- •Методичні вказівки
- •«Кондиціювання повітря»
- •1. Загальні вказівки
- •2. Вибір розрахункових параметрів зовнішнього і внутрішнього повітря
- •3. Розрахунок шкідливостей у приміщеннях
- •3.1. Теплонадходження
- •3.2. Визначення вологовиділень у приміщеннях
- •3.3. Постачання у приміщення діоксиду вуглецю
- •4. Вибір принципової схеми і розрахунок процесів обробки повітря
- •4.1. Побудова на і-d-діаграмі та розрахунок процесів тепловологісної обробки повітря
- •4.2. Вибір типорозміру кондиціонера і уточнення структурної схеми укп
- •5. Вибір і розрахунок зрошувальної камери
- •6. Вибір і розрахунок повітронагрівача
- •7. Розрахунок і підбір основного обладнання системи холодопостачання
- •8. Методичні вказівки для виконання графічної частини курсової роботи
- •Методичні вказівки
- •«Кондиціювання повітря»
- •Методичні вказівки
- •«Кондиціювання повітря»
6. Вибір і розрахунок повітронагрівача
Повітронагрівачі для кондиціонерів КТЦЗ виготовляються продуктивністю по повітрю від 10 до 250 тис. м3/год і можуть бути використані у широкому діапазоні початкових температур повітря від -45°С до 180°С. Теплоносієм служить гаряча або перегріта вода з температурою до 180°С і тиском до 1,2 МПа.
Повітронагрівачі складаються з однієї або декількох послідовно розташованих по руху повітря груп теплообмінників різної або однакової рядності. Кожна з груп в залежності від повітропродуктивності комплектується з різного числа базових теплообмінників, заповнюючи фронтальний переріз повітронагрівача. По кількості рядів трубок базові теплообмінники бувають однорядними, півторарядними та двохрядними, що дозволяє скомпонувати з них повітронагрівач любої рядності з кроком в 0,5 ряда, що відповідає потрібній розрахунковій поверхні теплообміну.
Базові теплообмінники виготовляються висотою 1,0; 1,25; 1,5 і 2 м з довжиною теплообмінних трубок 0,828 і 1,655 м.
З базових теплообмінників можуть збиратися повітронагрівачі ВН (без обвідного каналу або клапану) та ВНО (з обвідним каналом або клапаном). Площа фронтального перерізу повітронагрівачів ВНО складає 0,75...0,8 площі фронтального перерізу повітронагрівачів ВН того ж типорозміру. Застосування повітронагрівачів ВНО дозволяє декілька розширити можливості регулювання режиму підігріву повітря і здійснювати більш точний підбір повітронагрівача по поверхні теплообміну і по тепловіддачі.
Вибір повітронагрівача здійснюється, виходячи з типорозміру кондиціонера (тип і кількість базових теплообмінників по фронтальному перерізу) і потрібної за розрахунком поверхні теплообміну (кількість рядів трубок, послідовно розташованих по ходу повітря). Метою розрахунку повітронагрівачів є визначення потрібної кількості рядів трубок по ходу повітря (визначення потрібної поверхні теплообміну) та установлення режиму його роботи, який забезпечує здійснення розрахункового процесу підігріву повітря.
В задачу розрахунку входить визначення рядності повітронагрівача n, подачі теплоносія Gж, гідравлічного та аеродинамічного опару повітронагрівача відповідно ∆Рж та ∆Рв, а також перевірка на відсутність небезпеки замерзання води в трубках (визначення мінімальної рухомості води в трубках Wmin та мінімальної кінцевої температури води).
В якості вихідних даних використовуються значення параметрів повітря до та після повітронагрівача: або; подача повітря в повітронагрівачGп або Gн, типорозмір кондиціонера (див. розділ 4.2), а також параметри теплоносія в тепловій мережі (по завданню).
Розрахунок виконується у відповідності з методикою, викладеною в керівних матеріалах по центральним кондиціонерам [4] або шляхом сумісного рішення рівнянь теплового балансу та теплопередачі:
, (43)
, (44)
, (45)
де: Q – витрата теплоти на підігрів повітря, Вт;
G, GW – відповідно витрата повітря та витрата води на підігрів, кг/год;
tк, tH – відповідно кінцева і початкова температури повітря, °С;
С, СW – питома теплоємкість, відповідно повітря та води, кДж/(кг·°С);
τк, τH – відповідно кінцева і початкова температури теплоносія, °С;
k – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2·°С);
F – площа поверхні нагріву повітронагрівача, м2;
Δtсл – середньологаріфмічний температурний напір, °С:
. (46)
Коефіцієнт теплопередачі визначається виходячи з масової швидкості повітря в міжтрубному просторі (Vρ) і швидкості води в трубках ω:
, (47)
де: A, m, q – коефіцієнти, які залежать від конструкції повітронагрівача (кількість рядів), які визначаються за таблицею 8.
Таблиця 8 – Значення розрахункових коефіцієнтів
Конструкція повітронагрівача |
А |
М |
q |
а |
р |
Однорядний |
27,5 |
0,46 |
0,12 |
3,03 |
2 |
Півторарядний |
25,5 |
0,46 |
0,12 |
4,03 |
2 |
Двохрядний |
26,0 |
0,46 |
0,12 |
5,08 |
2 |
Середнє значення |
26,3 |
0,46 |
0,12 |
1,02+2,01 |
2 |
Масова швидкість повітря (Vρ), кг/м2, визначається за формулою:
, (48)
де: FФ – площа фронтального перерізу повітронагрівача, м2, визначаються за таблицями 9, 10.
Швидкість води в трубках повітронагрівача ω, м/с, визначається за формулою:
, (49)
де: Fтр – площа живого перерізу трубок для проходу води, м2, визначається за таблицями 9, 10.
Витрата теплоносія води GW, кг/год, визначають за формулою:
, (50)
де: Q – витрата теплоти на I підігрів, Вт (див. пункт 4.1.2).
Аеродинамічний опір повітронагрівачів ΔРа, Па, визначається за формулою:
, (51)
де: а, р – коефіцієнти, що приймаються за таблицею 8.
Гідравлічні опори повітронагрівача за водою ∆РW, Па, визначається за формулою:
, (52)
де: Б – коефіцієнт, що приймається за таблицею 11.
Таблиця 9 – Технічна характеристика повітронагрівачів ВНО КТЦЗ
Типо-розмір КТЦЗ |
Площа фрон-тальної поверхні FФ, м2 |
Кількість БТО, шт |
Висота БТО, м |
Довжина lтр, м |
Кількість рядів |
Площа поверхні теплооб. FТО, м2 |
Площа перерізу для проходу води Fтр, м2·10-6 |
10 |
1,03 |
1 |
1,25 |
0,828 |
1 1,5 2 |
18,4 27,2 36,8 |
1230 1820 2460 |
20 |
2,07 |
1 |
1,25 |
1,655 |
1 1,5 2 |
37,3 55,25 74,6 |
1230 1820 2460 |
31,5 |
3,315 |
1 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
60,4 88,7 120,8 |
1480 2150 2960 |
40 |
4,14 |
2 |
1,25 |
1,655 |
1 1,5 2 |
74,6 110,5 149,2 |
1230 1820 2460 |
63 |
6,63 |
2 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
120,8 177,4 241,6 |
1480 2150 2960 |
80 |
8,28 |
4 |
1,25 |
1,655 |
1 1,5 2 |
149,2 221,0 298,4 |
2460 3640 4920 |
125 |
13,26 |
4 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
241,6 354,8 483,2 |
2960 4300 5920 |
160 |
16,55 |
4 2 |
1,5 2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
300,0 439,4 592,0 |
2960 4300 5920 |
200 |
19,88 |
6 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
362,4 532,2 724,8 |
4440 6450 8880 |
250 |
24,84 |
6 4 |
1,5 2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
451,2 659,1 902,4 |
4440 6450 8880 |
Таблиця 10 – Технічна характеристика повітронагрівачів ВНО КТЦЗ
Типо-розмір КТЦЗ |
Площа фрон-тальної поверхні FФ, м2 |
Кількість БТО, шт |
Висота БТО, м |
Довжина lтр, м |
Кількість рядів |
Площа поверхні теплооб. FТО, м2 |
Площа перерізу для проходу води Fтр, м2·10-6 |
10 |
0,8 |
1 |
1 |
0,828 |
1 1,5 2 |
14,55 20,9 29,1 |
1480 2150 2960 |
20 |
1,55 |
1 |
1 |
1,655 |
1 1,5 2 |
29,6 42,4 59,2 |
1480 2150 2960 |
31,5 |
2,49 |
1 |
1,5 |
1,655 |
1 1,5 2 |
45,0 65,5 90,0 |
1480 2150 2960 |
40 |
3,315 |
1 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
60,4 88,7 120,8 |
1480 2150 2960 |
63 |
4,975 |
2 |
1,5 |
1,655 |
1 1,5 2 |
90,0 131,0 180,0 |
1480 2150 2960 |
80 |
6,63 |
2 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
120,8 177,4 241,6 |
1480 2150 2960 |
125 |
9,96 |
4 |
1,5 |
1,655 |
1 1,5 2 |
180,0 262,0 360,0 |
2960 4300 5920 |
160 |
13,25 |
4 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
241,6 354,8 483,2 |
2960 4300 5920 |
200 |
14,84 |
6 |
1,5 |
1,655 |
1 1,5 2 |
270,0 393,0 540,2 |
4440 6450 8880 |
250 |
19,89 |
6 |
2 |
1,655 |
1 1,5 2 |
352,4 532,2 724,8 |
4440 6450 8880 |
Таблиця 11 – Значення коефіцієнта Б
Число рядів трубок |
Тип теплообмінника | |||||
Н = 1,0 м |
Н = 1,25 м |
Н = 1,5 м |
Н = 2,0 м | |||
lтр = 0,828 м |
lтр = 1,655 м |
lтр = 0,828 м |
lтр = 1,655 м |
lтр = 1,655 м |
lтр = 1,655 м | |
1 |
927 |
1208 |
1151 |
1573 |
1728 |
2248 |
1,5 |
1287 |
1568 |
1564 |
1985 |
2285 |
3003 |
2 |
1900 |
2181 |
2192 |
2613 |
3235 |
4255 |
ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ
1. За формулою (50) визначається витрата теплоносія GW.
2. За формулою (48) розраховують значення масової швидкості повітря (Vρ).
3. Приймаємо значення швидкості води ω = 0,5 м/с та значення коефіцієнтів А, m, q для півтора рядного повітронагрівача ВН і визначаємо орієнтовне значення коефіцієнта теплопередачі Кор за формулою (47).
4. Орієнтовне значення потрібної поверхні нагріву F ', м2, визначається за формулою:
. (53)
5. За даними таблиці 7 для прийнятого типорозміру кондиціонера, орієнтуючись на отримане значення F ', приймається конструкція повітронагрівача та визначається площа поверхні теплообміну FТО.
6. На підставі даних, отриманих в пункті 5, за формулами (48) та (49) визначається дійсне значення масової швидкості повітря та швидкості води, уточнюючи значення коефіцієнтів А, m, q за даними таблиці 5, за формулою (47) визначається коефіцієнт теплопередачі К та визначається розрахункова поверхня теплообміну Fрозр, м2:
. (54)
7. Виходячи з отриманих значень розрахункової поверхні теплообміну Fрозр та прийнятої за обраною конструкцією з таблиць 9 і 10 значення FТО, визначається величина запасу по поверхні нагріву:
. (55)
Величина запасу AзF повинна бути не більш 10% [1].
Якщо запас перевищує 10%, треба прийняти або іншу конструкцію повітронагрівача (з меншим числом рядів трубок) або використати повітронагрівач типа ВНО, або змінити параметри теплоносія, використав насос або елеваторний пристрій.
8. За формулою (51) розраховується аеродинамічний опір повітронагрівача ∆Ра.
9. За формулою (52) визначається гідравлічний опір повітронагрівача.
10. Перевіряється кінцева температура води τк, °С, на виході з повітронагрівача за формулою:
. (56)
τк повинна бути не менш припустимої.