71. Українські вчені та їх діяльність в хх-ххі ст. (на вибір)

МИКОЛА АМОСОВ (1913-2002 рр.)

Народився він у с. Ольхово Вологодської губернії. Мати працювала акушеркою. Батько пішов на війну 1914 р., а коли повернувся, то незабаром залишив сім'ю. Жили дуже сутужно.

З 12 до 18 років хлопець навчався у школі, потім у Череповецькому механічному технікумі, який закінчив 1932 р. Восени 1932 року М.Амосов почав працювати в Архангельську начальником зміни робітників на електростанції при великому лісопильному заводі. 1934 р. вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту, якій закінчив із відзнакою в 1940 р., отримавши диплом інженера-теплотехніка. У 1935 р. вступив до Архангельського медичного інституту і також закінчив його з відзнакою за чотири роки - в 1939 р. Миколу Михайловича залишали в аспірантурі з хірургії, а він віддав перевагу практичній роботі ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні. За рік праці там навчився робити звичайні операції на органах черевної порожнини. Від перших і до останніх днів Великої Вітчизняної війни М.М.Амосов - провідний хірург Польового пересувного госпіталю - 2266 ("ППГ-2266 на кінній тязі"). На основі клінічних спостережень військового часу Амосов написав кандидатську дисертацію, присвячену первинній обробці поранення колінного суглоба, яку захистив в 1948 р. Після розформування ППГ-2266 Миколу Михайловича разом із дружиною Лідією, з якою одружився в роки війни, направили до іншого госпіталю. Вони потрапили до Маньчжурії - лікувати хворих на тиф у таборі військовополонених японців.

Після демобілізації з лав Радянської Армії Микола Михайлович деякий час працював у Москві завідувачем Головного операційного корпусу Інституту швидкої допомоги ім. Скліфосовського, а потім переїхав до Брянська, де з 1947 р. до 1952 р. був завідувачем хірургічного відділення обласної лікарні та головним хірургом обласного відділу охорони здоров'я. В цей час зробив багато нових складних операцій - на шлунку, на стравоході, на нирках, в усіх ділянках тіла. Проте найважливішими були резекції легенів при абсцесах, пухлинах і туберкульозі.

У Брянській лікарні М.М.Амосов проводив велику наукову роботу із загальної й торакальної хірургії, залучаючи до наукових досліджень великий колектив практичних лікарів, багато з яких у подальшому стали широковідомими спеціалістами. У листопаді 1952 року Микола Михайлович переїздить до Києва, де очолює спеціально створену в Київському інституті туберкульозу та грудної хірургії Клініку торакальної хірургії. Наступного - 1953 р. - він захистив докторську дисертацію, присвячену резекціям легенів при туберкульозі. У Києві повною мірою розкрився його різнобічний талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, набула особливої плідності наукова, організаторська, практична, педагогічна та громадська діяльність.

Микола Михайлович Амосов був ініціатором широкого впровадження в країні резекційної хірургії при захворюваннях легенів та зробив значний внесок щодо розвитку цієї проблеми. Ним розроблені та впроваджені в практику оригінальні методики часткового та повного удалення легені, декоризації легені, повторних резекцій, одночасних двосторонніх часткових резекцій легенів, резекцій у поєднанні з остеопластичною торапластикою, запропонована та впроваджена в практику методика часткових резекцій легені з механічним швом, яка отримала повне визнання. Все це сприяло значному зниженню захворюваності на туберкульоз та докорінному підвищенню ефективності лікування хвороб легенів в нашій країні. Праці М.М.Амосова в галузі легеневої хірургії мають величезне значення й відзначені Ленінською премією (1961).

Надалі основного напряму в роботі Миколи Михайловича набула хірургія серця. У 1955 р. він вперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, одним із перших в країні широко впровадив у практику метод штучного кровообігу. В 1963 р. першим у Радянському Союзі провів протезування міт-рального клапана. В 1965 р. створив та вперше в світі впровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М.М.Амосовим створено ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його праці з хірургічного лікування хвороб серця були відзначені Державною премією України (1998 р.), золотими медалями (1967, 1982 рр.) та срібною медаллю (1978 р.) ВДНГ СРСР.

Під керівництвом М.М.Амосова виконано близько 7 000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій з приводу захворювань серця, в тому числі понад 36 000 зі штучним кровообігом.

У 1955 р. М.М.Амосов створив та очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, пізніше з неї виділилась кафедра анестезіології. Ці кафедри підготували понад 700 фахівців для України та інших республік Радянського Союзу.

Велику увагу Микола Михайлович приділяв також сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. Впродовж 1959- 1990 років він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. Під його керівництвом проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця та розроблені питання машинної діагностики захворювань серця, здійснені розробка та побудова фізіологічної моделі "внутрішнього середовища організму" людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальність поглядів М.М.Амосова отримали широке визнання.

За дослідження в галузі біокібернетики в 1978 і 1997 рр. він нагороджений Державною премією України.

М.М.Амосов - автор понад 400 наукових робіт.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року за № 128 Інституту серцево-судинної хірургії АМН, яким упродовж багатьох років керував Микола Михайлович Амосов, присвоєно його ім'я.