9.3.1. Комплексне управління якістю продукції

За висловленням японського фахівця у сфері якості К. Ісікави «комплексне управління якістю – це колективна діяльність, котра не може виконуватися окремими людьми. Вона потребує сумісних зусиль. Комплексне управління якістю буде ефективним, якщо в ньому будуть приймати участь всі працівники фірми, починаючи від президента і закінчуючи виробничими робітниками і відділом збуту».

Основні принципи комплексного управління якістю викладено в книзі Р.Шонбергера «Японські методи управління виробництвом»:

• контроль виробничого процесу;

• наочність результатів вимірювання показників якості;

• дотримання вимог до якості;

• зупинка виробничих ліній;

• самостійне виправлення помилок;

• перевірка 100% виробів;

• поетапне їх удосконалення.

Контроль виробничого процесу здійснюється самими працівниками. В цьому випадку кожне робоче місце стає пунктом перевірки якості.

Наочність результатів вимірювання показників якості. Наочність виконується за допомогою табло, стендів, що розвішуються та встановлюються всюди. Вони пояснюють працівнику, адміністрації, замовникам продукції та стороннім відвідувачам які показники якості перевіряються, які результати поточної перевірки, які проекти реалізуються для підвищення якості, хто одержав премію тощо.

Дотримання вимог до якості. Цей принцип західного походження, але іноді служби якості вимушені ігнорувати якість, поступаючись проханням виробничників і вказівкам керівництва з метою отримання більшого обсягу продукції. Японці наполягають та дотримуються принципу – на першому місці якість і тільки на другому – обсяг продукції.

Зупинка виробничих ліній. Цей принцип пов’язаний з попереднім. Для того, щоб якість постала на першому місці, а виконання на другому, при знаходженні дефектів кожний робітник може зупинити виробничу лінію для виправлення помічених дефектів.

Самостійне виправлення помилок. Робітник або бригада, які допустили брак, самі переробляють браковані деталі.

Перевірка 100% виробів. Контролю підлягає кожний виріб, а не вибірка з партії виробів. Цей принцип застосовується до готового виробу, і де можливо, до комплектуючих вузлів і деталей. Якщо процес не автоматизований, а виконується вручну, то застосовують принцип №2, тобто перевіряється перший і останній виріб. Статистичний метод контролю продукції японці не застосовують, тому що контролюється кожний виріб.

Принцип поліпшення якості. Цей принцип складається в тому, що на табло, які встановлені на японських підприємствах, міститься інформація про поточні проекти підвищення якості та їхню реалізацію, а також відомості про проекти, що вже реалізовано. На підприємствах діють комітети, які розглядають запропоновані проекти, ліпші з них відбираються, а для їхньої реалізації створюються спеціальні групи.

К. Ісікава в книзі «Японські методи управління якістю» вважає, що перебудова свідомості в сфері управління повинна бути спрямована на наступні цілі:

- якість – понад усе, а не короткостроковий прибуток;

- головне – споживач, тобто перебудова свідомості на точку зору іншої сторони;

- наступний етап виробничого процесу – споживач твоєї продукції;

- інформаційне забезпечення та застосування економіко-математичних методів;

- людина в системі управління – включення всіх в процес управління якістю;

- функціональне управління.