповідності з положеннями процесуального закону, а оперативні заходи - на основі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р., що регулюють цю діяльність. У діях кожної зі сторін недо­пустимі шантаж, провокація й інші подібні прийоми відносно підслідних та ін­ших осіб, оскільки це може негативно вплинути на кінцевий результат спільної діяльності.

Взаємодія практично здійснюється через співробітників слідчих і опера­тивних підрозділів, тобто через слідчого й оперативного працівника.

Правильна організація взаємодії передбачає чітке розмежування функцій кожної зі сторін (слідчого й оперативного працівника). Загальні функції опера­тивних і слідчих підрозділів відомі і досить чітко розмежовані. Слідчії підрозді­ли виконують тільки процесуальні функції, оперативні ж - виконують функції оперативного характеру, а в окремих випадках також здійснюють і процесу­альні функції як органи дізнання. На основі цих функцій чітке розмежування компетенцій оперативного працівника і слідчого при конкретній нагоді взаємо­дії має важливе практичне значення, оскільки підвищує відповідальність, сприяє дотриманню законності, більш чіткої організації всієї оперативно-слідчої діяльності.

Взаємодії між слідчими й оперативними підрозділами повинні здійснюва­тися за такими принципами: при постійному тісному контакті й обміні необ­хідною інформацією; узгодженості та скоординованрсті дій сторін; при най­більш оптимальному поєднанні наявних сил і засобів, без непотрібного дуб­лювання і необгрунтованої підміни; хорошому знанні умов, прийомів, методів і засобів діяльності та можливостей сторін за рішенням конкретних завдань.

Взаємодія між слідчими й оперативними підрозділами здійснюється в різ­них організаційних формах. Основними з них є:

1. Обмін інформацією. Ця основна форма взаємодії, створює реальні осно­ви для розслідування злочинів. Своєчасне надходження інформації взаємо­діючим сторонам має вирішальне значення для успіху оперативних заходів, що проводяться, і слідчих дій. Інформація, яка передається, повинна бути об'єктивною. Якщо вона викликає сумнів, її слід перевіряти.

Обмін інформацією між підрозділами відбувається по-різному: залежно від змісту, можливості її використання в певний час. Вона може бути переда­на письмово, усно або безпосереднім ознайомленням з документами, що ці­кавлять, і предметами. Інформація може бути також передана в копії доку­мента, довідки, меморандуму та ін. З оперативними матеріалами слідчий знайомиться в обсязі, необхідному для повного здійснення намічених спіль­них заходів і розв'язання завдань взаємодії.

2. Спільне обговорення думок, пропозицій, висновків за матеріалами справи і з питань взаємодії. Для вироблення єдиної думки з того чи іншого питання слідчий і оперативний працівник, як правило, вдаються до спільного обговорення ситуації, що склалася у справі. При цьому добиваються взаємо­розуміння і узгодженості дій, уточнюють питання про межі використання опе­ративної інсрормації і можливої тактики зашифровування джерел її отриман­ня, уточнюють обов'язки кожного учасника слідчої дії або оперативного захо­ду. Таке спільне обговорення зацікавлених сторін може бути вироблене і на оперативних нарадах.

3. Спільне планування. Дана форма взаємодії заснована на повній поін­формованості один одного про матеріали, що є у своїх підрозділах. У процесі спільного планування кожна зі сторін знайомиться з інформацією і на цій ос­нові відпрацьовують план слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, ви­значають шляхи, засоби і способи їх реалізації, погоджують час і місце спіль­них дій тощо. Така форма взаємодії додає спільній діяльності цілеспрямова­ний і більш організований характер. Вона додає обов'язковість наміченим заходам, оскільки план затверджується керівництвом правоохоронного органу і безпосередньо контролюється керівниками підрозділів.

4. Спільна участь у проведенні окремих слідчих та розшукових дій. Така необхідність найчастіше виникає при проведенні огляду місця події, обшуку, виїмці, при відтворенні обстановки і обставин подій, при переслідуванні зло-чинця по «свіжих» слідах та ін. Це дає можливість більш кваліфіковано вико­нувати слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, своєчасно отримувати інфор­мацію, яка цікавить, про осіб, що здійснили злочин, і відповідним чином на неї реагувати, а також скорочувати терміни їх проведення.

У процесі взаємодії в рамках оперативно-слідчої групи загальне керівни­цтво здійснює керівник групи, а в окремих випадках - слідчий або старший оперативний працівник залежно від конкретних завдань, що вирішуються в ході даного заходу.

Практика показує, що у процесі своєї діяльності слідчі правоохоронних органів, як правило, взаємодіють з оперативними підрозділами в таких типо­вих випадках: при здійсненні профілактичних заходів; на стадії порушення карної справи; у процесі попереднього слідства; після закінчення попередньо­го слідства; при розслідуванні надзвичайних випадків.

Взаємодія при здійсненні профілактичних заходів

Органи МВС і СБУ значні зусилля спрямовують на боротьбу зі злочинніс­тю на своєчасне попередження різного роду злочинів. У зв'язку з цим приді­ляється більше уваги профілактичній роботі, яка посідає одне з домінуючих положень, по забезпеченню належного правопорядку в країні. У цілях більш кваліфікованого й ефективного її проведення профілактика здійснюється спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів. При цьому слідчому визначаються завдання щодо аналізу та юридичної оцінки матеріалів на осіб, що підлягають профілактиці, а також по участі в підготовці та проведенню самих профілактичних заходів. Як правило, питання про залучення слідчого до участі в профілактиці вирішується керівництвом органу МВС або СБУ.

Безпосередні функції'слідчого полягають у тому, щоб:

- глибоко проаналізувати з правової точки зору надані йому матеріали з метою профілактики правопорушення;

- дати юридичну оцінку дій правопорушника, визначити причину такої по­ведінки;

- висловити думку про форму профілактики (особиста бесіда, вплив че­рез близьких родичів або знайомих);

- висловити думку про способи отримання доказів, про недобрі вчинки, які здійснила особа (прийом документів, отримання довідок, пояснень, про способи легалізації оперативних даних);

- визначити свою роль у проведенні профілактики;

- висловити думку про доцільність публікації у пресі, передачі по радіо чи телебаченню;

- якщо в представлених матеріалах недостатньо даних для висновку про можливість профілактики, слідчий може висловити рекомендації про подаль­шу роботу з об'єктом. Оперативно-слідча практика правоохоронних органів підтверджує таку взаємодію. Вже стало правилом: всі оперативні матеріали профілактики заздалегідь вивчаються і оцінюються слідчими.

Взаємодія на стадії порушення карної справи На стадії порушення карної справи взаємодію слід розглядати в двох ва­ріантах: 1) коли після вивчення справ оперативного обліку слідчим прийняте рішення про порушення карної справи органом дізнання, слідчий може знову виступати в ролі консультанта, дає поради по складанню процесуальних до­кументів і надає іншу допомогу; 2) коли порушуються карні справи відносно особи, затриманої на місці злочину. Слідчий порушує кримінальну справу і приймає до провадження. На цьому етапі оперативні працівники надають все­бічну допомогу в доставлянні підозрюваного до органів МВС або СБУ, забез­печують слідчу базу тощо. Всі ці дії здійснюються на основі спільного плану.

Взаємодія в процесі попереднього слідства

У ході розслідування карних справ слідчим за активною допомогою опе­ративних працівників необхідно всебічно дослідити злочинну діяльність обви­нувачених, виявити спільників, мотиви і цілі здійснення злочинів. Тільки спіль­не об'єднання зусиль співробітників оперативних і слідчих підрозділів є тим підґрунтям, яке дозволить якісно і всебічно розслідувати карну справу. Взає­модія оперативних і слідчих підрозділів на цій стадії полягає: в необхідності застосування в процесі розслідування справи оперативних сил і засобів; у наданні оперативним підрозділам отриманої інформації, що має для них ве­лике значення; виконання оперативним підрозділом доручень і вказівок слід­чого; участь працівників у проведенні окремих слідчих дій.

Взаємодія під час затримання (арешті) підозрюваного

В міру складності тактика затримання підозрюваного може бути різною. Наприклад, затримання озброєного злочинця є, як правило, досить складною операцією. Звичайно таку операцію проводять спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів. Роль слідчого при цьому може бути двоякою.

По-перше, він може сам особисто брати участь в операції. При цьому вико­нує свої процесуальні функції, а оперативні працівники створюють умови, що забезпечують безпеку або конспіративність затримання.

По-друге, слідчий може дати окреме доручення оперативному підрозділу (як органу дізнання) провести затримання. Сам же виступає в ролі консульта­нта з правових питань, щоб не допустити порушень законності. У тих випад­ках, коли слідчий безпосередньо бере участь в операції по затриманню підо­зрюваного, то дії сторін повинні бути чітко узгоджені в деталях: де і коли про­вести затримання, які повинні бути дії учасників операції, як направлятися до місця затримання тощо. У тому випадку, коли до операції по затриманню пі­дозрюваного притягуються інші служби органів МВС або СБУ (наприклад, технічні підрозділи), то роботу з ними координує оперативний працівник.

Взаємодія під час обшуку

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів починається на етапі підгото­вки до обшуку. На основі вивчення наявних матеріалів слідчий спільно з опе­ративним працівником визначає конкретні завдання обшуку, час його прове­дення, тактичні прийоми шифрування оперативних джерел та ін. У разі необ­хідності слідчий може дати доручення оперативному підрозділу про збирання відомостей про об'єкт обшуку, підбиранні понятих, організації спхтереження за місцем проведення обшуку, про залучення співробітників інших служб пра­воохоронних органів до проведення обшуку, про використання інших джерел для перевірки результатів обшуку та ін.

У процесі підготовки до обшуку слідчий виносить постанову про його про­ведення і отримує на це санкцію прокурора.

Під час проведення обшуку, починаючи від моменту пред'явлення поста­нови на обшук і закінчуючи складанням протоколу обшуку, слідчий зберігає свою процесуальну самостійність, а всі інші учасники слідчої дії виконують його вказівки. Зокрема, оперативні працівники допомагають слідчому при об­стеженні приміщень і предметів домашнього побуту або за дорученням слід­чого проводять обшук дільниць місцевості, надвірних споруд та інших об'єктів. Виявивши предмети і документи, що можуть мати значення по справі, став­лять до відома слідчого,

Взаємодія під час допиту

У ході підготовки до допиту свідків, слідчий може доручити оперативному підрозділу зібрати характерні відомості на групу осіб, що підлягають допиту, а також про їхні взаємовідносини з обвинуваченим, про передбачувану поведін­ку на допиті тощо. Виходячи з отриманих даних, слідчий визначає черговість допиту свідків, тактику їхнього допиту, можливість використання оперативної інформації. Крім того, взаємодія слідчого з оперативним працівником виникає у разі необхідності перевірки через інші джерела правдивості отриманих свід­чень свідка, а також коли доцільно через ті самі джерела спонукати свідка до давання правдивих свідчень.

Під час допиту обвинуваченого або підозрюваного слідчий з'ясовує пи­тання, що стосуються не тільки довершеного злочину, а й питання розвіду­вального і контррозвідувального характеру. З'ясування таких питань може проводитись у присутності оперативного працівника або на прохання зацікав­леного оперативного підрозділу самим слідчим. Це прохання може бути офо­рмлене у вигляді переліку питань. Отримані дані можна використати при про­веденні таких заходів, як оперативна гра зі злочинною групою, впровадження своїх осіб у банду, розкладання даної організації та ін.

У взаємодію після закінчення попереднього слідства входить: організація і здійснення профілактичних заходів, що завершуються, допомо­га суду в підготовці й проведенні судового процесу. Якщо карна справа була припинена через недоцільність віддання обвинуваченого до суду (малої суспільної небезпеки, віку, стану здоров'я і т. д.), то взаємодія тут зводиться до проведення профілактичних заходів, застосування інших заходів впливу. Коли карна справа направляється в суд, своє зусилля слідчі й оперативні працівники зосереджують на наданні допомоги суду в організації і прове­денні судового процесу, в контролі за поведінкою обвинуваченого, в отри­манні даних про його позиції на суді, припинення можливих злочинних виявів з боку спільників, родичів або друзів у ході проведення судового процесу.

Взаємодія під час розслідування надзвичайних випадків

З метою забезпечення ефективності взаємодії слідчих і оперативних під­розділів для розслідування надзвичайних подій створюються оперативно слідчі групи, до складу яких включаються найдосвідченіші слідчі й оперативні працівники. Такі групи створюються при оперативних управліннях центрального апарату і обласних органах МВС і СБУ. Старшим оперативно-слідчої групи призначається один з керівників оперативного підрозділу, який і несе повну відповідальність за результати дій групи. Він також зобов'язаний турбу­ватися про постійну готовність групи, про її техніко-криміналістичну оснаще­ність, про забезпечення безпеки членів групи під час виїзду на місце події, у процесі огляду місця події, проведення інших слідчих дій і оперативно-розшу-кових заходів.

З надходженням повідомлення про надзвичайну подію керівник опера­тивно-слідчої групи вживає заходів до отримання як можна більш повної інформації про подію: що, де, коли сталося, які наслідки, чи є потерпілі, чи надана їм медична допомога, чи організована охорона місця події, чи є дані про злочинця, про очевидців та ін., після чого організує виїзд групи. У разі необхідності встановлює контакт з прокурором, територіальними органами МВС, СБУ, командуванням внутрішніх військ для проведення можливих спільних заходів.

Слідчий, що входить до складу оперативно-слідчої групи, організаційно підпорядковується керівнику групи. Однак, у ході проведення слідчих дій він повністю зберігає свою процесуальну самостійність і діє відповідно до вимоги процесуального закону. Керівник групи не має права давати вказівки слідчому з процесуальних питань. За погодженням з керівником групи слідчий може залучити до проведення невідкладних слідчих дій оперативних працівників. Таке\залучення може бути в формі надання допомоги слідчому або в формі самостійного проведення слідчих дій оперативним працівником за доручен­ням слідчого. Без доручення слідчого оперативні працівники не мають права проводити слідчі дії, крім випадків, що не терплять зволікання, коли вони ви­ступають у ролі органу дізнання. Через керівника групи слідчий може доруча­ти оперативним працівникам проведення оперативно-розшукових заходів. Крім того, слідчий, виходячи з характеру події, визначає, який фахівець потріб­ний для участі в огляді місця події, кого можна запросити в якості понятих, які техніко-криміналістичні засоби будуть потрібні.

Оперативні працівники, що входять до складу оперативно-слідчої групи, при виїзді на місце надзвичайної події за вказівкою керівника групи організу­ють оперативну роботу. Використовуючи оперативні можливості, вони вжива­ють заходів до з'ясування обставин події, виявленню осіб, причетних до зло­чину, до встановлення джерел доказів, до запобігання можливих шкідливих наслідків і негативних явищ.

Таким чином, кожний з учасників оперативно-слідчої групи, виконуючи свої функції, загалом створює умови для успішної її роботи. На місці надзви­чайної події вживаються заходи до надання допомоги потерпілим, до запобі­гання можливих шкідливих наслідків, організації охорони місця події, а також проводяться й інші невідкладні заходи, наприклад, переслідування злочинця «по свіжих слідах» та ін.

Керівник групи організує також своєчасний обмін інформацією між слід­чими й оперативними працівниками, внаслідок чого дані, отримані у ході огляду місця події, можуть вказати на новий напрям у діях оперативних працівників. І навпаки, відомості, отримані через оперативні джерела, можуть сприяти більш цілеспрямованій роботі слідчого під час огляду.

Порушуючи карну справу слідчий спільно з керівником групи і оператив­ними працівниками аналізує зібрані матеріали, висуває криміналістичні версії і складає план по розслідуванню злочину.

Слід підкреслити, що взаємодія слідчих і оперативних підрозділів є ефек­тивним методом вирішення завдань, що стоять перед правоохоронними органами під час розслідування злочинів. Комплексне використання опера­тивних і процесуальних засобів для вирішення конкретних завдань позитив­но впливає на якість, оперативність і результати заходів, що проводяться, сприяє більш об'єктивному і повному дослідженню обставин злочинного вчинку.