Administratvine_pravo

-правильне і своєчасне проведення утримань із заробітку порушника;

-трудове виховання порушника;

-інформування органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування покарання (ст.324 КУпАП).

При одержанні копії постанови адміністрація підприємства зобов'язана правильно та своєчасно відрахувати суму із заробітної плати порушника в прибуток держави і своєчасно перевести її на вказаний у постанові розрахунковий рахунок.

Адміністрація зобов' язана контролювати поведінку особи, яка відбуває виправні роботи; проведення з нею виховної роботи, контролювати дотримання виробничого режиму та дисципліни; інформувати інспекцію виправних робіт про кількість відпрацьованих порушником робочих днів та запроваджених утримань, про кількість днів, коли притягнутий до відповідальності не працював, та причин невиходу, про застосування до порушника заходів заохочення та стягнення, переведення на іншу роботу або звільнення з роботи за ініціативою адміністрації.

Норми ст.323 КУпАП закріплюють досить важливі для адміністративно-юрисдикційної діяльності правила обчислення строків відбування виправних робіт. Вони полягають в тому, що:

-Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку проводилось відрахування.

-Кількість днів, відпрацьованих порушником, повинна бути не менше кількості робочих днів, які приходяться на встановлений районним судом (суддею) календарний термін стягнення.

-Якщо порушник не відпрацював вказаної кількості робочих днів та відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником призначеної кількості робочих днів.

-В термін відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин та йому у відповідності із законом виплачувалась заробітна плата.

-В термін відбування стягнення зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим,

ічас проведений у відпустці по вагітності та пільгах.

-Час хвороби, викликаної сп'янінням або діями, пов'язаними із сп'янінням, в термін відбування виправних робіт не зараховується.

Головне правило при виконанні цього виду стягнення полягає в тому, що строк виправних робіт обчислюється місяцями або днями (ст.37 КУпАП), а їх відбування - часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку відбувалось відрахування.

Кількість днів, відпрацьованих порушником повинна бути не менше кількості робочих днів, що приходяться на встановлений судом (суддею) календарний термін стягнення.

Із змісту норми ст.325 КУпАП не ясно, що необхідно розуміти під ухиленням від відбування виправних робіт. В практичній діяльності органів внутрішніх справ прийнято вважати такими тривалі прогули без поважних причин, а також ухилення від працевлаштування. Норма визначає лише ухилення від відбування виправних робіт осіб, які вчинили дрібне хуліганство. В цьому випадку постановою судді не відбутий строк виправних робіт може бути замінений штрафом в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт.

Законодавство про виконання постанов про застосування адміністративного арешту відносить до компетенції органів внутрішніх справ (ст.327 КУпАП). Постанова районного (міського) суду (судді) про застосування адміністративного арешту береться до виконання терміново після її винесення (ст.326 КУпАП). Сутність виконання даного стягнення полягає в примусовому супроводженні особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до спеціально призначеної для цієї мети установи органів внутрішніх справ. Постанова районного (міського) суду (судді) є остаточною і оскарженню в порядку провадження по справах про адміністративні правопорушення не підлягає (ст.287 КУпАП). Подання скарги, протесту у відповідності з ч.1 ст.291 КУпАП не призупиняє виконання постанови, і це є винятковим правилом. Це виключення належить як до адміністративного арешту так і до попередження як заходу адміністративного стягнення, який виноситься у письмовій формі.

Порядок відбування адміністративного арешту складається з особливостей дотримання режиму покарання, зокрема:

-особи, піддані адміністративному арешту, утримуються під вартою в місцях, що визначені органами внутрішніх справ;

111

-при виконанні постанови про застосування адміністративного арешту особи піддаються особистому огляду;

-строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту;

-відбування адміністративного арешту здійснюється згідно правил встановлених законодавством України.

Стаття 328 КУпАП встановлює порядок трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, а саме:

-особи, піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені ч.1 ст.44; ст.173; 173-2; ч.3 ст.178; ст.185; ч.2 1851; і ч.1 ст.1853; КУпАП повинні використовуватись на фізичних роботах;

-організація трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, покладається на виконавчі комітети місцевих Рад;

-особам, підданим адміністративному арешту, за час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не виплачується.

Організація залучення адмінарештованих до праці покладена на місцеві органи влади, які визначають перелік підприємств, організацій, де вони мають працювати. Кошти, що надходять від підприємств і організацій за роботи, виконані адмінарештованими, зараховуються в бюджет відповідних місцевих рад.

39.Огляд речей

Огляд речей - візуальне обстеження матеріальних об'єктів, які мають відношення до правопорушення. У ході огляду виявляються, безпосередньо сприймаються, а також оцінюються та фіксуються стан і властивості таких об'єктів1.

Особистий огляд, огляд речей і товарів здійснюється з метою виявлення і припинення адміністративних порушень, коли вичерпані інші заходи впливу, а також для складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду адміністративних справ.

Огляд проводиться у випадках:

-коли особа затримана в момент вчинення адміністративного правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

-наявності ознак правопорушення у вигляді слідів на одязі громадянина чи на його речах;

-коли очевидці прямо вкажуть на конкретну особу, як на правопорушника;

-коли існують відповідні показання технічних засобів контролю;

-коли огляд прямо передбачений законодавством Украйни.

Наприклад, ч. 1 п.п. 2 ст. 18 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану» передбачає проведення перевірки документів у громадян, а в необхідних випадках — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян.

Сутність адміністративного огляду полягає в примусовому обстеженні громадянина або його майна з метою виявлення і вилучення документів, речей та інших предметів, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, встановлення особи затриманого тощо.

Зміст особистого огляду складають дії за зовнішнім оглядом осіб, а також їхніх речей працівники, що здійснюють пропускний режим за допомогою стаціонарних контрольних установок.

Огляду має передувати пропозиція уповноважених працівників пред’явити документи, що підтверджують особу затриманого, речі, інші предмети, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення. Уповноважені органи мають право вимагати вчинення таких дій лише по відношенню тих осіб, щодо яких є дані про вчинення правопорушення, чи в інших, передбачених законом випадках. Особистий огляд громадянина здійснюється особою однієї статі з ним у присутності двох понятих тієї ж статі в приміщенні чи інших місцях, що виключають доступ сторонніх громадян і відповідають правилам санітарії і гігієни. При здійсненні особистого огляду мають бути забезпечені безпека здоров’я особи, яку оглядають, його особиста гідність, охорона конфіденційних даних, отриманих при здійсненні огляду.

Огляд речей, товарів та інших предметів проводиться уповноваженою особою в присутності двох понятих і, як правило, власника даних речей і предметів. При цьому повинна бути забезпечена схоронність речей, що оглядаються, і предметів, їхнього товарного зовнішнього вигляду.

112

Ч. 1 ст. 264 КпАП України не встановлює вичерпний перелік органів, що мають право здійснювати особистий огляд. Широкими повноваженнями із здійснення особистого огляду, огляду речей і товарів наділені співробітники міліції. Так, співробітники Державної інспекції безпеки дорожнього руху мають право проводити особистий огляд громадян, що вчинили адміністративне правопорушення, огляд транспортних засобів при підозрі, що водій використовує його в протиправних цілях, а також огляд вантажу за наявності підстав вважати, що вантаж перевозиться незаконно. Співробітники транспортної міліції здійснюють огляд ручної поклажі і багажу пасажирів цивільних повітряних судів, а при необхідності й особистий огляд пасажирів; співробітники міліції позавідомчої охорони можуть робити особистий огляд, огляд речей, товарів, транспортних засобів на охоронюваних ними підприємствах, в установах і організаціях.

Після здійснення особистого огляду чи огляду речей, товарів, транспортних засобів уповноваженою особою складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання. Цей документ чи запис підписуються уповноваженою особою, двома понятими і особою, яку оглядають. Предмети, виявлені в особи, яку оглядають, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, вилучаються посадовими особами органів, що передбачено ст.ст. 241 і 243 КпАП. Про це вилучення складається протокол або робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне правопорушення, про огляд речей чи про адміністративне затримання.

В окремих випадках огляд речей, ручної поклажі, багажу й інших предметів може бути здійснений за час відсутності власника. Уповноважена особа в присутності двох понятих може піддати огляду речі й інші предмети у випадках, коли:

-минув термін їхнього збереження в автоматичних камерах схову;

-установити власника даних речей чи предметів не вдалося;

-є відомості про наявність у них вибухових пристроїв;

-це прямо передбачено законодавством України.

За відсутності власника речей складається спеціальний протокол, підписаний уповноваженою особою і двома понятими.

З огляду на специфіку адміністративних проваджень по окремих категоріях справ встановлюється і особливий порядок огляду, зокрема, це стосується відповідних підприємств, що входять до переліку, затвердженого відповідним міністерством за погодженням з МВС України з метою запобігання розкрадання. Особливий порядок огляду може встановлюватися в окремих місцевостях для контролю за перевезенням наркотичних речовин. Особливий порядок огляду встановлюється Митним кодексом України.

40.Поняття форми державного управління і їх класифікація

Державне управління є однією з важливих складових предмета адміністративного права, про що йшлося у відповідній частині підручника Слід зазначити, що влада (державне управління) не реалізується сама по собі, це досягається за рахунок практичного втілення у життя певних функцій держави Загалом функції держави реалізуються через безпосередню діяльність органів державного управління Проте якщо поняття «функції» характеризує основні напрями управлінської діяльності, то термін «форми» вказує на зовнішню сторону якихось дій з боку органів державного управління

Форми державного управління - це зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, в яких реалізується компетенція цих органів (осіб).

Слід зазначити, що сучасна адміністративно-правова література поряд із терміном «форми державного управління» містить такі поняття, як «форми реалізації виконавчої влади», «адміністратив- но-правові форми» тощо, їх доцільно сприймати як схожі за сенсом і проявами На сьогоднішній день у науці адміністративного права існують різні підходи щодо класифікації форм державного управління Водночас значною мірою відповідає вимогам навчального процесу класифікація, побудована на основі настання тих чи інших наслідків, згідно з якою вирізняють такі форми державного управління: правові та неправові.

Правові форми державного управління - зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які спричиняють юридичні наслідки. Коли мова йде про юридичні наслідки, то слід розуміти, що це, насамперед, виникнення, зміна або припинення правовідносин між суб'єктом та об'єктом управління Приклади правових форм державного управління доцільніше навести

113

вхарактеристиці окремих правових форм державного управління. їх чотири:

-видання нормативних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами нормативних актів, спрямованих на конкретизацію норм законів, які регулюють ті чи інші питання управління. По суті, нормативні акти державного управління характеризують таке явище, як адміністративну нормотворчість;

-видання індивідуальних актів управління (видання органами виконавчої влади чи їхніми посадовими особами актів, що стосуються конкретно визначених осіб, їхніх прав та обов'язків. Прикладами можуть слугувати накази керівників центральних органів виконавчої влади про призначення на посаду того чи іншого державного службовця. Іншими словами, індивідуальні акти управління відіграють роль юридичних фактів, які, як відомо, ініціюють виникнення, зміну та припинення конкретних адміністративно-правових відносин. Слід зазначити, що вказаний варіант правової форми державного управління є найбільш уживаною частиною управлінської діяльності органів виконавчої влади, оскільки кількість указаних актів управління є досить значною;

-укладення адміністративних договорів (укладення між двома чи більше суб'єктами адміністративного права угод, які базуються на основі норм адміністративного права). Як приклад можна навести адміністративні договори, що укладаються між обласними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з приводу делегування тих чи інших повноважень. Ключовий фактор, на якого слід звернути увагу,- адміністративний договір завжди має на меті лише реалізацію державних управлінських функцій;

-здійснення юридично значущих дій (підзаконні дії органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, що приводять до певних юридичних наслідків). Серед юридично значущих дій можна різнити: реєстрацію (винаходів і відкриттів, транспортних засобів, нормативних актів), ліцензування, атестацію, акредитацію тощо.

Крім розподілу на зазначені чотири групи, слід відзначити, що як критерії класифікації правових форм державного управління мають місце:

а) очікувані результати - за цим критерієм розрізняють позитив не регулювання (регулювання суспільних відносин з метою їх упорядкування) та реакцію на негативні явища у сфері державного управління (притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності);

б) юридичний зміст - доцільно розрізняти уповноважуючі, зобов'язуючі та забороняючі правові форми державного управління.

Неправові форми державного управління - це зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які не спричиняють настання юридичних наслідків. Хоча неправові форми державного управління і не пов'язані з виданням нормативних чи індивідуальних актів, але вони відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні повсякденної діяльності органів державного управління. Йдеться про те, що саме неправові (їх іще називають організаційними) форми забезпечують чіткість і злагодженість роботи внутрішньоуправлінських структур, які, своєю чергою, або відіграють допоміжну роль стосовно до правових форм державного управління, або мають самостійне значення. З- поміж неправових форм державного управління вирізняють:

-проведення організаційних заходів (підготовка та проведення нарад, зборів, конференцій, інспектування та контроль виконання робіт, надання практичної допомоги у виконанні тих чи інших завдань і т. ін.). Характерно, що організаційні заходи або передують, або є наслідками правових форм державного управління, що свідчить про тісний зв'язок різних видів форм державного управління;

-здійснення матеріально-технічних операцій (допоміжні дії, спрямовані на створення умов для функціонування органів державного управління та посадових осіб). Це - діловодство, підготовка аналітичних і статистичних даних, складання звітів, довідок, оформлення документів тощо. Слід зазначити, що без певних правових форм державного управління звіти, довідки та інші результати здійснення матеріально-технічних операцій юридичної сили не мають.

41.Адміністративне затримання. Огляд речей, вилучення речей і документів

42.Адміністративне затримання

Під поняттям «адміністративне затримання» слід розуміти примусове, короткострокове обмеження свободи дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративне затримання застосовується з метою припинення, запобігання адміністративному правопорушенню, тобто тоді коли вичерпані всі інші заходи впливу на порушника.

114

Також адміністративне затримання застосовується як процесуальний засіб забезпечення провадження по справах про адміністративні правопорушення, з метою встановлення особи порушника, складання протоколу за умови неможливості його складання на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ і виконання постанов по цих справах. (ст. ст. 161-163, 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 11 Закону України «Про міліцію», Митний кодекс України тощо).Зверніть увагу, що адміністративне затримання може застосовуватися тільки за наявності правопорушення і його застосування уповноваженими на те органами є неприпустимим, якщо правопорушення відсутнє. Але існують винятки, наприклад при адміністративному затриманні психічно хворих і малолітніх осіб, перебування яких у громадських місцях є небезпечним як для них самих, так і для інших.

Адміністративне затримання не допускається:

а) за малозначущості адміністративного правопорушення і можливості його припинення іншими способами (виконання порушником вимоги про припинення правопорушення, усне зауваження, роз’яснення протиправності і неприпустимості дії або бездіяльності;

б) за наявності можливості на місці вчинення правопорушення встановити особу порушника й обставини події, скласти протокол про адміністративне правопорушення;

в) за наявності підстав для накладення стягнення у вигляді попередження чи штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Що стосується органів (посадових осіб), які уповноважені здійснювати адміністративне затримання, то їх перелік визначений ст. 262 КУпАП. Це, зокрема, органи внутрішніх справ, органи прикордонної служби, старша у місці розташування охоронюваного об’єкта посадова особа воєнізованої охорони, посадові особи військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи Служби безпеки України. Інші закони України надають право адміністративного затримання також митним органам та органам податкової міліції.

КОМЕНТАР: Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей

Особистий огляд може провалитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей може провалитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Особистий огляд, огляд речей у митних установах провадиться в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Стаття 264 цього Кодексу встановлює вимоги щодо проведення особистого огляду та огляду речей особи в якості заходів забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, згідно частини 1 коментованої статті, особистий огляд може провалитись уповноваженими на те

115

посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей може провалитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запне у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Детальніше про це див. коментар до статті 262 цього Кодексу.

Особистий огляд, огляд речей у митних установах провалиться в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Стаття 265. Вилучення речей і документів Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час

затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234 , 234 , 244 , 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повергають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української PCP, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української PCP, почесного звання України, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 1901954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених статтями 191,195 цього Кодексу,- також посадова особа прикордонної служби мас право вилучити вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої і спеціальні засоби. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби мас право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу.

До особи, яка вчинила правопорушення піл час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках.

В якості заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення застосовується вилучення речей і документів. Згідно частини 1 цієї статті, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого

116

огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234і, 2342,2444,262 і 264 цього Кодексу.

Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української PCP, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української PCP, почесного звання України, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 190 - 1954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених статтями 191,195 цього Кодексу,- також посадова особа прикордонної служби має право вилучити вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої і спеціальні засоби. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках.

Речі і документи, вилучені відповідно до статті 265 цього Кодексу, зберігаються в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 року № 17 "Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів".

Цей Порядок визначає загальні правила зберігання, у тому числі обліку речей і документів, вилучених посадовими особами органів, визначених у статтях 234і, 2342, 2444,262 і 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - уповноважені органи), під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Дія цього Порядку не поширюється на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу

Порядок зберігання та обліку речей і документів, що визнані доказами у справах про адміністративні правопорушення, які надійшли до суду, визначається інструкціями з діловодства в місцевому загальному суді, а також в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженими ДСА.

Речі і документи приєднуються до справи, крім тих, що за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть бути приєднані до справи.

Речі і документи, приєднані до справи, зберігаються в індивідуальному сейфі (металевій шафі) посадової особи, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Речі і документи, що не можуть бути приєднані до справи, зберігаються в приміщеннях уповноваженого органу або його підрозділу, обладнаних сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення). За відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру.

Відповідальною за зберігання речей і документів, приєднаних до справи, є посадова особа, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Відповідальною за зберігання речей і документів в обладнаному приміщенні є посадова особа уповноваженого органу або його підрозділу, яка призначається наказом керівника цього органу або його підрозділу.

Для обліку речей і документів у кожному уповноваженому органі або його підрозділі ведеться книга обліку речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення (далі - книга обліку) за формою згідно з додатком 1, яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника відповідного уповноваженого органу або його підрозділу і скріплюється печаткою.

117

Облік речей і документів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речей і документів у книзі обліку не може бути проведений з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення речей від місцезнаходження уповноваженого органу або його підрозділу тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речей і документів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться в перший робочий день.

Запис про вилучені речі і документи робиться у книзі обліку на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення, посадовою особою, яка є відповідальною за їх зберігання.

Записи робляться у книзі обліку в хронологічному порядку, інформація про кожну річ і документ зазначається окремо. У разі коли робляться записи про кілька однорідних предметів, зазначаються їх найменування, кількість, вага, об'єм (залежно від виду вилучених речей чи документів).

Якщо речі і документи залишаються в матеріалах справи про адміністративні правопорушення і не здаються на зберігання до обладнаного приміщення, в книзі обліку робиться відмітка про це із зазначенням прізвища відповідальної посадової особи, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Передача речей і документів, які за своїми властивостями повинні зберігатися в обладнаному приміщенні, здійснюється відразу після їх обліку у книзі обліку.

Речі і документи, які передаються на зберігання, повинні бути належним чином упаковані та опечатані.

Відповідальна особа під час прийняття для зберігання речей і документів перевіряє відповідність даних, зазначених у протоколі про вилучення речей і документів чи відповідних записах у протоколі про адміністративне правопорушення, огляд речей або про адміністративне затримання, їх фактичному стану.

На кожну окремо упаковану річ і на кожен документ прикріплюється бирка, на якій зазначаються номер книги обліку і порядковий номер запису.

Про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, для зберігання в обладнаному приміщенні відповідальна особа заповнює квитанцію за формою згідно з додатком 2, яка долучається до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Умовою зберігання речей і документів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.

Забороняється зберігання речей і документів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

У разі потреби повинні бути вжиті невідкладні заходи з приведення таких речей і документів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Речі і документи, які за обсягом чи габаритами не можуть бути розміщені для зберігання в обладнаному приміщенні, можуть передаватися для зберігання на підставі відповідної угоди торговельному підприємству, включеному до єдиного реєстру торговельних підприємств, яке має у володінні чи користуванні відповідні приміщення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату - реалізуються.

43.Поняття і сутність державного управління

Будь-яка система існує не хаотично, не спонтанно, а впорядковано, а звідси - довгостроково, переважно за рахунок такого явища як управління. Воно є необхідною функцією суспільного життя. Орієнтуючись на сьогоднішній стан розвитку науки про управління, доцільно дати таке визначення. Управління - це цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління з метою створення ефективно функціонуючої системи та досягнення необхідних результатів. У такому явищі, як управління, завжди є присутніми людина, її інтереси, мета, завдання. Обов'язковість її присутності пояснюється тим, що управління становить собою свідому діяльність, а це, як відомо, властиве лише людині.

Державне управління є одним із ключових складових предмета адміністративного права.

основними функціями державного управління є:

118

-сприяння забезпеченню прав, свобод і законних інтересів громадян;

-забезпечення стабільності всередині країни та побудова позитивного іміджу держави за

кордоном;

-стратегічне планування розвитку галузей суспільного життя та країни в цілому;

-регулювання за допомоги нормативно-правових актів та інших чинників суспільних

відносин;

-координація діяльності різних державних органів та організацій з метою досягнення найбільш ефективної діяльності та досягнення позитивних загальнодержавних результатів;

-здійснення контролю та нагляду за станом справ у різних сферах суспільного життя через установлення відповідності визначеним у державі стандартам, правилам, регламентам.

Говорячи про такий різновид соціального управління як державне управління, відразу необхідно вказати, що в ньому реалізується потужний вплив держави (перш за все владний вплив). Основна характеристика державного управління полягає в тому, що управлінські дії держави легітимні, а невиконання тих чи інших завдань, що лежать в основі управлінського впливу, приводить до можливості застосування примусу (знову ж таки на легітимній основі).

Усьогоднішній науці адміністративного права продовжують існувати два підходи щодо тлумачення феномена державного управління. Мова йде про широке та вузьке розуміння державного управління. Задля об'єктивності представимо обидва.

Державне управління в широкому розумінні - це сукупність усіх видів діяльності держави, що реалізується у функціонуванні органів усіх гілок влади і спрямована на регулювання суспільних відносин. Говорячи про широке розуміння державного управління, ми повинні казати, що воно охоплює діяльність:

а)	органів виконавчої влади - за рахунок здійснення виконавчорозпорядчої діяльності,
спрямованої на втілення в життя приписів норм законів;
б)	органів законодавчої та судової влади - за рахунок законотворчої діяльності та
здійснення правосуддя;
в)	інших державних органів, які не належать до певних гілок влади - прокуратури,
Центральної виборчої комісії, Національного банку тощо;
г)	недержавних органів (органів місцевого самоврядування, громадських організацій) в ході

реалізації ними делегованих державою повноважень.

Державне управління у вузькому розумінні - це виконавчо-розпорядча діяльність органів виконавчої влади а також інших органів, у частині реалізації ними виконавчо-розпорядчих функцій. Слід зазначили, що поряд із органами виконавчої влади, для яких виконавчо-розпорядча діяльність є основною (саме тому вказані органи і є «серцевиною» державного управління у вузькому розумінні), державне управління у своїй частині реалізують також інші органи та посадові особи (Президент України, прокуратура, недержавні органи під час виконання делегованих повноважень тощо). Особливість щодо вказаної діяльності інших (не виконавчих) органів, яка дозволяє чітко відмежувати широке і вузьке розуміння державного права, полягає у наступному. Лише та частина з усієї сукупності видів діяльності державних органів, що має виконавчо-розпорядчий характер, входить складовою у державне управління (в його вузькому розумінні). Причому така діяльність не є провідною для вказаних органів, вона має другорядний, допоміжний, внутрішньооргані-заційний характер. Слід зазначити, що в адміністративному праві саме вузьке розуміння державного управління є основним, тому що такий підхід дозволяє якісно аналізувати виконавчо-розпорядчу діяльність органів виконавчої влади (для яких державне управління є основним напрямом діяльності), а також внутріш-ньоорганізаційну діяльність у рамках функціонування інших державних органів.

Якісне розуміння сутності державного управління можливе через аналіз основних його рис. Вони являють собою ключові характеристики, знання яких дозволяє чітко розуміти, що та чи інша діяльність насправді є (чи не є) державним управлінням.

Основні риси державного управління:

1. Владний характер, який характеризується наявністю у суб'єкта управління певних повноважень, делегованих державою. Йдеться про те, що завдяки внесенню до положення нормативноправових актів приписів про ті чи інші повноваження певних державних органів у державі забезпечується легальний владний характер діяльності вказаних органів. Тобто, вони виступають від імені держави.

119

2.Підзаконний характер, тобто діяльність у галузі державного управління спрямовано на виконання вимог законів. У продовження першої риси державного управління важливо наголосити, що владний характер діяльності державних органів обмежений підза-конним характером указаної діяльності. Тобто, органи чи посадові особи, реалізуючи на практиці державне управління, повинні і мають право діяти лише в межах положень законів. Тут доцільно звернути увагу на обставину, про яку вже йшла мова у рамках висвітлення способів правового регулювання, що використовуються в адміністративному праві: в адміністративно-правовому регулюванні компетенції органів виконавчої влади та посадових осіб повинен діяти принцип загальних заборон «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

3.Масштабність, яка проявляється в управлінському впливі на економіку, соціально-культурну та адміністративно-політичну сфери. Напрями діяльності держави з реалізації державної політики є дуже численними, тому що суспільне життя характеризується великою кількістю аспектів. Освіта, медицина, охорона здоров'я, національна безпека, оборона, закордонні справи - ці та інші сфери суспільного життя підлягають управлінському впливові з боку держави.

4.Систематичність. Сутність її полягає в тому, що державне управління здійснюється не час від часу, не за потреби, а постійно. Лише за такої умови державне управління має шанси бути якісним.

5.Підпорядкованість - наявність у системі органів, які здійснюють державне управління, вищих

інижчих функціональних ланок з чіткою субординацією та ієрархією. Підпорядкованість дозволяє гарантувати втілення у життя державної політики в усіх без винятку адміністративно-територіальних одиницях держави, що потенційно урівнює можливості для реалізації законних прав, свобод та інтересів всіма громадянами України незалежно від місця проживання.

6.Наявність системи адміністративного примусу у випадках порушення чинного законодавства. Йдеться про легальну можливість застосування з боку держави сили стосовно до тих осіб (об'єднань громадян), котрі не виконують приписів нормативно-правових актів або їх дії мають протиправний характер. Для реалізації примусу у державі існують «силові» структури, до яких належать міліція, внутрішні війська, служба безпеки, прикордонна та митна служби тощо.

7.Підконтрольний характер діяльності, зумовлений наявністю органів, які здійснюють контроль і нагляд за реалізацією функцій державного управління. Детально вказану рису державного управління буде розкрито при висвітленні способів забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні. У рамках же загальної характеристики необхідно вказати, що функціонування контролю (який у певних межах здійснюють практично всі органи держави) та нагляду (органи прокуратури, протипожежного та санітарно-епідемічного нагляду тощо) дозволяє мінімізувати можливість учинення правопорушень та більшою мірою гарантувати захист прав і свобод громадян у всіх сферах суспільного життя.

44.Розгляд справ про адміністративні правопорушення

1.Справа про правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до відповідальності.

У разі відсутності, особи, яка притягується до відповідальності, справу про правопорушення може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від особи не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

2.Якщо надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, то уповноважена особа Комісії у межах строку, встановленого розділом XI цих Правил, може прийняти рішення про перенесення розгляду справи. Про перенесення розгляду справи уповноваженою особою виноситься постанова, яка направляється особі, щодо якої порушено справу.

3.У розгляді справи про правопорушення можуть брати участь працівник уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (працівник відповідного підрозділу територіального органу Комісії) та працівник структурного підрозділу Комісії (територіального органу Комісії).

Працівник уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії) надає правову допомогу в дотриманні процедури провадження в справі, бере участь у дослідженні доказів, полає уповноваженій особі свої пропозиції з приводу дотримання законодавства та винесення рішення.

Працівник структурного підрозділу бере участь у дослідженні доказів, висловлює свої міркування, забезпечує документальне оформлення прийнятого рішення та доводить до відома про

120