7. Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є воля та фізична недоторканість особи. Додатковим факультативним об’єктом злочину може бути життя та здоров’я особи.

Потерпілим від цього злочину є психічно здорова особа.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в поміщенні в психіатричний заклад психічно здорової особи. Поміщення в психіатричний заклад означає поміщення у відповідний стаціонар такого закладу для здійснення обстеження стану психічного здоров’я особи, діагностики, лікування і нагляду за нею. Способами вчинення можуть бути і насильство, погрози, обман, фальсифікація документів тощо.

Злочин слід вважати закінченим з моменту, коли психічно здорова особа поміщена в психіатричну лікарню.

Місцем цього злочину є психіатричний заклад – це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо будь-якої форми власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

З суб’єктивної сторони цей злочин здійснюється з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що поміщує в психіатричний заклад завідомо психічно здорову людину і бажає цього.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише лікар-психіатр, який відповідно до встановленого законодавством України порядку одноосібно чи у складі комісії приймає рішення про поміщення особи у психіатричний заклад. Якщо людина поміщується до психіатричного закладу без такого рішення приватною особою, вона несе відповідальність за відповідною частиною ст. 146 КК.

Тема 26. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи

Історія розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Загальна характеристика і система злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Визначення статевої свободи та статевої недоторканності особи. Значення наведених понять для кваліфікації злочинів.

Під час вичення історії розвитку кримінального законодавства щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи слід з’ясувати вплив уявлень суспільства щодо статевих відносин між чоловіком і жінко на систему вказаних злочинів.

Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи - передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що зазіхають на статеві відносини, властиві сформованому у суспільстві статевому укладу, які полягають в умисному вчиненні з метою задоволення статевої пристрасті сексуальних дій, які порушують статеві інтереси потерпілого чи нормальні для цього укладу статеві відносини між особами різної статі.

Видовим об'єктом цих злочинів є сукупність суспільних відносин, що забезпечують статеву недоторканність і статеву свободу особи. Додатковим об’єктом може бути здоров’є, свобода, честь та гідність особи, нормальний фізичний, психічний і моральний розвиток неповнолітніх, в тому числі малолітніх.

Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої (повнолітнього) особи самостійно обирати собі партнера для статевих відносин.

Статева недоторканність – це абсолютна заборона вступати в природні статеві зносини з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, в запереченні її волевиявлення.

Статевою свободою не володіють особи, які не досягли статевої зрілості – малолітні. До цієї категорії належать особи до 14-ти років. Будь-які дії сексуального характеру посягають на їх статеву недоторканність.

Об'єктивна сторона злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи виражається в активних діях, за допомогою яких заподіюється шкода чи створюється загроза її заподіяння статевим інтересам особистості. За законодавчою конструкцією статеві злочини мають фомальний характер, за виключенням кваліфікованого виду зґвалтування (ч. 4 ст. 152 КК) та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 3 ст. 153 КК).

Усі злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи вчинюються тільки з прямим умислом. Сексуальний мотив не є їх обов'язковою ознакою, тому що зґвалтування можливо, наприклад, з хуліганських спонукань, з помсти, з метою домогтися згоди потерпілої на вступ у шлюб, а при спонуканні особи до вчинення дії сексуального характеру з третьою особою можливі корисливі чи кар'єристські мотиви і цілі.

Суб’єктом вказаних злочинів є фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років, а за зґвалтування (ст. 152 КК) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК) – 14-ти років.

Більшість авторів класифікують статеві злочини, виходячи з безпосереднього об’єкту. Так А.В. Корнєєва поділяє статеві злочини на дві групи: 1) посягання на статеву свободу і статеву недоторканність особи: зґвалтування (ст. 152 КК), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК); 2) посягання на статеву свободу і статеву недоторканність, моральне і фізичне здоров’є неповнолітніх: статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК). Очевидно, неможна говорити про статеву свободу щодо неповнолітніх, а про статеву недоторканність – щодо дорослої людини.

Усі статеві злочини за безпосереднім об’єктом можна поділити на дві групи. Це злочини, безпосереднім об’єктом яких є:

1) статева свобода, здоров’є і честь дорослої людини: зґвалтування (ст. 152 КК), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК);

2) статева недоторканність і нормальний фізичний, розумовий і моральний розвиток неповнолітніх і малолітніх: кваліфікуючи види зґвалтування (ч.3, 4 ст. 152 КК), кваліфікуючи види насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2,3 ст. 153 КК), статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК), розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).