Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами,—

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є здоров’я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.

Засобом вчинення злочину є одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами. Одурманюючі засоби — це сильнодіючі ліки, всілякі токсичні речовини промислового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть бути також і деякі прекурсори (про їх поняття див. коментар до ст. 305).

Вирішення питання про те, чи є засіб одурманюючим, потребує проведення відповідної експертизи.

Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогічними ознаками схиляння неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 2 ст. 315). Однак, поняття схиляння у ст. 324 характеризується більш широким змістом, ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за об’єктивною стороною не конкурує зі ст. 314 так, як це має місце зі ст. 315 у разі насильницького схиляння до вживання наркотиків. Отже, схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, — це будь-які умисні дії, спрямовані на збудження у неповнолітньої особи бажання вжити зазначені засоби чи добитися від неї згоди вжити їх хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконання, примушування, погрози, застосування насильства тощо).

Застосування до неповнолітнього насильства (зокрема заподіяння тілесних ушкоджень, катування) з метою примусити його вжити одурманюючі засоби утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 323 і ст. ст. 121, 122, 125, 127.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання прекурсорів як одурманюючих засобів, такі дії за наявності підстав утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 324 і 307, 309 або 311.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які утворюють схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючих засобів.

4. Суб”єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням (діями або бездіяльністю) — порушенням правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див. коментар до ст. 113.

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням Іборотьби з ними, може виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання

правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, Органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку У вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.

Закон України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 5 грудня 1996 р.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від24 лютого 1994р. (ст.ст. 1,9, 28-30). _п

Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 р.

Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульо”з від 5 липня 2001

Правила санітарної охорони території України. Затверджені постановою КМ №696 від 24 квітня 1999р.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних Інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб. Затверджений наказом МОЗ № 133 від 19 липня 1995р.

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого,—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок поводження з біологічними агентами і токсинами, який забезпечує здоров’я населення. Його додатковим обов’язковим об’єктом виступає здоров’я особи, а факультативним — життя особи або інші блага.

2. Загалом токсини — це будь-які речовини, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища І здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засоби поводження з ними.

Однак предметом даного злочину є мікробіологічні або інші біологічні агенти і токсини, визначені як такі законодавством. Це, зокрема: а) хімічні речовини першого класу небезпеки — ртуть металічна, свинець і його неорганічні сполуки, оксиди марганцю, нікель та його оксиди, сульфіди, гентаміцин, оксацилін, тестостерон, фосфор жовтий тощо; б) хімічні речовини гостроспрямованої дії — бром, озон, сірководень, фосген, фосфорит тощо; в) штами-проду-центи вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, білково-вітамінних концентратів, кормового білка, кормових дріжджів, вітамінів, біополімерів, харчових добавок; г) продукти (білково-вітамінні концентрати, кормові дріжджі, кормові білки, харчові білкові добавки), антибіотики медичного і немедичного призначення, мікробні пре г трати для захисту рослин.

Указані предмети є об’єктами дозвільної системи. Це, зокрема, означає, що їх зберігання, використання, перевезення та інші дії з ними можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом, який видається у порядку, визначеному МОЗ. Дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т.ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається МЕПР за погодженням з МОЗ, Держнаглядохоронпраці, МТ, МВС. При цьому видача дозволів на виробництво та використання пестицидів і агрохімікатів здійснюється в- установленому порядку після їх державної реєстрації в Укрдержхімкомісії.

3. З об’єктивної сторони злочин характеризується: 1) діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил: а) зберігання; б) використання; в) обліку; г) перевезення; д) інших правил поводження з біологічними агентами чи токсинами; 2) наслідками у вигляді: а) загрози загибелі людей; б) загрози настання інших тяжких наслідків; в) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 326); в) загибелі людей; г) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 326), а також 3) причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками.

Під зберіганням вказаних вище предметів розуміється знаходження їх безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпорядженні або під його контролем. Відповідно до законодавства біологічні агенти і токсини розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність. Такі приміщення повинні мати належну охорону і бути обладнаними сигналізацією, в них установлюється пропускний режим. Порушення цих вимог є порушенням правил зберігання цих предметів.

Використання біологічних агентів чи токсинів означає будь-яке користування їх корисними властивостями. Обліком є встановлення наявності і кількості певних предметів шляхом підрахунку. Перевезення — це переміщення цих предметів із використанням будь-яких транспортних засобів. До порушення інших правилповодження з предметами цього злочину можуть бути віднесені порушення правил їх виробництва (виготовлення), захоронення, знищення, утилізації.

Під шкодою здоров’ю потерпілого у ч. 1 ст. 326 розуміється заподіяння потерпілому легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень.Загибель людей означає смерть хоча& однієї

особи внаслідок радіоактивного опромінення. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені велика екологічна чи матеріальна шкода, виникнення масових заворушень в результаті масової радіофобії чи інших пов’язаних з незаконним збутом радіоактивне забрудненої продукції причин тощо.

Наслідки у вигляді загибелі людей -та інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види розглядуваного злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 326 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 326.

Порушення правил зберігання, використання, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших ‘правил поводження з ними, якщо воно спричинило забруднення або псування земель, забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, забруднення моря, кваліфікується за відповідною частиною ст. ст. 239, 241, 242, 243. У разі, якщо злочин, пов’язаний із забрудненням біологічними агентами чи токсинами вказаних екологічних об’єктів, є менш тяжким, ніж порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами, діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 326 і ст. ст. 239, 241, 242, 243.

4. Суб’єктом злочину є службові особи, громадяни-підприємці та інші особи, на яких покладено обов’язки по дотриманню відповідних правил.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю. Ставлення ж винного до порушення вказаних у ст. 326 правил може бути умисним або необережним.

Закон України “ Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996р. (ст. 2).

Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992 р. .

Порядок одержаная дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою КМ № 440 від 20 червня 1995р.

Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї. Затверджене постановою КМ № 384 від 22 квітня 1997р. (п. 2).

Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

1. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого,—

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я і безпечних умов життя населення порядок обігу радіоактивно забрудненої продукції, а також право людини, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Його додатковим обов’язковим об’єктом виступає здоров’я особи, а факультативним — життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є продукти харчування та інша продукція, забруднені понад рівні, що допускаються. Водночас не є його предметом радіоактивні лікарські засоби та інші подібні речі, радіоактивність яких є однією із їх споживчих властивостей.

Продукти харчування (харчові продукти) — це будь-які продукти, що в натуральному вигляді чи після відповідної обробки вживаються людиною у їжу або для пиття (хліб, крупи, борошно, цукор, м’ясо, молоко, яйця, риба тощо).

Під іншою продукцією тут слід розуміти корми для худоби та інших тварин, лісоматеріали, будівельні матеріали та вироби з них, швейні, трикотажні, хутряні, кожухові, текстильні товари, взуття, дитячі іграшки, автомобілі, меблі, тару, упаковку, супутні матеріали для продуктів харчування та інших товарів тощо.

Рівні радіоактивного забруднення продукції (вміст радіонуклідів), що допускаються, встановлені відповідними нормативними документами на конкретну продукцію.

3. З об’єктивної сторони злочин характеризується діями щодо продукції, радіоактивно забрудненої понад рівні, що допускаються, у таких формах: 1) заготівля; 2) перероблення; 3) збут.

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони цього злочину є наслідки у вигляді: 1) загрози загибелі людей; 2) загрози настання інших тяжких наслідків; 3) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 327); 4) загибелі людей; 5) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 327), а також причинний зв’язок між вказаними діями і наслідками.

Під заготівлею розуміються дії по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, добуванню живих ресурсів моря і наземних видів флори і фауни, вирощуванню продукції рослинного, тваринного, мінерального походження, що використовується для виробництва продуктів харчування та іншої продукції. Переробка — це вплив на продукцію, яка заготовлена, з метою її трансформації в інші види (переробка молока на молокопродукти, м’яса — на м’ясопродукти, шкір тварин — на одяг і взуття тощо).Збут — це відчуження вказаної продукції шляхом продажу, обміну, передачі в борг і в рахунок покриття боргу тощо.

Про поняття шкоди здоров’ю людей, загибелі людей, інших тяжких наслідків див. коментар до ст. 326.

Наслідки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види розглядуваного злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 327 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 327.

Якщо заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад рівні, що допускаються, не спричинили наслідків, передбачених ч. ч. З і 2 ст. 327, вчинене може бути розцінене як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 42^2 КАП, Умисне придбання і використання для виробничих потреб будівельних матеріалів, устаткування і транспортних засобів, які вивезено (винесено) з території, що зазнала радіоактивного забруднення, тягне адміністративну відповідальність за ч. З ст. 46-1 КАП.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом стосовно дій (при цьому заготівля і перероблення відповідної продукції можуть бути вчинені лише з прямим умислом) і умислом або необережністю стосовно наслідків. При цьому ставлення до наслідків у вигляді шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 327), загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 327) може бути тільки необережним, а до наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 327) характеризується тільки непрямим умислом або необережністю. Якщо особа умисно ставиться до завдання шкоди здоров’ю людей або збуває продукти харчування, радіоактивне забруднені понад рівні, що допускаються, з метою викликати таким чином смерть потерпілого чи певного кола осіб, її дії за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. ст. 115, 121, 122, 125 — залежно від конкретних наслідків або інших обставин справи, або за ст. 113 чи іншими статтями Особливої частини КК.

Крім того, заготівля і перероблення відповідної продукції вчинюється з метою її збуту (відповідно, злочин у цих формах може бути вчинений лише з прямим умислом).

Вивезення (винесення) із зони радіоактивного забруднення без. відповідного дозволу будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів, плодів, ягід, грибів, інших продуктів харчування, домашніх речей або інших предметів без мети їх збуту тягне відповідальність за ч. 1 ст. 46-1 КАП, а вивезення (винесення) з території, що зазнала радіоактивного забруднення, без радіометричного контролю і відповідного дозволу вказаних предметів, радіоактивне забруднених понад рівні, що допускаються, без мети їх збуту — за ч. 2ст. 46-1 КАП.

Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювані,” від 14 січня 1998р. (ст. 3).

Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про відповідальність за порушення вимог режиму радіоактивної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивна забруднених продуктів харчування” від 28 січня 1991 р.

Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Затверджений наказом Держстандарту України в редакції № 499 від 27 листопада 1996 р.