5. Висновки експертів

За визначенням ч. 1 ст. 53 ЦПК України експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи і дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються її спеціальних знань. Експертами є особи, які мають спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і залучаються судом до участі в цивільному процесі з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вони повинні мати не лише спеціальні знання, а й бути спеціалістами високої кваліфіка­ції, авторитетами у конкретній галузі науки, техніки, мис­тецтва, ремесла.

Експертиза — це дослідження на вимогу суду поданих ним об'єктів, яке провадиться експертами, які мають спеціальні знання, на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Здійснюється воно у визначеному процесуальному порядку з додержанням встановлених процесуальним законом правил. Це спосіб дослідження, виявлення і пізнання фактичних обставин, тобто науковий, дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини у справі, наявність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів. Отже, висновок експерта — (докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом (ст. 66 ЦПК України).

Питання про необхідність застосування спеціальних знань для одержання даних про факти, необхідних для вирішення справи, і обов'язкове призначення експертизи вирішує суд на заяву осіб, які беруть участь у справі (статті 143, 145 ЦПК України). Спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи у цивільному процесі, вважаються такі, що не належать до правових знань, загальновідомих узагальнень, які випливають з досвіду людей, тобто такими, якими володіє лише вузьке коло фахівців. За змістом спеціальні знання різноманітні, тому в цивільному процесі застосовуються різні види ескспертиз: медична, економічна, екологічна, бухгалтерська, технічна, криміналістична, графічна, біологічна тощо.

Експертизу може бути призначено судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, і на вимогу закону. Так, відповідно до ст. 239 ЦПК України суд повинен ініціювати призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психіч­ного стану фізичної особи у справах про визнання її недієздатною. Призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням обох сторін або однієї зі сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 145 ЦПК України).

На заяву осіб, які беруть участь у справі, суд може покласти проведення експертизи у відповідній судово-експертній ус­танові і доручити її конкретному експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК України).

Проведення експертизи може бути доручено як фахівцям відповідних установ, так і іншим фахівцям, будь-якій особі, яка володіє необхідними знаннями для надання висновку. Експертами може бути призначено кілька осіб. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 р. № 8 судова експертиза у цивільних справах здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони Ук­раїни, Служби безпеки України, а також на підприємницьких засадах на підставі дозволу (ліцензії) або за разовими договорами громадянами, за наявності у них свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю, виданого Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень. Керівник спеціалізованої експертної установи, на яку покладено здійснення експертизи, має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії експертів, якщо судом не визначено конкретних експертів. За наявності домовленості сторін про залучення експертами певних осіб, суд має призначити таких осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають право сформулювати і подати до суду питання для експертизи, але їх кількість і зміст остаточно визначається судом, який може відхилити питання осіб, які беруть участь у справі, мотивуючи це у своїй ухвалі.

Призначення експертизи можливе у стадії провадження у справі до судового розгляду. В ухвалі про призначення експертизи зазначається: підстави та строк проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. При призначенні експертизи експертам кількох установ, в ухвалі зазначається найменування провідної установи. Провідною взнається експертна установа, якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівни­ком цієї установи (ст. 144 ЦПК України).

Для забезпечення об'єктивності і безсторонності функції експерта експертизу не можуть виконувати особи, які є членами сім'ї або близькими родичами сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в наслідках справи; які знаходяться або знаходилися раніше у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, тощо (статті 20, 22

ЦПК України).

Особа, яку призначено експертом, зобов'язана з'явитися на виклик суду, провести повне дослідження і дати обґрунтування об'єктивний письмовий висновок щодо поданих на її розгляд питань. Для цього експерт має право знайомитися матеріалами справи, брати участь у її розгляді судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Експерт, який злісно ухиляється від явки до суду або відмовляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, або подав завідомо неправдивий висновок, несе відповідальність за статтями 384 і 385 КК України (частини 3, 6, 10, 12, 13 ст. 53 ЦПК України).

Експерт надає мотивований висновок у письмовій формі, який приєднується до справи. Висновок експерта — це письмове викладення даних про обставини, що мають значення для справи, які встановлені ним на підставі спеціальних знань і одержаних у результаті проведеного експертного дослідження матеріалів справи.

Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У випадку при значення кількох експертів, останні мають право радитися між собою і якщо дійдуть до одного висновку, вони всі підписують його. Експерт, не згодний з висновком іншого експерти, складає окремий висновок (частини 2, 3 ст. 147, ч. 2 ст. 148 ЦПК України).

У теорії і практиці цивільного процесу виділяються такі види висновків експерта: категоричний (позитивний або негативний); вірогідний, про неможливість відповісти на поставлені питання за наявності вихідних даних; умовний. Вірогідний висновок не може бути прямим доказом і на ньому не може ґрунтуватися судове рішення. Умовними висновками експерта є такі, у яких формулюються різні категоричні висновки залежно від того, які фактичні дані, покладені в обґрунтування висновків, будуть доказані в судовому засіданні.

Процесуальний порядок дослідження висновку експерта забезпечується шляхом особистого і безпосереднього сприймання висновку експерта судом та іншими особами, які беруть участь у справі. Письмовий висновок експерта оголошується у судовому засіданні. Суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запи­тання особами, які беруть участь у справі, а також судом у порядку, встановленому ст. 189 ЦПК України. Роз'яснення і доповнення висновку, викладені письмово, приєднуються до справи. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України.

До змісту оцінки включається: аналіз додержання процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи; аналіз висновку експерта за питаннями (завданнями), поставленими судом; аналіз повноти висновку; оцінка наукового обґрунтування висновку; оцінка наявних у виснов­ку експерта фактичних даних з точки зору їх належності і місця в системі інших доказів.

У результаті проведеної оцінки суд може визнати висновок: повним і обґрунтованим та покласти його в основу рішення су­ду; недостатньо чітким або неповним і призначити додаткову експертизу, постановляючи про це ухвалу; необґрунтованим, що викликає сумнів у його правильності, і призначити пов­торну експертизу. Суд може не погодитися з висновком екс­перта і без призначення повторної експертизи вирішити справу на підставі інших доказів. Але незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК України).