4.5.2. Положення „Про державний архітектурно-будівельний контроль”

Положення „Про державний архітектурно-будівельний контроль” було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року зі змінами і доповненнями Постановами від 07.04.95 № 253, від 11.10.02 № 1510, від 12.05.04 № 609.

В ньому йдеться , що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об’єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб’єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об’єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам’яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Державними органами, що здійснюють архітектурно-будівельний контроль є Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) у складі Держкоммістобудування, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.

Положення чітко регламентує функції, права і обовязки інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю. Серед основних функцій можна виділити:

1) видача забудовникам дозволів на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, реєстрація об’єктів, на яких виконуються ці роботи, у порядку, встановленому Держкоммістобудування;

2) реєстрація відповідальних інженерно-технічних працівників будівельних, ремонтно-будівельних, реставраційних, проектних організацій та організацій-замовників, які здійснюють безпосередньо керівництво будівельними роботами, технічний і авторський нагляд;

3) участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві;

4) здійснення вибіркової перевірки:

5) розгляд справ про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень тощо.

Держархбудінспекція, місцеві інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають печатки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Дії і рішення посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені в органи, яким ці інспекції підпорядковані, або до суду.

Висновки

Захист прав споживачів, визначений Цивільним кодексом України і Законом України «Про захист прав споживачів», регулює відносини між споживачем і виробником (продавцем), встановлює права споживача на придбану продукцію, товари належної якості, безпечних для життя і здоров'я людей, встановлює міру відповідальності виробника (продавця) за виробництво і реалізацію неякісних товарів.

Цей закон визначає повноваження Державного комітету України по захисту прав споживачів і його органів, встановлює права громадських організацій споживачів. Проте його дія розповсюджується тільки на етапи реалізації продукції, товарів і не піднімає такі питання, як розробка і постановка продукції на виробництво, питання метрології і т.д.

Ці питання зважаться виданням законодавчих актів: Декрету «Про стандартизацію і сертифікацію», Законів «Про стандартизацію», «Про метрологію і метрологічну діяльність і ін.

Декрет України «Про стандартизацію і сертифікацію» і Закон України «Про стандартизацію»:

• визначають правові і економічні основи систем стандартизації і сертифікації;

• встановлюють організаційні форми функціонування цих систем в Україні;

• діють і розповсюджуються на підприємства і організації незалежно від форм власності і видів діяльності;

• направлені на забезпечення єдиної технічної політики в області стандартизації, метрології і сертифікації, якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки;

• визначають захист інтересів споживачів і держави в питаннях безпеки продукції для здоров'я і майна громадян, охорони навколишнього природного середовища.

Проблема якості продукції залежить від рівня метрологічного забезпечення, уміння правильно користуватися приладами і проводити виміри. З цього виходить, що між якістю продукції і якістю вимірювань існує безпосередній зв'язок: чим вище якість вимірювань, тим вище рівень якості продукції.

Якість вимірювань досягається шляхом точного відтворення і зберігання, вживаних в Україні одиниць фізичних величин і передачі їх від еталонів до робочих засобів вимірювання. Розміри одиниць відтворюються, зберігаються і передаються за допомогою еталонів. Основні принципи побудови систем вимірювань визначені Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність», яким також визначена робота метрологічних служб і її фінансування.

Указ Президента України «Про затвердження Положення про Держспоживстандарт» визначає завдання, права і обов'язки у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності і управління якістю, і сприяє задоволенню потреб населення.

Велике значення законодавчими актами приділяється якості будівництва, як визначальній галузі народного господарства, а накладенні штрафи за невиконання вимог при будівництві сприятимуть запобіганню цим порушенням.